Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття і види правової поведінки

Юридична відповідальність

 

Діяльність та вчинки людей завжди оцінюють з урахуванням їхньої соціальної значущості, корисності чи шкоди для суспільства. У правовій системі суспільства їх розглядають ще й і з точки зору права, яке є критерієм оцінки цих вчинків як соціально корисних чи шкідливих. Нормативно-правові акти становлять систему забезпечуваних державою юридичних нормативів, які виступають формально-обов’язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки як юридично значущої або як юридично індеферентної. Будь-яка юридично значуща поведінка суб’єктів права (індивідуальних чи колективних) є правовою: вона передбачена нормами права і тягне за собою юридичну оцінку і юридичні наслідки (позитивні або негативні). З урахуванням змісту вчинку правова поведінка поділяється на два види: правомірна поведінка і правопорушення. У складі правовідносин вони відіграють роль юридичних фактів: правомірна поведінка може призводити до виникнення правовідносин, у яких суб’єкти здійснюють суб’єктивні права й обов’язки на основі реалізації регулятивних норм; правопорушення ж є юридичним фактом, який тягне за собою виникнення охоронних правовідносин і застосування заходів юридичної відповідальності на основі застосування охоронних норм. Логіка механізму правового регулювання передбачає включення до його складу правової поведінки, тобто норма права закріплює у своїй гіпотезі юридичну модель поведінки — як правомірної, так і протиправної — і таким чином виступає універсальним критерієм юридичної кваліфікаціі поведінки суб’єкта; юридичний факт у механізмі правового регулювання — це сама поведінка, яка є юридично значущою. Отже, сам вчинок — це фактична підстава динаміки правовідносин, у яких здійснюються юридичні наслідки — акти реалізації суб’єктивних прав та обов’язків або акти застосування правових норм — правонадільні та правоохоронні, залежно від норми, яку вони реалізують. Правова поведінка є головною спонукальною обставиною, що впливає на побудову і функціонування механізму правового регулювання, усіх його правових заходів, починаючи з офіційного оформлення цієї поведінки і закінчуючи правовою оцінкою й реалізацією її юридичних наслідків.

Будь-яка правова поведінка (правомірна чи протиправна) характеризується такими основними рисами та ознаками, що не співпадають за своїм змістом:

а) соціальною значущістю(поведінка з точки зору інтересів суспільства, особи, держави може оцінюватися як соціально корисна, індеферентна чи соціально шкідлива). Соціально корисний характер правової поведінки проявляється насамперед у правовій активності суб’єктів, у здатності підтримувати конструктивні відносини у всіх сферах життя суспільства. Соціально шкідлива поведінка, навпаки, гальмує розвиток їх позитивного потенціалу, викликає негативні економічні, соціально-політичні, морально-психологічні та інші наслідки;

б) психологічною характеристикою, яка полягає в тому, що правова поведінка перебуває під контролем свідомості і волі особи. Ця ознака обумовлена самою природою права. Поведінка піддається регулюванню правовими засобами. Закон може стимулювати корисні для суспільства та особи вчинки або перешкоджати суспільно шкідливим тільки в тому разі, коли вони контролюються волею і свідомістю;

в)юридичною ознакою, суть якої полягає в наявності певних юридичних засобів регламентації правової поведінки, її зовнішні (об’єктивні) і внутрішні (суб’єктивні) властивості, передбачені нормами права. Межі поведінки, що зазначені в нормах, вказують на діапазон можливостей та чітко визначених випадків впливу на поведінку юридичними засобами. Водночас такі межі гарантують від зайвого втручання в дії суб’єктів права у відносинах, правовий зміст яких (суб’єктивні права та обов’язки) встановлюється за згодою сторін. Причому ці межі історично мінливі, змінювані, рухомі: вони залежать від об’єктивних (динаміка суспільних, ринкових, духовних та інших відносин) та суб’єктивних (правового, політичного, етичного оцінювання поведінки людей та інших суб’єктів права інститутами суспільства і державою зокрема) чинників.

г) здатністю викликати юридичні наслідки. Будь-яка правова поведінка, виконуючи роль юридичного факту в механізмі правового регулювання, впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, у яких здійснюються права й обов’язки, реалізуються заходи відповідальності;

д) динамічною ознакою, якаполягає в тому, що тільки конкретний свідомо-вольовий вчинок (дія або бездіяльність) суб’єкта права у сфері правового ррегулювання будь-яких відносин може оцінюватися з точки зору права як правомірний чи неправомірний і викликати юридичні наслідки на підставі правових норм. Намір, бажання вчинити юридичне діяння самі по собі наслідків не викликають: вони залишаються поза межами правового впливу юридичними засобами;

е) підконтрольністю правової поведінки і її гарантованістю державою. Ця ознака полягає в тому, що саме держава виступає гарантом правомірної поведінки і суб’єктом, здатним від імені суспільства привести в дію апарат примусу для притягнення до відповідальності за протиправну поведінку. Правомірна поведінка забезпечена гарантіями інституційними (державний апарат) і юридичними.

Таким чином, сама правова сфера життя суспільства робить вчинки різних суб’єктів правовими й, отже, такими, що мають низку загальних рис, ознак, які дозволяють відмежовувати правові вчинки від неправових. За цими ознаками і проводиться відмінність між правомірною і протиправною поведінкою.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  4. А/. Поняття про судовий процес.
  5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  10. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
  11. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  12. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ




Переглядів: 490

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поняття і види об’єктів правових відносин | Поняття, риси і види правомірної поведінки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.