Органи серцево-судинної системи

Кров в організмі безперервно рухається по замкнутій кровоносній системі, яка складається з серця і кровоносних судин. В системі кровоносних судин розрізняють артерії, вени і капіляри. Центральним органом, який спричиняє рух крові по судинах, є серце.

Форма, положення і величина серця. Серце людини за своєю формою схоже на стиснений в передньо-задньому напрямі конус. Основа серця звернена вверх і вправо, а верхівка — вниз, вліво і вперед. Розташоване серце в грудній клітці між легенями. Більша частина його зсунута вліво від серединної площини тіла. Розрізняють передню і задню поверхні серця, правий і лівий краї.

У новонародженої дитини серце майже кулясте, зміщене воно значно більше вправо, ніж у дорослої людини, положення його близьке до поперечного. До дворічного віку, завдяки високому положенню діафрагми, серце набирає горизонтального положення. Тільки в 2— 3-річної дитини воно набирає косого положення.

За величиною серце людини дорівнює приблизно величині кулака. У дітей раннього віку маса серця відносно більша, ніж у дорослих. Так у перші роки життя дитини серце важить 0,63—0,89% ваги тіла, тоді як у дорослої людини — тільки 0,48— 0,52%. Росте серце нерівномірно. Найінтенсивніше росте воно на першому році життя і частково на другому. Особливо різке збільшення серця буває в період статевого дозрівання (з 14—15 років). Найповільніше росте серце в молодшому шкільному віці (від 7 до 12 років). Протягом перших восьми місяців життя дитини вага серця подвоюється, до двох років збільшується в три рази, до п’яти років — у чотири рази і до 16 років — більш, ніж у 10 раз. Серцевий м’яз продовжує розвиватись і диференціюватись до 18—20 років. Вага серця у хлопчиків більша, ніж у дівчаток.

Будова серця. Серце являє собою порожнистий мускульний мішок, розділений суцільною перегородкою на дві половини — праву і ліву, кожна з них складається з передсердя і шлуночка. Таким чином, серце людини, як і серце ссавців, має чотири камери: праве передсердя і правий шлуночок, ліве передсердя і лівий шлуночок.

Між передсердям і шлуночком кожної половини серця є перегородка з отвором, який закривається стулковим, або атріовентрикулярним, клапаном. У правій половині серця цей клапан складається з трьох, а в лівій половині — з двох стулок. Стулкові клапани відкриваються лише в бік шлуночків. У бік передсердь їм перешкоджають відкриватись сухожильні нитки, які одним кінцем прикріплюються до країв стулок, а другим — до сосочкових м’язів стінок шлуночків. Під час скорочення шлуночків сухожильні нитки натягуються і перешкоджають клапанам вивертатись у бік передсердь.

У шлуночках, крім вхідних отворів із передсердь, є і вихідні отвори: з правого шлуночка в легеневу артерію, а з лівого — в аорту. На межі між правим шлуночком і легеневою артерією, між лівим шлуночком і аортою містяться півмісяцеві клапани, кожен з яких утворений трьома кишеньками. Півмісяцеві клапани побудовані так, що вільно проускають кров із шлуночків у судини, але перешкоджають зворотній течії крові із судин у шлуночки.

Стінка серця складається з трьох шарів. Внутрішній (епітеліальний) шар називається ендокардом, середній (м’язовий) — міокардом і зовнішній (сполучнотканинний) — епікардом.

Останній біля основи серця переходить у навколосерцеву сумку —перикард, яка оточує все серце й утворює навколо нього щілиноподібну порожнину, заповнену рідиною.

Найтовщим шаром є міокард, від якого в основному і залежить товщина стінки серця. Складається він з поперечносмугастої м’язової тканини, характерною особливістю якої є те, що її волокна з’єднані між собою протоплазматичними містками. Така будова серцевого м’яза зумовлює собою особливість його скорочення: збудження, що виникло в одній точці, охоплює весь м’яз і всі його волокна скорочуються одночасно.

У стінці шлуночків м’язовий шар значно товщий, ніж у стінці передсердь. У стінці лівого шлуночка він товщий, ніж у стінці правого шлуночка. Ця особливість будови міокарда зв’язана з функцією, яку виконують різні відділи серця. Уже в б-місячної дитини товщина стінок лівого шлуночка серця вдвічі перевершує товщину правого (так само і в дорослої людини).

Між правим і лівим шлуночками міститься масивна перегородка, яка складається з м’язової тканини. Лише верхня її частина побудована з сполучної тканини. Перегородка між передсердями має сполучнотканинну будову.

Провідна система серця. Серцевий м’яз складається з поперечносмугастої м’язової тканини (як і скелетні м’язи). Проте серцевий м’яз відрізняється від скелетного значно довшим періодом незбудливості і меншою швидкістю проведення збудження (1—4 м/сек).

В серці є окремі ділянки, які відзначаються високою збудливістю. Складаються вони з нервових і видозмінених м’язових клітин, які разом утворюють провідну систему серця В окремих ділянках цієї системи є скупчення клітин — вузли.

Перший вузол провідної системи серця міститься у правому передсерді біля місця впадання в нього верхньої порожнистої вени і називається синусовим. Це провідний вузол; він зумовлює ритм серцевих скорочень. Другий вузол, який називається передсердно-шлуночковим, міститься в нижній частині перегородки, яка розділяє передсердя. Від цього вузла по перегородці серця іде пучок Гіса, який спускається в шлуночки. В перегородці між шлуночками пучок Гіса ділиться на дві ніжки, одна з яких заходить у м’яз правого, а друга — у м’яз лівого шлуночка.

Збудження, яке ритмічно виникає у вузлі Кейт-Флака, поширюється на передсердя, викликаючи їх скорочення. Дійшовши до вузла Ашоф-Тавара, який має меншу збудливість, збудження тут трохи затримується, а потім швидко розходиться по пучку Гіса на м’язи шлуночків. Збудження охоплює шлуночки лише після скорочення передсердь. Цим самим забезпечується послідовне ритмічне чергування в роботі відділів серця.

Артерії. Артеріями називаються судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. По артеріях кров, виштовхнута серцем, розходиться до всіх органів і тканин тіла.

Порівняно товсті стінки артерій складаються з трьох шарів: внутрішнього ендотеліального — шар плоских клітин, які щільно прилягають одна до одної, середнього м’язового і зовнішнього сполучнотканинного. Найтовщий середній шар, який складається з кільцевих гладеньких м’язів. Крім того, в стінках артерій є багато еластичних волокон, які разом з м’язовими волокнами надають міцності й пружності стінкам судин.

Вени. Венами називаються судини, по яких кров, що відпливає від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких самих трьох шарів, що й стінки артерій. Але м’язовий шар у стінках вен менш розвинутий, і еластичних волокон у них мало. Ці особливості зв’язані з навантаженням, які виконують різні судини: тиск крові в артеріях значно більший, ніж у венах. Еластичність стінок артерій, крім того, зумовлює безперервність течії крові в артеріях.

На відміну від артерій, всередині вен є кишенькоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.

Капіляри. Капілярами називають найтонші судини, які зв’язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через тонісінькі стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю і тканинами. Довжина окремого капіляра близько 0,5 мм, а діаметр 3—25 мк. Капіляри утворюють густу сітку, яка пронизує всі органи і тканини. Тому досить уколоти булавкою в будь-яке місце, щоб пошкодити капіляри і показалась краплинка крові. Загальна кількість капілярів великого кола кровообігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км. У дітей капіляри мають більший просвіт, ніж у дорослих, тому тканини дитячого організму інтенсивніше постачаються кров’ю, ніж тканини організму дорослої людини.

Особливості кровообігу у плода. В утробному періоді організм людини дістає необхідні поживні речовини і кисень з крові матері через дитяче місце (плаценту). Вже під кінець другого місяця життя зародка встановлюється плацентарний кровообіг — через дитяче місце. Із плаценти по пупковій вені в тіло плода надходить артеріальна кров, багата на кисень і поживні речовини. Частина цієї крові надходить у печінку, а частина — в нижню порожнисту вену, де вона змішується з венозною кров’ю, що відтікає з нижньої частини тіла. У правому передсерді до цієї крові домішується ще венозна кров, що надходить верхньою порожнистою веною від верхньої частини тіла.

Із правого передсердя частина змішаної крові попадає в правий шлуночок, а частина через овальний отвір у перегородці між передсердями — у ліве передсердя, куди вливається і невелика кількість крові з легень. З лівого шлуночка змішана кров виштовхується в аорту, звідки вона по артеріях розходиться по всьому тілу і по двох пупкових артеріях потрапляє в плаценту, де вона окислюється і збагачується поживними речовинами.

Частина крові, яка з правого передсердя потрапила в правий шлуночок, виштовхується в легеневу артерію, звідки менша її частина надходить у капіляри легень, які ще не функціонують, а більша частина через боталлову протоку — безпосередньо в аорту. При такому кровообігу найбагатша на кисень кров надходить в печінку; до голови і верхньої частини тулуба надходить кров, багатша на кисень і поживні речовини, ніж до нижньої частини тулуба.

Після народження дитини хід кровообігу різко змінюється. Внаслідок перев’язування пуповини рух крові по пупкових артеріях і вені припиняється. Під час першого вдиху дуже розширюються легеневі судини і в них надходить вся кров з легеневої артерії, внаслідок чого боталлова протока спадається і вже на першому тижні життя немовляти перетворюється в артеріальну зв’язку. Овальний отвір між передсердями заростає і перетворюється в овальну ямку правого передсердя. Мале коло кровообігу починає виконувати функцію забезпечення газообміну організму з навколишнім середовищем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лімфа і лімфообіг	\|	Робота серця

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.