Завдання, цілі та функції політології

Методи політології

Структура науки про політику

1.Теоретичні науки виділені окремою галуззю за критерієм предмета дослідження. 2. Науки «за типом дослідження»: а) політична соціологія; б) політична психологія; в) політична антропологія. 3. «Емпіричні науки» про організацію влади, прийняття рішень, роботи апарату. Тут політолог виступає експертом політичної поведінки, він намагається передбачити, які політичні стратегії дозволять досягнути мети.

«Методи – це прийоми і способи досягнення певного результату у практичній і пізнавальній діяльності людей». Методичні прийоми – це анкетування, інтерв’ю, збирання статистичних даних, опитування тощо.

Методи емпіричних досліджень, одержання первинної інформації про політичні факти. Власні методи політичної науки:

1. Соціологічний– передбачає виявлення залежності політики від суспільства соціальної зумовленості політичних явищ;

2. Біхевіористський– полягає у вивченні політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інституцій.

3. Нормативно-ціннісний– орієнтує на відпрацювання ідеалу політичного устрою і шляхів його практичного втілення.

4. Функціональний– вимагає вивчення залежностей між політичними явищами, виявленими у досвіді.

5. Системний -полягає у сприйманні політики як цілісного, складного організованого організму, як саморегульованого механізму.

6. Антропологічний– вивчення зумовленості політики не соціальними факторами, а природою людини як родової істоти.

7. Соціально-психологічний методустановлює факти залежно від їх приналежності до соціальних груп, етносів.

8. Критико-діалектичний метод – виявлення внутрішніх протиріч як джерела саморуху політики.

9. Порівняльний метод – порівняльна політологія передбачає зіставлення однотипних політичних явищ.

Мета політології – зрозуміти форму, багатоваріантність і випадковість політичних змін, а не провіщати зміст непередбаченого і сталість.

Одне з найважливіших завдань науки про політику – наукове консультування. Тут потрібна багатоманітна предметна і методологічна компетентність, забезпечити яку можуть у багатьох випадках лише представники наукового знання. Наукове консультування політики являє собою експериментальний консенсус, апробацію розбіжностей і суперечок, і дійсного для всього суспільства консенсусу.

Функції політології:

1. Службові інструментальні функції обслуговування політичної практики: а) нормативних функцій, визначення норм діяльності політичних установ і осіб, б) функції планування політичних дій і процесів; в) прогнозування очікуваних результатів; г) організаційні функції (опрацювання рекомендацій)

2. Пізнавальна функція: а) теоретичний аналіз політичних ідей, теорій; б) побудова теорії відповідного політичного об’єкта;

3. Створення власної методології. Тут і конкретно-історичні дослідження, і системні дослідження, і теорія ігор, уявлення про взаємодію суб’єкта політики і його оточення і т. ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Продукт	\|	Політика як мистецтво можливого

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.