МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Завдання, цілі та функції політологіїМетоди політології Структура науки про політику 1.Теоретичні науки виділені окремою галуззю за критерієм предмета дослідження. 2. Науки «за типом дослідження»: а) політична соціологія; б) політична психологія; в) політична антропологія. 3. «Емпіричні науки» про організацію влади, прийняття рішень, роботи апарату. Тут політолог виступає експертом політичної поведінки, він намагається передбачити, які політичні стратегії дозволять досягнути мети. «Методи – це прийоми і способи досягнення певного результату у практичній і пізнавальній діяльності людей». Методичні прийоми – це анкетування, інтерв’ю, збирання статистичних даних, опитування тощо. Методи емпіричних досліджень, одержання первинної інформації про політичні факти. Власні методи політичної науки: 1. Соціологічний– передбачає виявлення залежності політики від суспільства соціальної зумовленості політичних явищ; 2. Біхевіористський– полягає у вивченні політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інституцій. 3. Нормативно-ціннісний– орієнтує на відпрацювання ідеалу політичного устрою і шляхів його практичного втілення. 4. Функціональний– вимагає вивчення залежностей між політичними явищами, виявленими у досвіді. 5. Системний -полягає у сприйманні політики як цілісного, складного організованого організму, як саморегульованого механізму. 6. Антропологічний– вивчення зумовленості політики не соціальними факторами, а природою людини як родової істоти. 7. Соціально-психологічний методустановлює факти залежно від їх приналежності до соціальних груп, етносів. 8. Критико-діалектичний метод – виявлення внутрішніх протиріч як джерела саморуху політики. 9. Порівняльний метод – порівняльна політологія передбачає зіставлення однотипних політичних явищ. Мета політології – зрозуміти форму, багатоваріантність і випадковість політичних змін, а не провіщати зміст непередбаченого і сталість. Одне з найважливіших завдань науки про політику – наукове консультування. Тут потрібна багатоманітна предметна і методологічна компетентність, забезпечити яку можуть у багатьох випадках лише представники наукового знання. Наукове консультування політики являє собою експериментальний консенсус, апробацію розбіжностей і суперечок, і дійсного для всього суспільства консенсусу. Функції політології: 1. Службові інструментальні функції обслуговування політичної практики: а) нормативних функцій, визначення норм діяльності політичних установ і осіб, б) функції планування політичних дій і процесів; в) прогнозування очікуваних результатів; г) організаційні функції (опрацювання рекомендацій) 2. Пізнавальна функція: а) теоретичний аналіз політичних ідей, теорій; б) побудова теорії відповідного політичного об’єкта; 3. Створення власної методології. Тут і конкретно-історичні дослідження, і системні дослідження, і теорія ігор, уявлення про взаємодію суб’єкта політики і його оточення і т. ін. Читайте також:
|
||||||||
|