Поняття, цілі і основні напрямки структурної перебудови національної економіки.

Однією із складових ринкової трансформації в Україні є структурна перебудова національної економіки.

Структурна перебудова - зміна пропорцій при розміщенні трудових, природних і капітальних ресурсів з метою отримання структури національного продукту, що відповідає внутрішнім потребам країни і сприяє посиленню її позицій у світогосподарській системі.

Структурна перебудова - якісна зміна складу економічної системи (зникнення старих / поява нових елементів) або кількісна зміна пропорцій між її елементами.

Економічна система є динамічною. Отже структурна трансформація є процесом постійним і безперервним. Але як і будь-яка система, структура економіки переживає періоди відносної стабільності й перехідні періоди, для яких характерні вагомі й стрімкі зміни. Сучасний етап ринкових перетворень характеризується значними структурними зрушеннями.

Цілі й напрями структурної перебудови залежать від багатьох чинників і значно відрізняються для країн з ринковою і перехідною економікою.

Особливості структурних перетворень у постсоціалістичних країнах порівняно з розвиненими країнами з ринковою економікою обумовлені зокрема наступними причинами.

По-перше, структурні трансформації в розвинених країнах відбувалися еволюційним шляхом, поступово, на основі збалансованого розвитку знарядь праці, виробничих технологій, науково-технічної бази тощо. Причому процес вдосконалення виробництва починався з галузей, спрямованих в першу чергу на задоволення споживчих потреб. Структурні зрушення відбувалися шляхом досягнення макроекономічної рівноваги в умовах постійних змін кон'юнктури ринку.

У постсоціалістичних країнах, зокрема в Україні, структурні перетворення відбуваються на тлі значного скорочення обсягів виробництва, багаторічного розбалансування між сукупним попитом і сукупною пропозицією, нерозвиненості галузей, спрямованих на задоволення споживчих потреб тощо.

По-друге, структурні перетворення в розвинених країнах пояснюються дією ринкових законів: відбувається поступовий перехід від вільної конкуренції до монополії, від індивідуальної до колективної (зокрема акціонерної) власності, підвищується ступінь державного втручання в економічні процеси, підвищується рівень соціального захисту, зменшується розрив у доходах багатих і бідних.

У постсоціалістичних країнах з перехідною економікою структурна перебудова має інверсійний (зворотний) характер: відбувається перехід від держаної монополії до конкурентних засад, підвищується частка приватної власності, знижується ступінь державного втручання, у тому числі і у вирішення соціальних проблем, зростає соціальна нерівність.

По-третє, структурні зміни в постсоціалістичних країнах відбуваються на тлі реформування міжнародних відносин, що супроводжуються втратою цими країнами традиційних ринків збуту й руйнуванням тривалих коопераційних зв'язків.

По-четверте, структурна перебудова в країнах з ринковою економікою має «наздоганяючий» характер, тобто передбачає впровадження технологій, устаткування, форм організації виробництва, що вже широко використовуються в розвинених країнах. Для подолання подібної ситуації важливо не тільки застосовувати вже існуючі новітні технології, а й створювати й розвивати так звані «інноваційні полюси» економіки - кластери, орієнтовані на створення інноваційних продуктів, що не мають аналогів у світі, включаючи пошук альтернативних джерел енергії.

По-п'яте, структурні трансформації у країнах з перехідною економікою зазнають потужного впливу з боку загальносвітових процесів: науково-технічної революції, глобалізації, соціалізації економічних відносин тощо.

По-шосте, структурні перетворення у країнах з перехідною економікою відбуваються в умовах браку коштів у національних економічних суб' єктів на їх здійснення, що обумовлює нагальну потребу в іноземних інвестиціях.

Все вищесказане доводить, що в перехідній економіці цілі й завдання структурної політики значно ширші й складніші, ніж у ринковій. Тобто поряд з загальними пріоритетами, країни з перехідною економікою, у тому числі Україна, мають особливі цілі структурної перебудови.

Так, до загальних цілей структурних перетворень, що властиві сьогодні більшості країн світу, відносяться:

- розширення виробництва продукції, заснованого на використанні новітніх технологій;

- розвиток енергозберігаючих виробництв, застосування альтернативних видів енергії;

- розширення використання синтетичних матеріалів, підвищення ефективності використання природних ресурсів;

- перехід до застосування екологічно безпечних технологій;

Особливими цілями структурних перетворень в Україні є:

1. Боротьба з монополізмом шляхом приватизації та стимулювання розвитку малого й середнього бізнесу.

2. Подолання структурних диспропорцій між наявними виробничими потужностями та існуючими потребами суспільства. Розвиток галузей, що направлені на задоволення споживчих потреб населення, у тому числі сфери послуг (збільшення обсягу й підвищення якості надання соціальних послуг в сфері медицини, освіти, культури, науки, спорту тощо, що дозволить не втратити значний людський потенціал нашої країни).

3. Подолання суттєвого розриву між доходами окремих верств населення, підвищення середнього рівня доходів у країні (подолання бідності в країні, що дасть потужний поштовх для економічного розвитку країни шляхом розширення внутрішнього ринку).

4. Розширення внутрішнього ринку шляхом стимулювання платоспроможного інвестиційного й споживчого попиту з боку національних нефінансових корпорацій і домогосподарств.

5. Розвиток експорторієнтованих та імпортзамінних виробництв, розвиток виробництва товарів, що є конкурентоспроможними на світовому ринку (пріоритетний розвиток інноваційних виробництв, в яких Україна вже має певні досягнення: авіакосмічна техніка, військова техніка та зброя, нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, нові матеріали, біотехнології, телекомунікації, авіаційні технології, пріоритетний розвиток сільського господарства, розширення туристичної сфери, особливо в Криму й Карпатах).

6. Диверсифікація міжнародних зв'язків з метою зниження залежності від окремих партнерів (зниження енергозалежності від Росії шляхом розвитку атомної енергетики, створення власного підприємства із збагачення урану, розробки внутрішніх родовищ природного газу й нафти, розширення торгових зв'язків з іншими країнами-постачальниками енергоносіїв, а головне - широке впровадження енергозберігаючих технологій).

7. Скорочення виробництв у депресивних галузях (поступове згортання або модернізація виробництв, що використовують застарілі технології, конкурентоспроможність яких базується на державних преференціях, низькій вартості природних та трудових ресурсів, подолання нерівності економічного розвитку західного й східного регіонів України).

8. Необхідність нарощування іноземних інвестицій.

Структурні перетворення відбуваються, з одного боку, внаслідок дії об'єктивних економічних законів, а з іншого - в результаті впливу держави, що здійснюється через структурну політику.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості структури та неохідність структурної перебудови національної економіки України.	\|	Державне регулювання структурних зрушень в економіці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.067 сек.