• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Середовище прийняття рішень

Ефективність управління залежить від комплексного врахування багатьох факторів і, не в останню чергу,- від процедури прийняття рішень та їхнього практичного втілення в життя. Але для того, щоб рішення було дієвим і ефективним, потрібно дотримуватися певних методологічних основ і враховувати усі фактори середовища прийняття рішення.

Середовище прийняття рішення передбачає: безпосереднє оточення; методологічний інструментарій; учасники прийняття рішення.

Зауважимо, що прийняття управлінського рішення є результатом управлінської діяльності, а отже, піддається впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, як і організація в цілому (див. рис. 1.3 на с. 16), а саме:

■ економічні фактори (динаміка валового національного продукту (ВНП); процентні ставки; грошово-кредитна і фінансова політика; показники торговельного балансу; зміна попиту; структура споживання та її динаміка; ставки податків; ставки грошового ринку; тенденції на фондовій біржі; інфляція; рівень продуктивності праці і темпи її зростання; економічні умови в іноземних державах);

■ політико-правові фактори (зміни в податковому законодавстві; патентне, антимонопольне законодавство; грошово-кредитна політика; державне регулювання; розмір державного бюджету; законодавство з охорони навколишнього середовища; розміщення політичних сил; відносини між діловими колами й урядом; урядові витрати; політичні умови в іноземних державах; вибори; відносини уряду з іноземними державами);

■ соціокультурні фактори (соціальний добробут; соціальна відповідальність; стиль життя; стандарти освіти; купівельні звички; ставлення до якості товарів і послуг; ставлення до праці і відпочинку; вимоги контролю за забрудненням навколишнього середовища; економія енергії; ставлення до уряду; проблеми міжетнічних відносин);

■ демографічні фактори (народжуваність; смертність; коефіцієнти інтенсивності імміграції й еміграції; коефіцієнт середньої тривалості життя);

■ фактори наукового та технічного розвитку. Науково-технологічний фактор середовища як системи включає в себе діяльність, пов'язану з появою нових знань і їх застосуванням на практиці, в результаті чого з'являються нові товари/послуги, технології, матеріали (інформаційно-аналітичні технології, Інтернет тощо).

Модель внутрішнього середовища включає такі елементи: місія підприємства (і, як наслідок, цілі і завдання), бізнес-процеси, структура, технології, персонал, влада, культура.

Рис. 1.3. Система факторів впливу на процес прийняття рішення

Створення і функціонування організацій є одним з видів цілеспрямованої системної діяльності, а самі організації фактично виступають інструментами досягнення поставлених цілей. При цьому конкретний набір задекларованих цілей може варіюватися в дуже широких межах - від отримання матеріальної вигоди до вирішення політичних, соціальних, морально-етичних або інших суперечностей. Таким чином, усі форми організацій створюються і розвиваються як реагування на поставлені перед людиною або групою людей завдання, у процесі їхньої цілеспрямованої діяльності. Вирішенням таких завдань є реалізація поставлених цілей, тобто досягнення бажаного стану організації. Результати досягнення цілей або завдань часто визначаються як еталонні точки для оцінювання показників розвитку підприємства.

Цілі створення і функціонування підприємства формулюються, як правило, на змістовному (якісному) рівні, що дозволяє судити тільки про загальний передбачуваний напрям розвитку системи. Однак у більшості випадків виникає потреба в інтеграції цільових орієнтирів за допомогою побудови інтегральних оціночних критеріїв. Наявність інтегрального критерію вирішує проблему сукупності цілей найбільш радикальним способом - за рахунок математичної «згортки» набору цілей в один критерій, еквівалентний цьому наборові. Оскільки підприємство передусім є соціально-економічною системою, то як інтегральний критерій зазвичай доцільно використовувати «згортку» первинних або вторинних фінансово-економічних або техніко-економічних показників. Інтегральний критерій має давати можливість оцінювати усі види організаційних перетворень у різних аспектах діяльності підприємства, що, у свою чергу, дозволить надати всім бізнес-процесам строго цільового характеру і керувати підприємством як єдиною системою.

У загальному значенні бізнес-процес можна визначити як послідовність дій над ідеальними і/або матеріальними об'єктами за певних умов. Управлінська діяльність - це застосування тих або інших прийомів досягнення цілей організації. Виходячи із зазначеного та орієнтуючись на методологію системного аналізу, можна дати системно-операційне несуперечливе визначення бізнес-процесу, а саме: бізнес-процес - це операція (як елемент системи операцій), метою якої є створення і надання товарів/послуг з використанням власних і/або наданих їй ресурсів, операціям, що входять до системи, або іншим системам. Властивості, які притаманні поняттю «операція», створюють ту можливість, що бізнес-процес завжди може бути описаний математичною моделлю - цільовим функціоналом і множиною обмежень. А це є найважливішою умовою для постановки задачі оптимізації управління ресурсами різного роду, що є таким важливим у процесі прийняття рішень.

Організаційна структура управління відображає склад і підпорядкованість взаємопов'язаних управлінських ланок, які забезпечують здійснення функцій і задач управління підприємством. Іншими словами, це - спосіб розподілу і координації ресурсів та праці на підприємстві. Організації з обмеженими ринками збуту і простими бізнес-процесами мають тенденцію до формування централізованої лінійно-функціональної структури. Водночас, для організацій, які використовують менш жорсткий контроль і більше цінують інформованість, творчість та диференційованість в аспектах стратегії, властиві матричні і сіткові структури. На базі системного підходу конструювання структури організації полягає у розгляді послідовного ітеративного процесу досягнення глобального цільового результату шляхом детального аналізу і корекцій локального функціонування і взаємозв'язків окремих елементів і підсистем, що складають єдину керуючу і організуючу сутність. Проектування організаційних структур управління включає:

■ поділ праці і її спеціалізацію;

■ поділ структурних підрозділів (департаментів) і їх кооперацію;

■ встановлення взаємозв'язків між структурними елементами та їх координацію;

■ масштаби керованості і контролю;

■ ієрархію організації та її ланки;

■ розподіл ресурсів, повноважень і відповідальності;

■ централізацію і децентралізацію;

■ диференціацію й інтеграцію.

Владні відносини - це ядро менеджменту підприємства, формування якого відбувається в міру виокремлення управління як особливого виду діяльності. Під владою в організації розуміють здатність і можливість менеджера впливати на діяльність, поведінку підлеглого йому працівника з метою досягнення балансу влади в ієрархії організації та за допомогою певних засобів (волі, авторитету, права), джерелом яких є: законні або делеговані права в рамках займаної посади, особисті якості менеджера, спеціальні знання тощо.

Найважливіша задача діяльності в сфері людських ресурсів полягає в забезпеченні підприємства необхідною кількістю кваліфікованих працівників, які володіють такими якостями, як:

■ поділяють цілі підприємства;

■ професійно компетентні, володіють необхідними знаннями і навичками;

■ забезпечують економію витрат;

■ здатні реалізувати як стратегічні, так і тактичні зміни на підприємстві; мають навички, які забезпечують організації конкурентну перевагу;

■ поділять культуру, цінності організації.

Культура, як у суспільстві в цілому, так і в рамках такої соціальної групи, як підприємство, виступає вищим способом організації, регулювання його життєдіяльності, є свого роду технологією буття. Культура - це пам'ять цивілізації, система цінностей і досвіду, накопичених попередніми поколіннями. Вона є тим фактором, який здатний консолідувати суспільство на основі визначених ідейно-моральних цінностей. Культура підприємства - це ті цінності, сподівання, норми поведінки, «правила гри», традиції, ритуали і психологічний клімат, які сприймаються в межах організації. Формування і зміна організаційної культури підприємства спрямовані на інтеграцію внутрішніх ресурсів і зусиль щодо досягнення поставлених цілей. Культура підприємства, насамперед, має пропонувати персоналу новий стиль спілкування, який відмінний від повсякденного. Метою створення специфічної мови організації може бути необхідність ускладнити персоналу виражати цією мовою свої природні потреби і надзвичайно просто виражати потреби організації. Аналізуючи хід реформ в Україні, можна стверджувати, що основна причина невдач полягає у відсутності відповідної нової системи цінностей. В Україні за останні десятиліття були в черговий раз зруйновані ціннісні норми, але не запропоновані нові. Переважаючі на даний момент цінності характеризуються втратою довіри до всіх і всього, повною відсутністю відповідальності, якщо, бодай, не перед рідними і близькими, то перед партнерами і суспільством у цілому.

Практично всі рішення приймаються в певному соціальному, економічному, природному оточенні і супроводжуються запланованими й незапланованими, сприятливими й несприятливими впливами. Особа, що приймає рішення, має враховувати усі аспекти культурного, соціального, міжнародного, політичного і фізичного оточення.

Щоби прийняти рішення, кожен менеджер повинен добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, а й досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:

■ методологію управлінського рішення;

■ методи розроблення управлінських рішень;

■ організування розроблення управлінського рішення;

■ оцінювання якості управлінських рішень;

■ навики міжособистісних відносин.

Розглянемо інструментарій і понятійний апарат менеджера.

Методологія рішення-це логічно організована діяльність за всіма етапами прийняття рішення, яка включає формулювання цілей рішення, вибір методів прийняття рішень, критеріїв оцінки варіантів, складання логічних схем виконання операцій.

Методи прийняття рішень - способи і прийоми виконання операцій, необхідних під час розроблення управлінських рішень. До них належать: способи аналізу, оброблення інформації, вибору варіантів дій тощо.

Організування прийняття рішення передбачає впорядкування діяльності окремих підрозділів і окремих працівників у процесі розроблення рішення. Організування здійснюється за допомогою регламентів, нормативів, організаційних вимог, інструкцій, відповідальності.

Технологія прийняття рішення - варіант послідовності операцій розроблення рішення, обраний за критеріями раціональності їхнього здійснення, використання спеціальної техніки, кваліфікації персоналу, конкретних умов виконання роботи.

Якість рішення - сукупність властивостей, що ними володіє рішення, які відповідають певною мірою потребам успішного вирішення/проблеми або її запобіганню. Наприклад, своєчасність, адресність, конкретність.

Навики міжособистісних відносин. До управління міжособистісними відносинами входять:

■ ефективні комунікації. Обмін інформацією;

■ вплив на організацію. Здатність «робити справи»;

■ лідерство. Розроблення бачення і стратегії; мотивація дій для втілення бачення й стратегії;

■ мотивування. Стимулювання людей з метою досягненнями високого рівня виконання і подолання перешкод;

■ переговори і вирішення конфліктів. Наради з іншими людьми для того, щоб домовитися з ними, або дійти згоди.

Ключовими учасниками будь-якого процесу прийняття рішення є:

• Особа, що приймає рішення (ОПР). Особа або група осіб, наділених правом остаточного вибору одного із можливих варіантів рішення.

• Замовник/користувач. Особа або організація, які будуть використовувати результати рішення. Може існувати декілька рівнів замовників; у деяких випадках замовник і користувач виступають в одній особі.

• Виконавець. Особа або організація, які безпосередньо беруть участь у реалізації рішення.

• Джерела впливу. Особи або групи, які прямо не пов'язані з одержанням або використанням результатів рішення, але які, у зв'язку з їхнім становищем в організації-замовнику або виконуючій організації, можуть позитивно або негативно вплинути на хід виконання проекту.

• Суб'єкти рішення. Особи, групи осіб, організації, наділені правом розробляти, приймати та реалізовувати рішення (фахівці, експерти, консультанти).

Крім названих вище ключових учасників рішення, існує безліч різних найменувань і категорій учасників рішення, у тому числі внутрішні і зовнішні, власники і інвестори, продавці і підрядники, урядові заклади і засоби масової інформації, окремі громадяни, тимчасові або постійні організації і суспільство в цілому. Перелічення або класифікація учасників - це, головним чином, спосіб виявити тих осіб і ті організації, які розглядають себе як учасників рішення.

ОПР має управляти очікуваннями учасників рішення, що може бути досить складно, оскільки в учасників рішення можуть бути різні або протилежні цілі. Наприклад: керівник відділу, який бажає встановити нову інформаційну систему управління, може бути заінтересований у її низькій вартості; фахівець зі створення системи може зробити акцент на технічній досконалості системи; підрядник, який отримав замовлення на програмування, може бути зацікавлений в одержанні максимального прибутку тощо.

1.4. Інформація в прийнятті рішень

Читайте також:

1. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
2. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
3. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
4. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
5. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
6. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
7. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
8. Алгоритм прийняття рішення при прийманні сигналів з випадковою початковою фазою
9. Аналіз альтернативних рішень
10. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
11. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
12. Антропогенний вплив на навколишнє середовище

Переглядів: 2805