• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проблемно-пошукові питання

План

Україна у Другій світовій війні

Семінарське заняття № 8

Теми доповідей та рефератів

1. Відбудова України на засадах НЕПу.

2. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні.

Основна література

1. Бойко О.Д. Історія України: посібник / Олександр Дмитрович Бойко. – [3-тє вид., доп. ]. – К.:Академія, 2008. – С. 372– 401.

2. Історія України / [ кер. авт. кол. Ю.Зайцев. ] – [ вид. 4-те, зі зм.]. – Львів: Світ, 2003. – С.252 –260, 263–269.

3. Литвин В. Історія України: підручник / Володимир Литвин. – [5-те вид., доп. ]. – К.: Наукова думка, 2010. – С.478–518.

4. Остафійчук В.Ф. Історія України: нове бачення: навч. посібн. / Василь Фокович Остафійчук. – [4-те вид., випр.]. – К.: Ліра, 2008. – С.241–259.

5. Петровський В.В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. – [2-ге вид., випр. та доп. ]. – Х.: ВД «Школа», 2008. – С.349–392.

Додаткова література:

1. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. – К.: Генеза, 1996. – С.346 –402.

2. Історія України: нове бачення: [у 2-х т. ] / [Гуржій О.І., Ісаєвич Я.Д., Котляр М.Ф. та ін. ]; під ред. В.А.Смолія. – К.:Україна, 1996. –Т.2. – С.173-244.

3. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії / Тарас Гунчак. – К.:Либідь,1993. – С.183-220.

4. Калініченко В.В. Історія України / Калініченко В.В., Рибалка І.К. –Ч ІІІ: 1917–2003рр. –Х.: ХНУ ім..В.Н.Каразіна, 2004. –С.177–269.

5. Шаповал Ю. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії / Юрій Шаповал. – К.: Генеза, 2001. –560 с.

(1939 – 1945 рр. )

1. Україна в умовах фашистської окупації. Розгортання руху Опору.

2. Визволення України від фашизму.

3. Наслідки Другої світової війни для України.

Вивчаючи перше питання, треба з’ясувати, що в 1941 р. українські землі опинилися в епіцентрі військових дій. Перший рік війни з 22 червня 1941 р. до 22 липня 1942 р. привів до повного захоплення німецькими окупантами українських земель. Які причини трагедії і невдач першого періоду радянсько-німецької війни? Це потрібно з’ясувати при підготовки та обговоренні цього питання. Головне, студенти повинні знати, що причини трагедії криються в основному не в слабкості СРСР, а в негативних явищах, властивих тогочасному режиму. Але, студенти повинні й зрозуміти, що фашистському тоталітарному режиму був протиставлений сталінський тоталітарний режим, який був здатний швидко й оперативно приймати рішення, жорстко організовувати їх виконання, тому західні демократії луснули під фашистським чоботом, а СРСР вистояв і переміг.

Характеризуючи фашистськийокупаційний режим на території України, необхідно підкреслити, що він існував від червня 1941 р. до жовтня 1944 р. й мав виконати три основні завдання:

- забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської Німеччини;

- фізичне знищення українського населення, депортацію та вивезення на роботу до Німеччини;

- сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями.

Для реалізації цієї мети окупанти проводили рішучі дії. Які? Це й потрібно буде з’ясувати, вивчаючи основну та додаткову літературу з курсу.

Важливо звернути увагу на рух опору проти фашизму на українських землях. Архівні документи, історичні факти засвідчують, що в русі опору проти фашизму на українських землях було дві течії:

– радянський партизанський та підпільний рух;

– повстанський рух, в основі якого була політична організація ОУН і військова – УПА.

В роки боротьби проти німецьких окупантів у них були різні підходи до проблеми державності України. Радянські партизани і підпільники виступали за Радянську Україну в складі СРСР. Повстанці – за створення незалежної, самостійної Української держави.

Найскладнішими і актуальними проблемами історії повстанського руху в роки Другої світової війни, на які треба звернути особливу увагу, є:

– суперечлива ситуація, що склалася в рядах ОУН напередодні і на початку війни;

– взаємовідносини ОУН-УПА і Німеччини на різних етапах війни;

– становлення, озброєння, чисельність та участь у бойових діях УПА;

– внесок і оцінка національно-визвольного руху в перемогу над фашизмом і боротьбу проти тоталітаризму.

Слід пам’ятати, що після відступу фашистських сил за межі України провід ОУН прийняв рішення продовжити боротьбу проти радянської влади. Відповідно до нових умов було вирішено змінити структуру і тактику УПА.

Після капітуляції фашистської Німеччини (8 травня – Акт про капітуляцію) у серпні 1945 р. СРСР взяв участь у воєнних діях проти Японії. З її капітуляцією (2 вересня 1945 р.) була закінчена Друга світова війна.

Вивчаючи друге питання плану, зверніть увагу на те, що початком визволення території України стала Сталінградська битва, внаслідок якої розпочато контрнаступ і 18 грудня 1942 р. визволено перший український населений пункт – с. Півнівку Мілоського району Ворошиловградської (нині Луганської) області.

Студенти повинні пам’ятати, що перемога над Сталінградом у лютому 1943 р., розгром німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р., а також самовіддана праця мільйонів людей в тилу ворога створили необхідні передумови для наступу Червоної армії по всьому фронту. Відкрилася можливість для оволодіння Лівобережною Україною, форсування Дніпра і створення сприятливих плацдармів на Правобережжі. Забезпечивши чисельну перевагу над ворогом, радянські війська просувалися на захід, витісняючи нацистських загарбників з України.

У результаті успішної Чернігівсько-Прип’ятської операції, що почалася в серпні 1943 р., частини і з’єднання Центрального фронту прорвали сильну оборону ворога і в ніч на 9 вересня форсували Десну. До 14 вересня вони звільнили понад 100 населених пунктів. 15 вересня взяли Ніжин – останній великий укріплений пункт противника на київському напрямку. Великих успіхів досягли й війська Воронезького фронту, які до 20 вересня вигнали противника з 800 населених пунктів північних областей України. Поразки німецьких військ змусили Гітлера прибути зі ставки в Східній Прусії у Вінницю. Фашистське командування розробило плани стабілізації ситуації, але вони зазнали краху. 21 вересня було взято Чернігів і відкрито шлях до Дніпра. Протягом вересня обстановки після визволення1943 р. від гітлерівців очистили Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області та лівобережні райони Київщини.

Німецьким військам не вдалося втримати й Донбас, не виправдав їхніх сподівань могутній Міуський рубіж. Наступальну операцію за оволодіння Донбасом війська Південного і Південно-Західного фронтів почали 13 серпня. Вона тривала до 23 вересня 1943 р., гітлерівські війська були вигнані з Горлівки, Макіївки, а 8 вересня і з міста Сталіно ( тепер Донецьк). Частини Південно-Західного фронту вийшли до Дніпра. Почався кульмінаційний момент битви за Україну. Під безперервним вогнем артилерії та ударами авіації противника воїни змушені були проводити переправу через Дніпро. На правий берег пливли хто як міг: тримаючись за колоди, дошки, порожні діжки, ящики, плащ-намети, напхаті соломою. Посильну допомогу надавало населення придніпровських сіл. Але солдати тисячами тонули в холодній воді.

Тоді ж розгорнувся наступ у напрямку Запоріжжя і Дніпропетровська. За вміле керівництво бойовими діями при штурмі Запоріжжя ( його зайняли 14 жовтня) групу командирів нагородили орденом Богдана Хмельницького, заснованим у жовтні 1943 р. Війська Південного фронту прорвали німецьку оборону на річці Молочна і «закрили» в Криму 200-тисячну 17-ту армію.

Вранці 3 листопада 1943 р. несподівано для німецьких військ частини колишнього Воронезького, а тоді 1-го Українського фронту почали рішучий наступ на Київ. Сталін наказав зайняти українську столицю до річниці більшовицького перевороту. 6 листопада о 4 год. Ранку ціною величезних втрат ( лише в районі Букрина загинуло 40 тис. осіб) радянські війська зайняли столицю України.

У 1944 р. було проведено ряд операцій, котрі дали змогу чотирьом Українським фронтам розгромити угрупування німецьких військ «Південь» і групу «А», зайняти всю Україну і Крим. Так, у результаті успішної Житомирсько-Бердичівської операції війська території від –го Українського фронту до середини січня 1944 р. майже повністю очистили від німецьких військ Житомирську, частково Київську, Вінницьку і Ровенську (тепер Рівненську) області. Війська 2-го Українського фронту під час Кіровоградської операції не тільки відкинули ворога від Дніпра, а й створили загрозу Корсунь-Шевченківській групі німецьких військ, оточеній 28 січня 1944 р. 17 лютого вона перестала існувати. Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією праве крило 1-го Українського фронту провело Рівненсько-Луцьку операцію, після чого радянські війська вийшли з болотисто-лісової місцевості на оперативний простір. У березні 1944 р. на величезному фронті від Луцька до гирла Дніпра майже одночасно почали наступ три Українські фронти. З 4 до 17 квітня 1944 р. війська пройшли до 350 км, оволоділи Вінницею, Проскуровом ( тепер Хмельницький), Тернополем і Чернівцями. Окремі частини 25 березня 1944 р. вийшли на державний кордон з Румунією. Успішно розвивали радянські війська наступ на півдні України. 13 березня вони взяли Херсон, 28 березня – Миколаїв, 10 квітня – Одесу, 12 травня повністю зайняли Крим.

10 червня 1944 р. почалася літня кампанія радянських військ. Наступаючи на захід, 17 липня передові частини перейшли кордон СРСР і вступили на територію Польщі. Після розгрому оточених німецьких військ під Бродами радянські частини 27 липня ввійшли у Львів і Станіслав. Гітлерівське командування поспішно відводило війська до Карпат. У результаті Карпатсько-Ужгородської операції закінчилося звільнення від фашистської окупації території України в довоєнних кордонах. На останній стадії операції було очищено від військ противника Ужгород. 28 жовтня 1944 р. завершилося звільнення Закарпатської України. Остання подія створила умови для возз’єднання українських земель. У травні 1945 р. уряди Радянського Союзу та Чехословаччини підписали договір про передачу Закарпатської України до складу СРСР, що збільшило територію УРСР до 577 тис. кв. км.

Після капітуляції фашистської Німеччини (8 травня – Акт про капітуляцію) у серпні 1945 р. СРСР взяв участь у воєнних діях проти Японії. З її капітуляцією (2 вересня 1945 р.) була закінчена Друга світова війна.

Приступаючи до розгляду третього питання, студенти повинні пам’ятати, що Україна в роки Другої світової війни зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська держава. Відступаючи з України, фашисти, як і більшовики в 1941 р., вдалися до тактики «спаленої землі», тобто знищували за собою все, що міг би використати противник. Як наслідок, лише безпосередні збитки, завдані господарству республіки, становили 285 млрд. крб. в цінах 1940 р. Ця сума вп’ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств протягом останніх п’ятнадцяти довоєнних років. Загальна ж сума збитків, яких зазнали населення й господарство України, становила 1,2- 1,5 трлн. крб. – понад 40% національного багатства. На руїни було перетворено 720 великих і малих міст та 28 тис. сіл України ( близько 250 сіл було дощенту), 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл, технікумів, вузів і науко-дослідних інститутів, 19 тис. бібліотек, понад 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. 10 млн. осіб залишилися без даху над головою. Проте найстрашнішими були людські втрати, які, за підрахунками дослідників, В Україні становили 8 млн. осіб ( військові – 2,5 млн, цивільні – 5,5 млн).

Економічне становище українських земель значно ускладнювалось тим, що на початку війни відбулася масова евакуація на Схід заводів, робітників та інженерів. Всього з України було вивезено майже 1 тис. заводів та понад 4 млн. осіб. Крім того, з України евакуйовано 30 212 тракторів, більше 6 млн. голів худоби, 1,6 млн. т шкур, хутра тощо. У Донбасі було затоплено усі шахти, знищено промислові об’єкти Дніпрельстану, всі 54 домни, висаджено в повітря мости, зруйновано залізниці, телеграфні лінії тощо. Все це негативно позначилося на життєвому рівні населення, яке залишилось на окупованій німцями території.

1. Які плани щодо України виношувала фашистська Німеччина?

2. Що означав «новий порядок» в Україні під час її окупації гітлерівцями?

3. Доведіть, що УПА була воюючою проти фашистів армією і складовою частиною національно-визвольного руху.

4. Чому населення Західної України продовжувало чинити опір радянській владі? Які його результати?

5. Як проходив процес визволення України від окупантів?

6. Який внесок зробив український народ у перемогу над фашизмом? Яка ціна Перемоги?

7. Коли остаточно було вирішено українське питання?

8. У чому полягають геополітичні наслідки Другої світової війни?

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відповідаючи на питання, будьте впевнені в своїй перемозі і все у вас вийде.

Переглядів: 511