• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОСНОВНИЙ ЗАКОН ДЕРЖАВИ ЇЇ СТРУКТУРА

Поняття Конституції. Конституція (від латинсько­го — організація, устрій, установлення) — Основний за­кон держави, що визначає засадові питання державно­го життя (суспільного, економічного й політичного устрою; форму державного устрою й правління; утворення, поділу й здійснення державної влади; виборчу систему; адміністративно-територіальний устрій, а також закладає правові підвалини суспільного буття й визначає правовий статус особи, її права, свободи й обов'язки.

Суттєва ознака Основного Закону, як політико-правового акту, його верховенство в правовій системі: він є юридичною базою усіх законів, має вищу юридичну силу; все, що суперечить йому, незаконне. Конституція 1996 р. має свою специфіку—норми її є нормами прямої дії. Вони захищаються державою. Діють конституційні норми до того часу, поки не будуть скасовані в ус­тановленому порядку.

Наявність в державі Конституції—одна із суттєвих ознак її суверенності.

Функції, притаманні Конституції (звідси випливає її значення):

— юридична (головне джерело права, Закон законів, правове регулювання всіх суспільних відносин);

— політична (вона є правовою основою політичної системи, фіксує співвідношення політичних сил і узгод­ження інтересів усіх елементів суспільства);

— ідеологічна ( виховна) - закріплює визнані в сус­пільстві цінності, спрямовує людину й громадянина до­тримуватися законів, щоб зберігати ці цінності; є дже­релом виховання правосвідомості;

— соціальна (стоїть на захисті соціальної справед­ливості, соціальних інтересів усіх верств суспільства, особливо найменш захищених).

Структура Конституції. Вона складається з Преам­були та 15 розділів (161 ст.).

В Преамбулі зафіксовано, що Верховна Рада Украї­ни, приймаючи Основний Закон від імені громадян усіх національностей, врахувала багатовікову історію укра­їнського державотворення. В ній підкреслюється, що прийняття Конституції стало можливим внаслідок реа­лізації українською нацією права на самовизначення, закріпленого Актом проголошення незалежності Украї­ни та схваленою 1 грудня 1991 р. всенародним голосу­ванням. Верховна Рада (вперше після Конституції П. Орлика (1710 р.) заявила, що, приймаючи цей Основ­ний Закон держави, вона усвідомлює відповідальність перед Богом, попередніми, нинішніми й прийдешніми по­коліннями.

В 1-му розділі фіксуються засадові принципи держа­вотворення (ознаки незалежної держави), зазначаєть­ся, яку державу будує український народ — суверенну, демократичну, соціальну, правову; закріплюються осно­ви суспільного ладу й політики.

В 2-му розділі розглядається правовий статус люди­ни й громадянина в Україні.

3 розділ характеризує безпосередню й представ­ницьку демократію в Україні.

4–8 рр. присвячені аналізу організації держав­ної влади, її поділу на законодавчу, виконавчу й судову, аналізу повноважень цих гілок влади та характеристиці повноважень Президента як глави держави.

В 9 – му розділі розглядається система адміністративно-територіального устрою України та визначається спеці­альний статус міст Києва та Севастополя.

Розділ 10 присвячено розгляду статусу Автономної Республіки Крим як невід'ємної складової частини Ук­раїни та констатації її повноважень.

Розділ 11 характеризує нормативно-правові основи місцевого самоврядування в Україні.

Розділ 12 присвячено характеристиці правового статусу та повноважень Конституційного Суду в Україні, який наділено провом офіційного тлумачення Конституції України.

Норми, що регулюють порядок набуття чинності Конституції та внесення змін до неї, розглядаються в розділах 13 та 14.

Останній, 15 розділ формулює «Перехідні положення», які стосуються порядку дій (до закінчення строку повноважень) нинішньої Верховної Ради, Президента України, голів місцевих державних адміністрацій та інших органів влади, здійснення виконавчої влади в міс­тах Києві та Севастополі до прийняття про них відпо­відних законів.

Гарантом додержання Конституції України виступає Президент України.

З а п и т а н н я:

1. Дайте характеристику Конституції як Основного Закону держави.

2. Які Ви знаєте конституції за формою написання, за спосо­бом внесення до них змін, за формою правління в державі, за їх політичними режимами, за формами їх політико-територіального устрою?

3. Дайте загальну характеристику структури Конституції.

УКРАЇНА — СУВЕРЕННА І НЕЗАЛЕЖНА,

ДЕМОКРАТИЧНА, ПРАВОВА, СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА.

Так охарактеризована Україна в ст. 1 Конституції нашої держави.

Україна — суверенна, незалежна держава означає, що вона має верховенство у внутрішній і зовнішній по­літиці, забезпечує незалежність та самостійний розвиток суспільства; що вона самостійна державна влада, неза­лежна від інших політичних влад всередині держави, а також на міжнародній арені, що вона має повноту за­конодавчої, виконавчої та судової влади на всій терито­рії України. Основи майбутньої незалежності України були закладені в «Декларації про державний суверені­тет України», сама ж незалежність держави була закріплена «Актом проголошення незалежності України» (24 серпня 1991 р.). Створення самостійної незалежної Української держави було підтверджено прийняттям Закону «Про правонаступництво України» (12 вересня 1991 р.) та всенародне підтримано на Всеукраїнському референдумі (1 грудня 1991 р.). Суверенність та неза­лежність нашої держави зафіксовано в ст. 1 Конституції 1996 р. Порушення суверенітету держави може привес­ти до втрати її незалежності.

Україна — демократична держава (за політичним режимом), яка в своїй внутрішній і зовнішній діяльнос­ті послідовно дотримується принципів демократії: дер­жавна влада прямо чи опосередковано обирається всім народом, підзвітна йому і несе відповідальність перед ним; держава гарантує права і свободи людини й гро­мадянина; враховує інтереси всіх соціальних груп на­селення через демократичні інститути — вибори, рефе­рендуми, засоби масової інформації тощо; забезпечує демократичний плюралізм і гласність, розгортання сус­пільного житія на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Україна — правова держава, в якій право і закон повинні стати невід'ємним атрибутом гарантії прав та свобод людини, незалежно від рівня її достатку і власності, статі та віросповідання, національної належ­ності; в якій панує верховенство права, верховенство громадянського суспільства і його представника — парламенту — над державою і його апаратом; в якій від­повідальність і повага особи і держави буде взаємною, а відносини рівноправними.

Україна — соціальна держава. Важливим принци­пом її функціонування повинно стати захист соціально слабких і піклування про соціальну справедливість. Цей принцип повинен знайти своє втілення в соціально­му страхуванні; догляді за літніми людьми; допомозі Ін­валідам, немічним, постраждалим; наданні соціальних гарантій нужденним, виплаті по безробіттю, на дітей, на квартплату тим, хто неспроможний сьогодні це зробити сам повною мірою; охороні праці, регулюванні робочого дня тощо.

Україна як суверенна і незалежна держава статтею 1-ою свого Основного закону лише проголосила, зроби­ла перші кроки, але ще не реалізувала багатьох прин­ципів функціонування демократичної, правової та соціальної держави, оскільки побудова її, створення гро­мадянського суспільства—це тривалий історичний процес.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
4. IV. Закони ідеальних газів.
5. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
6. VІ. План та організаційна структура заняття
7. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
8. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
11. Аграрні закони України
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 825