Природні умови, їх вплив на формування територіальної структури суспільного виробництва.

Основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.

Застосування діалектичного підходу до вивчення природно-ресурсного потенціалу дає змогу виявити найбільш істотні закономірності процесу його розвитку, пов’язавши їх з конкретними етапами історії і перспектив суспільного життя.. визначають три основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.

Перший напрям полягає у ретроспективному аналізі розвитку природно-ресурсного потенціалу, який виконують для визначення загальної продуктивності природних ресурсів території суспільно-територіальних комплексів за минулий час. головною метою ретроспективного аналізу є визначення причин зменшення або збільшення сукупної продуктивності природних ресурсів. В процесі аналізу визначають вплив на природні ресурси технологічних процесів, їх використання, організації виробничої і невиробничої діяльності, матеріальних і нематеріальних витрат, інших факторів, що впливають на ефективність використання природно-ресурсного потенціалу. Другий напрям дослідження природно-ресурсного потенціалу полягає в у оперативному аналізі існуючих відомостей про стан природних ресурсів та ефективність їх використання за поточний рік. Особливою рисою такого аналізу є детальна оцінка розвитку всіх складових природно-ресурсного потенціалу. Результати такого аналізу є підґрунтям для формування і здійснення управлінських рішень щодо використання природних ресурсів. Головним призначенням оперативного аналізу природно-ресурсного потенціалу є науково обґрунтоване визначення сучасного рівня природно-ресурсного потенціалу. Третій напрям аналізу природно-ресурсного потенціалу полягає у визначенні перспективних тенденцій його розвитку. Ретроспективний, оперативний і перспективний аналіз формують разом системний аналіз природно-ресурсного потенціалу, який розглядає його як об’єктивно існуюче системне утворення, що виникає в процесі взаємодії суспільства і природи.

Поняття природних умов необхідно розглядати у взаємозв’язку із тим чи іншим видом людської діяльності.. Природні умови - це тіла і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивних сил істотні для життя і функціонування людського суспільства, але не беруть безпосередньої участі у матеріальних сферах виробничої і невиробничої діяльності людей. Головна ознака природних умов - збереження їхніх властивостей при використанні, у крайньому разі теоретично.

У будь-яких конкретних обставинах ці умови можуть прискорити чи затримати розвиток господарства, сприяти формуванню тих чи інших видів діяльності, чи гальмувати їх розвиток. Прямий вплив природні умови здійснюють на галузі господарства, спеціалізація яких безпосередньо пов’язана із багатством ґрунтів, кліматом, водним режимом (сільське господарство, лісове господарство, видобувна промисловість, комунальне господарство). Похідний вплив природні умови здійснюють на інші види економічної діяльності.

У характеристиці природних умов розрізняють наступні позиції:

- географічне положення країни, розмір її території, ступінь освоєння території;

- геологічна будова і рельєф, структура яких визначає основні напрями розвитку промисловості та специфіку виробничої інфраструктури;

- клімат, що спричиняє значний вплив на формування спеціалізації сільського господарства та його ефективність та специфічність інших галузей виробництва;

- річкова та озерна мережа, що забезпечує водопостачання наземних пунктів і промислових виробництв, визначає проблемні аспекти функціонування комунального господарства і будівництва;

- зональна диференціація навколишнього середовища, визначена вище згаданими факторами. Саме зональна диференціація навколишнього середовища впливає на рівень різноманітності та ступінь спеціалізації галузевого виробництва на різних територіях.

Вплив рельєфу місцевості позначається на сільському господарстві, на транспорті та на рекреаційному господарстві (естетичні форми рельєфу, туризм, альпінізм).

Геологічна будова літосфери впливає на умови залягання шарів корисних копалин, їхню обводненість, запаси корисного компоненту. Від цього, в свою чергу, залежить ефективність видобутку мінеральних ресурсів.

Значення географічного положення полягає у формуванні цілого комплексу умов господарювання, напрямків і характеру економічних зв'язків, транспортних витрат тощо.

Чітку межу між природними ресурсами та умовами встановити досить важко. Одні й ті самі природні об'єкти в одних випадках розглядаються як ресурси, в інших -як умови. Так, наприклад, водоймища, водотоки, моря й океани для морського транспорту є умовою. Атмосферне повітря слід розглядати як загальну умову. Водночас вода та повітря є об'єктами переробки в різних галузях промисловості, тобто виступають як ресурси. Сонячне випромінювання є умовою життя на Землі, але в геліоенергетичних пристроях воно також перетворюється на ресурс.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія.	\|	Природні ресурси як частина продуктивних сил.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.