Особливості підрозділів виробничої інфраструктури

Тема 9. ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА

Контрольні запитання

1. Мета розроблення плану персоналу та оплати праці.

2. Місце плану персоналу та оплати праці серед інших розділів загально-го плану підприємства.

3. Структура плану персоналу та оплати праці.

4. Етапи розроблення плану персоналу та оплати праці.

5. Методи вимірювання продуктивності праці.

6. Методи планування продуктивності праці.

7. Зміст методу коригування базової продуктивності праці під дією тех-ніко-економічних факторів.

8. Плановий бюджет робочого часу й методика його розрахунку.

9. Методи планування чисельності персоналу.

10. Структура фонду оплати праці.

11. Методи планування фонду оплати праці.

12. Фонди годинної, денної та місячної оплати праці робітників і порядок їх розрахунку.

13. Середня заробітна плата й методика її розрахунку

Виробнича інфраструктура (ВІ) підприємства - це сукупність підроз-ділів, які прямо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю створюють умови для нормального перебі-гу виробничого процесу в основних цехах.

ВІ як об’єкт аналізу має ряд особливостей, які потрібно враховувати під час планування.

Результати роботи ВІ відіграють роль корисних дій, не набуваючи вигля-ду продукції в матеріально-речовій формі. Користь від діяльності виробничої інфраструктури виявляється лише в процесі виробництва. Отже, результат дія-льності інфраструктури є послугою виробничого характеру.

Послуга ВІ, як вид послуги, не існує самостійно, поза виробничим проце-сом. Процес споживання послуг ВІ нерозривно пов’язаний із процесом вироб-ництва.

Те, що продукція підрозділів виробничої інфраструктури не матеріалізу-ється в речі, а набуває форми корисних дій і зникає разом із цими діями, є пере-думовою існування особливого виду резервів в інфраструктурі. Тут ідеться про резервування не продукції, а виробничих потужностей - їхньої пропускної спро-можності, можливості технічних приміщень, трудових ресурсів, тощо.

Для кількісного оцінювання рівня розвитку інфраструктури використо-вують показники, які характеризують нагромадження в інфраструктурі її ви-робничого потенціалу. Тому поряд із категорією «інфраструктура» як сфера діяльності говорять про матеріально-технічну базу інфраструктури та сту-пінь її розвитку.

Під час аналізу та планування ВІ необхідно відокремлювати її функціона-льно-галузеву структуру, тобто такі ланки, як транспортно-складська, інформа-ційно-комунікаційна чи сфера технічного обслуговування (ремонтне, інструме-нтальне, енергетичне).

Розрізняють дві функції, які виконують елементи ВІ. Перша - обслуго-вування процесів основного та допоміжного виробництва. Вона є обов’язковою для всіх підприємств (транспортне, складське господарство та ін.). Друга – «власне» виробництво - виникає та розвивається як результат, що склався в деяких галузях у плані організації виробництва та розподілу праці. Це, наприклад, виробництво різних видів енергії та тепла; деталей для ремонту обладнання; технологічного оснащення й інструменту.

В наш час на промислових підприємствах функціонують як самостійні структури інструментальні, енергетичні, ремонтно-механічні, транспортні цехи. Усі вони мають свої особливості функціонування, а отже, і особливості плану-вання їхньої діяльності. На великих і середніх машинобудівних підприємствах із часів централізованого планування залишилися добре оснащені великі ремо-нтно-механічні, інструментальні цехи. Їхні потужності здатні виготовляти запа-сні частини, інструменти як для власних потреб, так і іншим споживачам, на-

приклад, запасні частини для сільськогосподарських машин, оснащення для суміжних підприємств. Малі підприємства користуються, здебільшого, послу-гами сторонніх спеціалізованих організацій (автобази, енергоремонті тощо).

В умовах невизначеної та швидкомінної ринкової кон’юнктури база розра-хунку основних розділів річного плану не є сталою та може часто змінюватися.

Тому річні плани за деякими розділами потрібно складати за збільшеними показниками. У цих умовах основним терміном планування є плани на квартал. Це стосується насамперед таких підрозділів, як інструментальний, транс-портний цехи, матеріально-технічне забезпечення.

У короткостроковому періоді розробляють оперативні плани, вони мають вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації та характеризуються різно-манітністю прийомів і методів.

У ринкових умовах сучасні модернізовані та нові вітчизняні підприємства користуються здебільшого послугами спеціалізованих підприємств із технічно-го обслуговування основного виробництва. Це, наприклад, виготовлення прес-форм для підприємств, що випускають склотару, гарантоване ремонтне обслу-говування складного устаткування за окремими контрактами, транспортне об-слуговування під час зовнішніх перевезень тощо.

Метою планування діяльності підрозділів ВІ є: обґрунтування вироб-ничої програми підрозділу на рік, квартал, місяць; розрахунок потреби в персо-налі; обґрунтування витрат виробництва в умовах швидкозмінної ринкової кон’юнктури.

Особливістю планування кожного з підрозділів інфраструктури є те, що застосовуються багато нормативів, понять, термінів, яких немає в основному виробництві, наприклад, вантажообіг, вантажопотік, категорія складності ремонту, міжремонтний цикл і т. ін. [3].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Планування продуктивності праці	\|	Планування діяльності інструментальних цехів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.