• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Логічні правила і помилки щодо аргументів.

Логічна переконливість і доказове значення міркування багато в чому залежить від якості вихідного фактичного і теоретичного матеріалу – переконливості сили аргументації. Вирішення головної задачі аргументації визначається дотриманням таких вимог щодо аргументів:

1) Вимога істинності й доказовості аргументів. Вимога виходить з того, що аргументи є логічними підставами для висунення тези, це своєрідний фундамент, на якому будується уся аргументація. Порушення цього правила призводить до певних помилок.

Перша з них має назву “основна помилка”(лат. – error fundamentalis або argumentum achilleum) і полягає у тому, що за істину приймаються хибні аргументи: неіснуючі факти, події тощо. Особливо небезпечною ця помилка є у судово-слідчій практиці: неправдиві свідчення, неправильне засвідчення особи, речей тощо, – усе це може призвести до судових помилок.

Помилковими думками (fallacia falsi medii) іноді ще називають помилкою помилкової підстави або "основною помилкою (оманою)". Мається на увазі, що як одне або навіть двох аргументів можуть використовуватися доводи, що свідомо немає істинними. Аргументи ці несвідомо (а при підступній комунікативній меті ­ навіть свідомо!) пропонуються однак як істинні.

Проте об’єктивна їх неістинність фальсифікує результати демонстрації, роблячи висновок логічно непридатним. Так, мовець може оперувати неперевіреними відомостями, спотвореними даними, гадками, чутками, плітками. Зрозуміло, на такій "підставі" важко побудувати повноцінну тезу.

Модель:

Хрюша і Степаша артисти

Артисти морально нестійкі

(отже?)

Хрюша і Степаша морально нестійкі

Приклад:

Середній клас в Західній Європі, зрозуміло, заможніший, ніж у нинішній Україні, зокрема тому, що товари повсякденного попиту там набагато дешевші.

(Висновок цілком може бути охарактеризований як помилка по лінії помилкової підстави: спроможність середнього класу на Заході невірно обґрунтовувати низькими цінами на товари повсякденного попиту. Ціни ці, почасти значно вищі, ніж в Україні. Проте цілком можливо аргументувати ту ж саму тезу високим рівнем зарплат і пенсій, а також добре розвиненою системою соціального забезпечення в Західній Європі. При тому аргументі, який вибраний автором думки, теза його фактично залишається необґрунтованою.)

Аргументація недостовірного недостовірним (incerta incertibus) може розумітися як один з варіантів щойно охарактеризованої помилки з тією лише різницею, що у випадку з даною логічною помилкою помилковими виявляються як сама теза, так і аргументи.

Мабуть, надмірно повторювати, що їхня неістинність може бути як свідомо спровокованою, так і не усвідомлюваною пропонентом. Відзначимо, що навіть якщо на рівні тих, що подаються нижче як модель і приклад, помилка ця видасться досить очевидною, сподіватися щодо швидкого розпізнання не варто. Фокус даного паралогізму полягає в тому, що зовні висновок здатний справляти враження цілком правдоподібного, оскільки жодної власне логічної помилки тут, як і в попередньому випадку, зазвичай не спостерігається. Більш того, демонстрація часто виявляється цілком бездоганною, проте висновок знаходиться в конфлікті з дійсністю по лінії істинності.

Модель:

Мова інопланетян - телепатична

Телепатична мова досконаліша, ніж людська.

(отже?)

Мова інопланетян досконаліша, ніж людська мова

Приклад:

Психічні розлади в принципі невиліковні, свідоцтвом чому слугують численні публікації останніх років, в яких постійно йдеться про можливі рецидиви практично будь-якого захворювання такого роду.

(Помилка аргументації цілком явна: безпідставна теза про невиліковність психічних розладів – не зважаючи на те, що існує і прямо протилежна точка зору, а також деякі підтвердження її можливої доказовості, – підтримана посиланням на якісь дослідження останніх років (не названі і не документовані), поряд з якими, звичайно ж, існують і інші дослідження, що ставляться до проблеми протилежним чином. Проте невірогідність тези і аргументу цілком могла б пройти непоміченою, оскільки зовні вислів має всі ознаки цілком і цілком прийнятного).

Помилка – випередження підстави (лат. petitio principii) – полягає у тому, що як аргументи використовуються хоч істинні, проте недоведені, довільно взяті положення, чиїсь припущення тощо.

Модель:

Рожевий приємний для очей

Деякі слони – рожеві

(отже?)

Деякі слони приємні для очей

• Приклад:

Споживання солі можна взагалі звести нанівець без збитку для організму.

(Причина даної логічної помилки в тому, що як доказ – випущений – береться, швидше за все, сам по собі недоведений аргумент, згідно з яким сіль є винятково шкідливою для організму. Якби це дійсно було так, висновок був би правильним, бо споживання шкідливих для організму речовин дійсне слід виключати. Але так це чи не так, на сьогоднішній день остаточно невідомо, а тому від заяв подібного роду краще поки утримуватися: аргументів, здатних надійно обґрунтувати їх, не існує.)

Гістерон-протерон (hysteron-proteron) – помилка, близька до щойно зазначеної і що характеризується як "уявний доказ" взагалі. В цьому випадку "випередження підстави" розглядається стосовно до гістерон-протерону як вид по відношенню до роду.

При гістерон-протероні – а назва його перекладається з грецького як більш пізнє-більш раннє (тобто більш пізнє стає в доведенні більш раннім або встає на місце більш раннього) – на передній план в доведенні висувається те, чому по суті слід було б стояти після. Тобто, скажімо, само бути результатом логічного висновку (щоб уникнути, наприклад, такого питання, як "З чого Ви це узяли?").

Щоб точніше розрізняти випередження підстави, з одного боку, і гістерон-протерон – з іншого, в риториці іноді конкретизувалось, що випередження підстави практично припускає оперування недоказовим, а гістерон-протерон — недоведеним (але таким, що цілком підлягає доведенню) аргументом.

Модель:

Завтра буде мороз

У морози краще одягатися тепліше

(отже?)

Завтра краще одягнутися тепліше

Приклад:

Вчорашня заява спікера просто якась маячня: язик не повертається : повторити його. Від заяв такого роду, зрозуміло, краще утримуватися.

(Не наводячи відповідної заяви, тобто – фактично – не наводячи доказу, мовець виявляється віч-на-віч з гістерон-протероном, оскільки, поза всяким сумнівом, за такої сильної інвективи – "заява – маячня" – слід, мабуть, все-таки змусити язик повернутися, хоч би для того, щоб дати і слухачам можливість вивести "мячню" заяви із самої заяви.)

2) Вимога автономного обґрунтування аргументів. Оскільки докази повинні бути істинними, то перед тим, як обґрунтувати тезу потрібно перевірити свої аргументи. При цьому для доказів підшукують підстави, не звертаючись до тези. Порушення цього правила називається “коло вдоведенні” – (лат. circulum demonstrando)або “тавтологія в доведенні”(лат – idem per idem ). Помилка може призвести до того, що недоведеною тезою обґрунтовуються недоведені аргументи. Напр., якщо ми будемо доводити, що “людина є тварина розумна, оскільки вона здатна до розмірковувань, а розмірковувати вона здатна, тому що є твариною розумною”, то перед нами буде коло в доведенні.

Модель:

Норвегія - скандінавська країна

Скандінавські країни – це країни, що знаходяться в Скандинавії

(отже?)

Норвегія знаходиться в Скандинавії

Приклад:

Тільки той, хто сам є зразком високих моральних норм, може бути удостоєний честі скласти клятву Гіппократа. Адже це саме вона робить лікаря носієм справжньої моральності.

(Коло об'єднує в даному випадку клятву Гіппократа і того, хто її складає, – лікаря. При цьому лікар ставиться в надзвичайно складне становище: від нього потрібно до складання Гіппократа бути "зразком високих моральних норм", чого, виявляється, можна досягти лише після складання клятви Гіппократа. Всупереч бажанню автора цього вислову клятва Гіппократа за таких умов стає пустою формальністю, оскільки, якщо ти "зразок високих моральних норм", тобі явно немає чого обіцяти стати "носієм справжньої моральності".)

Можна навести відомий приклад кола в доведенні із історії науки:

У свій час противники геліоцентричної системи М.Коперніка обґрунтовували власну ідею скінченності Всесвіту опираючись на твердження, що Всесвіт на протязі доби здійснює повний оберт навколо нерухомого центру, що збігається з центром Землі. У свою чергу істинність свого аргументу вони обґрунтовували, опираючись на твердження про скінченність Всесвіту, оскільки за умови його безкінечності, є незрозумілим, яким чином Всесвіт міг би протягом доби здійснити повний оберт навколо свого центру. Таким чином, теза „скінченність Всесвіту”, доводиться через аргумент „добовий оберт Всесвіту навколо центру”, котрий сам обґрунтовується за допомогою положення „скінченність Всесвіту”, що є тезою доведення”.[8: 82.]

Коло в доведенні легко виявити у випадках відносно коротких міркувань. Якщо ж доведення включає в себе цілу низку умовиводів “кола” можна не помітити. Тому варто перевірити, чи не застосовується як підстава для обґрунтування саме положення, яке цього обґрунтування потребує.

3) Вимога несуперечності аргументів. Вимога пов’язана з тим, що з суперечних підстав не може з необхідністю випливати жодного положення.

4) Вимога достатності аргументів. Аргументи повинні бути достатньою підставою для тези. Теза повинна випливати з необхідністю.

Доведення вважається непереконливим, коли окремими фактами намагаються обґрунтувати широку тезу. Узагальнення у даному разі буде “занадто широким і спішним” . Причина появи таких непереконливих узагальнень криється у недостатньому аналізі фактичного матеріалу, тому аргументи хоч і обґрунтовують тезу, проте не доводять її.

Надмірність аргументів. Не завжди дає позитивні результати принцип “чим більше аргументів, тим краще”. Коли залучають занадто широке коло аргументів можна зробити логічну помилку “надмірного доведення”: непомітно для себе можна залучити явно суперечні докази. Аргументація у такому випадку буде нелогічною або надмірною за принципом “хто багато доводить, той нічого не доводить” (лат. – argumentum nimium probans). При поспішній аргументації, непродуманому аналізі доказів зустрічається використання таких аргументів, які не лише не доводять, а й суперечать висунутій тезі (так званий “самовбивчий доказ”).

Модель:

Теза: Сон корисний.

Демонстрація: Корисне те, що заспокоює нерви

Сон заспокоює нерви ;

Уві сні людина відпочиває

Уві сні людина не здійснює фізичних дій

Уві сні людина не трудиться

(отже?)

Не трудитися корисно

Приклад:

Тих що прийшли на зміну комуністам стали по праву називати демократами. Дійсно, "новачки" зробили ставку на нові, гуманні форми взємин між державою і особистістю, оголосили війну тоталітаризму, авторитарності і будь-якій із форм деспотизму. І не біда, що труднощі зростання на перших порах супроводжуються болісним пошуком гідної соціальної структури і перегинами щодо переслідування “колишніх”: Диктатура нового часу повинна була уміти захищати себе не гірше за диктатуру пролетаріату.

(Класичний приклад реалізації схеми "почати в здоров'я – кінчити за упокой" – із зайвими аргументами як причини паралогізму. Бажаючи довести тезу про демократичний характер соціальних перетворень, автор вислову, знаходячи все більше і більше аргументів "за", фактично приходить до заперечення демократичного характеру нової влади і врешті-решт прямо характеризує її як диктатуру, тобто тоталітарний, авторитарний і деспотичний режим.)

Помилка останньої підстави (ad infinitum) – надзвичайно поширений тип логічної помилки. Він нагадує попередній, пов’язаний з надміром аргументів, з тією лише різницею, що в першому випадку докази не є неминучими, а в другому – можуть дійсно виявитися бажаними.

Паралогізм цей провокує так званий "ланцюг доказів" тому, що судження, що наводиться як аргумент, є недостатньо сильною саме по собі і вимагає сильнішого аргументу, який у свою чергу вимагає більш сильного аргументу, який знову ж таки вимагає більш за сильного аргументу, – і так до безкінечності, через неможливість встановити останню підставу в ланцюгу підстав або останню причину в ланцюзі причин.

Фактично йдеться про твердження, недоказові в принципі саме через неможливість вжити нарешті достатньо вагомий доказ, що завершує процес демонстрації в цілому. Традиційний приклад з риторики ­ міркування про те, що первинне, курка чи яйце.

Модель:

Газети повинні містити сенсації, оскільки сенсації любить читач, а газети випускаються для читачів, оскільки читач купляє газети, а газети повинні купуватися, оскільки в протилежному випадку вони стають нерентабельними, а нерентабельна газета припиняє існування – і в цьому випадку читач опиняється без газет, не маючи більше можливості читати про сенсації, але читач любить сенсації, і так далі…

Приклад:

Літні фахівці повинні звільняти робочі місця для молодих спеціалістів.

(Дефектність даного – на перший погляд, нешкідливого – судження виявляється очевидною при першій же спробі його аргументації. Поставлена проблема належить до розряду нерозв’язних: гіпотетично можна навести стільки ж доказів на користь необхідності збереження літніх фахівців на робочих місцях (досвід, однорідність колективу, доскональне знайомство з функціями тощо), скільки і на користь необхідності призначення молодих фахівців (надлишок енергії, нестереотипність мислення, свіжий погляд на стан справ в галузі тощо.).

Відзначимо також, що наведений приклад цілком може виявитися не твердженням, а всього лише шадкою, що зовсім не вимагає детальної аргументації. В цьому випадку його, зрозуміло, не варто розглядати як паралогізм: право на гадку (навіть якщо це думка типу: "Всіх велосипедистів треба піддавати страті через спалювання") – святе право кожного.)

Таким чином, достатність аргументів слід розуміти не в сенсі їх кількості, а з урахуванням їхньої вагомості. Потрібно використовувати ряд доказів, пов’язаних та підкріплюючих не своєю сумою, а добутком складників.

5) Вимога релевантності аргументів.Аргументи повинні безпосередньо стосуватися тези, яка підлягає обґрунтуванню.

Аргумент поза областю обговорюваного питання (argumentum externum) – це помилка, яка виникає унаслідок відсутності єдності між частинами аргументів. Як самостійний паралогізм він розглядається тому, що відсутність цієї єдності є цілком конкретним порушенням "механізму зв'язку" думок. У даному випадку йдеться про те, що аргумент "випадає"за межікомунікативної ситуації. Точніше кажучи, в доведенні використовується нерелевантний аргумент (тобто, нагадаємо, доказ, який або не співвідноситься з темою, або не відповідає умовам місця або часу, або направлений не за тією адресою). У будь-якому випадку спроба демонстрації нездатна привести до переконливого висновку.

Модель:

Щуки їдять карасів

Щуки німецькою – Hechte

(отже?)

Hechte їдять карасів

Приклад:

Революція - це завжди насильство, бо рушійною силою будь-якого конфлікту є ворожнеча.

(Навіть якщо залишити на совісті автора зміст його аргументу і звернутися лише до аналізу того, наскільки даний аргумент є доречним, очевидно, що відповідний (чи невідповідний) доказ явно "з іншої опери". Теза з приводу революції, можливо, і вимагає певного обґрунтування – враховуючи, наприклад, що існують так звані "оксамитові", тобто безкровні революції. Проте запропонований аргумент обґрунтовує досить далеку від тези думку, а саме: конфлікт здатний існувати і розвиватися лише за умови явної недружності сторін. Читачам самим пропонується вирішити, навіщо автор вжив це міркування.)

Щодо відповідності тезі, то аргументи поділяються на аргументи першого виду – ті, що безпосередньо стосуються обговорюваного питання й спрямовані на обґрунтування істинності тези, і аргументи другого виду – ті, що не стосуються суті справи, а використовуються лише для того, щоб отримати перемогу в дискусії:

Аргументи другого виду (позалогічні аргументи,лат. – argumentum externun):

Аргумент до авторитету (argumentum ipse dixit – “Сам сказав”)– посилання на висловлювання, думки відомих авторитетних людей (вчених, політиків, наставників тощо). Річ у тім, що людина авторитетна в одній галузі, може виявитися мало обізнаною в іншій. І навіть тій галузі, де вона є авторитетною, можуть бути інші не менш авторитетні думки.

Аргумент до публіки (натовпу) (argumentum ad populum) – спроба замість обґрунтування тези чинити певний психологічний тиск на слухачів з метою завоювати прибічників.

Аргумент до особи (argumentum ad homiem) – посилання на особисті якості опонента, його уподобання,, зовнішність, достоїнства й недоліки. Предмет дискусії у такому випадку залишається в стороні, а предметом обговорення стає особа опонента.

Аргумент до пихи – (argumentum ad honor) непомірне звеличення, похвальба опонента з метою пом’якшити його позицію.

Аргумент до сили (палиці) (argumentum ad baculum) – загроза неприємними наслідками, загроза застосування сили замість безпосереднього обґрунтування чи спростування тези опонента.

Аргумент до жалощів (argumentum ad misericordiam) – намагання викликати у противної сторони жаль і співчуття.

Аргумент до невігластва (неосвіченості, незнання) (argumentum ad ignoranciam) – використання фактів, невідомих опонентові, посилання на твори, які той завідомо не читав, на знання, в яких він є мало компетентним тощо. Люди часто соромляться визнати, що вони чогось не знають, їм вважається, що так вони принижують власну гідність. Тому вони погоджуються зі своїм опонентом.

Аргумент до гаманця (argumentum ad crumenan) – намагання підкупити опонента чи аудиторію.

Читайте також:

1. D. Помилки та пропуски.
2. II. Діалогічні
3. V. Етичні правила психологічних досліджень
4. VІ. Структурно-логічні схеми
5. А ви слідуєте цім правилам, коли виступаєте публічно?
6. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
7. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
8. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
9. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
10. Антигени. Антитіла. Серологічні реакції .
11. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми
12. Антропогенні екологічні катастрофи

Переглядів: 2424