Політика як мистецтво можливого

Політична організація суспільства передбачає відповідну систему елементів, які забезпечують доступ до влади, використання влади задля досягнення відповідних інтересів тими чи іншими соціальними суб’єктами.

Сутність політики: властивості, структура, функції

Походження політики

Політика як суспільне явище

1. Політика як відносини, що регулюють реалізацію інтересів відповідних суб’єктів.

2. Політика як відповідна форма, що забезпечує отримання, використання та реалізацію влади.

3. Функціональне трактування, тобто усвідомлення політики через властиві їй конкретні функції управління, розподілу ресурсів, збереження внутрішнього і зовнішнього миру.

4. Телеологічна інтерпретація політики, тобто уявлення про неї через визначення цілей.

Світ політики, що утворився на певному етапі розвитку суспільства, змінюється разом із прогресом останнього. Формування «розширеного порядку людського співробітництва» (Ф.А. Хайєк).

М. Вебер – політика – могутнє, повільне буріння твердих пластів, яке проводиться одночасно з пристрастю і холодним окоміром.

Платон і Аристотель, як відомо, зводили політику до дій держави.

Макіавеллі розуміє політику, як загальне поняття “держави”.

Гегель ідентифікує світ політики з простором права.

Нарешті, політологія, остаточно формуючись як окрема наука у першій половині ХІХ ст., постає у вигляді правової школи (Rechtsstaat), ціллю якої також було вивчення держави.

Функціонування політики у формі співучасті й взаємодії керуючих і керованих обумовлене наявністю груп населення, з яких одні виконують функції управління суспільством (еліта, лідери), а інші не тільки підкоряються, але й впливають на вибір цих елітарних груп.

Політика має певну структуру. Складові компоненти її: політичні відносини, політична свідомість і політична організація суспільства.

Політичні відносини – це специфічні стійкі відношення суспільних груп між собою та інститутами влади.

Політична свідомість характеризує політику з боку сприйняття її суб’єктом та безпосереднього включення його у політичне життя. Політична свідомість – це багаторівневе творення, яке включає до себе масову, групову й індивідуальну свідомість.

Взаємодія цих структурних елементів надає політиці внутрішню цілісність, дозволяє їй виконувати важливі функції в суспільстві.

Загальні функції:

- Відображення владно значущих інтересів усіх груп населення.

- Вивчення і раціоналізація суперечностей,

- Людино-творча функція, яка дозволяє особі конституювати себе як самостійну соціально активну істоту.

- Забезпечення іноваційності соціального розвитку суспільства і людини.

Взаємодія політики з іншими сферами суспільного життя.

Взаємодія політики й економіки складна і важлива своїми наслідками.

Важливо усвідомити, що вплив політики на економіку – це не якась стала величина.

Політика взаємодіє не тільки з економікою, але й з іншими сферами суспільства: культурою і наукою, правом і ідеологією, етикою і мораллю.

М.Вебер «досягти можливого», як формулює думку класик політичної науки, здатен лише той, хто «тягнеться до неможливого», хто має справді видатні здібності до політичної діяльності, хто, незважаючи на будь-які труднощі і складності, здатен вимовити : «І все ж таки…».

Проф. Стенфордського університету Девід Хелд, політика це боротьба «за організацію людських можливостей».

Усвідомлення цілей розвою – це справжнє мистецтво політики. Остання у певному розумінні взагалі постає як процес, ціле визначення у загально-історичному розрізі, у межах певної епохи чи періоду, а також у межах соціальної групи, політичної партії, окремих періодів.

Політика як мистецтво уособлюється і в іншому балансі, котрий міститься в середині неї самої. Йдеться про співвідношення між двома типами влади, яка є головним знаряддям політики.

Інформованість політики базується на всеохоплюючій та високоякісній інформації. Своєчасність політики дозволяє не відкладати рішень до загострення проблем і виникнення конфліктів. Злагодженість політики передбачає погодження її різних видів: економічної, соціальної, духовно-інформативної, силової; оптимізацію стратегічних і поточних завдань і т.ін.

Політичний реалізм – складова компонента будь-якого політичного курсу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Завдання, цілі та функції політології	\|	Ресурси влади

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.