• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мікрофлора людини.

МІКРОФЛОРА ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ. ПАТОГЕННІ МІКРОБИ. ТОКСИНИ. ІНФЕКЦІЯ.

Нормальна мікрофлора тіла здорової людини (еумікробіоз) - су­купність мікробіоценозів усіх її біотопів. Вона сформувалась у процесі еволюції. Найбільш чисельні мІкробіоценози утворились на шкірі, в ротовій і носовій порожнинах, піхві, товстому кишечнику. Але внутрішнє середовище макроорганізму (кров, лімфа, тканини) не містить мікробів. Порівняно мало їх у бронхах, легенях, жовчних і сечовивідних шляхах, на слизовій ока.

Кількість і видовий склад мікрофлори залежить від віку, статі, клімату, режиму харчування, мікробіоценозів навколишнього сере­довища, індивідуальних санітарно-гігієнічних навичок тощо. Особливу роль у змінах нормальних мікробіоценозів відіграють антибіотики, інші хіміотерапевтичні та імунологічні препарати. Вони спричиняють сильний селективний тиск на популяції окремих бактерій, знищуючи чутливі особини і сприяють розвиткові стійких варіантів. Боротьба з такими резистентними мікроорганізмами є однією з актуальних проблем сучасної медицини. Лікарям будь-якого профілю і середнім медпрацівникам потрібно знати якісний і кількісний склад мікрофло­ри окремих біотопів, щоб раціонально призначати антимікробні препарати.

Організм людини населяють понад 500 видів бактерій, біля 50 видів вірусів і понад 20 видів найпростіших. Загальна кількість мікро­організмів досягає 10¹⁴, що в 10 разів більше, ніж всіх клітин макроор­ганізму.

Нормальна мікрофлора людського тіла поділяється на дві групи:

1) постійна,специфічна для даного біотопу (автохтонна);

2) тимчасова,занесена з інших біотопів хазяїна (алохтонна) або зінших біотопів довкілля (заносна).

Важливою особливістю нормальної мікрофлори є її індивідуальна й анатомічна стабільність. При контакті бактерії можуть передаватись від однієї людини до іншої. Але, як правило, не приживаються. Вив­чення індивідуальної автофлори має важливе значення при підборі екіпажів космічних кораблів, підводних човнів, полярних експедицій, які працюють у тісному контакті один із одним і повинні бути сумісни­ми за характером мікрофлори. Обмін мікроорганізмами між індивіду­умами відбувається також в яслах, дитячих садках, школах, казар­мах, лікарнях та ін. У ряді випадків такий обмін може бути небезпеч­ним, так як багато видів індивідуальної мікрофлори однієї людини можуть бути умовно-патогенними для іншої. Анатомічна стабільність полягає в тому, що мікрофлора, наприклад, ротової порожнини не приживається на шкірі тощо. Якийсь час вона, звичайно, може знаходитись у новому біотопі, але постійно не зберігається.

Плід стерильний, поки знаходиться в утробі матері. Під час пологів організм дитини контамінується мікрофлорою пологових шляхів -лактобактеріями, стрептококами, кишковими паличками. Пізніше ворганізм новонародженого мікроби потрапляють з рук, дихальних шляхів матері та обслуговуючого персоналу, а також із навколишнього середовища. Індивідуальна постійна мікрофлора формується з 10 дня. На слизових оболонках дитини з'являються нитчасті мікроорга­нізми, які своєрідною сіткою покривають поверхню. На ній адсорбу­ються бактерії, які утворюють особливу біоплівку, що складається з муцину та полісахаридів мікробного походження. Величезна кількість мікроорганізмів у плівці розташовується не поодинці, а у вигляді мікроколоній.Товщина біоплівки у різних біотопів неоднакова. Найбільшу товщину вона має на слизовій оболонці товстого кишечни­ка, найменшу - на шкірі та в носовій порожнині.

Мікробний "пейзаж" окремих біотопів людського тіла дуже різно­манітний, що вимагає роздільного викладу.

Мікрофлора шкіри.Кількість мікроорганізмів, які населяють шкі­ру, досить велика (від 100/см² до 2,5 млн/см²). З поверхні всієї шкіри дорослої людини змивається біля 1,5 млрд. бактерій. Живлення мік­робів здійснюється за рахунок виділень сальних і потових залоз, відмерлих клітин епітелію і продуктів їх розпаду.

Мікрофлору шкіри поділяють на власну (постійну) і заносну. Най­більш характерними постійними мікробами шкіри є коринебактерії, пропіонібактерії, стафілококи, мікрококи, сардини, актиноміцети, плісеневі й недосконалі гриби, мікобактерії. У окремих індивідуумів виявляють стрептококи, дріжджеподібні гриби Candida, спори аероб­них бактерій та анаеробних клостридій, 5-10 % людей є носіями на шкірі S. aurcus. Заносні мікроорганізми швидко гинуть під впливом бактерицидних властивостей шкіри або антагонізму автохтонних видів.

Зазначені мікроорганізми розташовуються нерівномірно. Кожна відособлена зона - біотоп має свої особливості як за кількістю, так і видовим складом. Запропоновані навіть спеціальні карти мікрофлори шкіри. Основні місця проживання бактерій - роговий шар, протоки сальних і потових залоз та волосяні мішечки.

У здорових людей мікрофлора шкіри не викликає будь-яких хвороботворних процесів. Навпаки, вона оберігає шкіру від проник­нення "чужаків-мікробів". І тільки при імунодефіцітах, порушеннях санітарно-гігієнічного режиму, постійних подразненнях шкіри шкідли­вими речовинами (лаки, фарби, масла тощо) можуть виникати досить важкі ураження цього органа.

З епідеміологічної точки зору важливими біотопами є шкіра об­личчя, пахвинних ямок, промежини, місця операційних розрізів. До останнього часу зовсім не вивчено мікрофлору шкіри молочних залоз породіль. При дослідженні цього біотопу встановлено надзви­чайно густе заселення бактеріями соска й ареоли (у окремих жінок до 5-7 млн/см²), які є найбільш "гарячими точками" обміну мікрофло­рою матері й дитини. При обсіменінні цих зон патогенними й умовно-патогенними бактеріями можуть виникати небезпечні гнійно-септичні захворювання породіль і новонароджених.

Визначення мікрофлори шкіри має велике практичне значення. Досліджують кількісний і якісний склад мікроорганізмів у хворих перед операціями, в динаміці лікування антибіотиками й гормональ­ними препаратами. Часто обстежують мікрофлору шкіри рук медич­ного персоналу лікарень, дитячих закладів, працівників підприємств громадського харчування.

Мікрофлора ротової порожнини.Порожнина рота є унікальною екологічною системою для існування багатьох видів мікроорганізмів. Постійна температура, вологість, оптимальне значення рН, залишки вуглеводневих продуктів створюють сприятливі умови для їх розмно­ження. У перші години після народження дитини бактерії колонізують слизову оболонку ротової порожнини, навіть починають розмножува­тись. У перші дні в слині дитини можна виявити стрептококи, молоч­нокислі бактерії, актиноміцети. Постійні бактерії з'являються при переході на звичайне харчування.Характер ротової мікрофлори у дорослих людей залежить від віку, режиму харчування та санітарно-гігієнічних навичок догляду за зубами. Останнім часом описано кілька сотень видів мікроорганізмів, які представляють нормальну автохтонну мікро­флору цього біотопу. До її складу входять численні представники бактерій, грибів, найпростіших , вірусів . Найчастіше ротову порожнину населяють різні види стрептококів (особливо Streptococcus salivarius, S. mitis, S. sanguis, S. mutans), пептококів, вейлонел, бактероїдів, лактобактерій, лептотриксів, фузобактерій, актиноміцетів і спірохет. Рідше зустрічаються коринебактерії, вібріони, борелії, мікоплазми. У половини людей виявляють гриби роду Candida.

При певних умовах мікроорганізми ротової порожнини можуть викликати різні захворювання - карієс зубів, стоматит, гнійні запа­лення м'яких тканин . При частому й нераціональному вживанні антибіотиків виникає кандидамікоз (молоч­ниця).

Мікрофлора шлунка й кишок.Разом із водою та їжею у шлунок потрапляє багато мікроорганізмів, але більшість із них гине від дії соляної кислоти. У зв'язку з цим мікрофлора вмісту і слизової оболон­ки даного органа дуже бідна. Кількість бактерій не перевищує 10³ в 1 мл. Це, восновному, спорові та лактобактерії, дріжджі, сарцини.

Проникнення в шлунок і далі в кишечник патогенних організмів можливе лише при ослабленні його захисної функції.

Мікрофлора тонкої кишки в різних її ділянках неоднакова. У верхньому відділі, 12-палій кишці виявляють біфідо- та лактобактерії, ентерококи, гриби. Загальна кількість їх не перевищує 10⁴-10⁵ в 1 мл. У нижніх відділах мікрофлора дещо змінюється, стає більш численною, з'являються види, характерні для товстого кишечника.

Найбільш багата і важлива для організму мікрофлора товстої кишки (до 25¹⁰ в 1 г). Серед постійних представників мікробіоценозу домінують анаероби - біфідобактерії, бактероїди, лактобактерії, вейлонели, клостридії і пептококи . Вони складають 96 % усієї мікрофлори даного біотопу. Досить численні види і тимчасових мікробних популяцій: ентеробактерії, спірили, гриби Candida, найпростіші, віруси. Мікрофлора товстого кишечника дуже важлива для людини. Вона підтри­мує її здоров'я.

Мікрофлора дихальних шляхів.Переважна більшість мікроорга­нізмів вдихуваного повітря затримується в порожнині носа й гине. Постійна мікрофлора носа представлена дифтероїдами, стафілоко­ками, нейсеріями, стрептококами, пептококами. У частини людей, особливо медичного персоналу, на слизовій носа постійно знаходять золотисті стафілококи, що треба розглядати як носійство. На слизовій оболонці трахеї та бронхів дуже мало мікробів, а дрібні бронхи, альвеоли і тканина легенів стерильні. При ослабленні імунного стану, авітамінозах, переохолодженні власна мікрофлора може викликати гострі респіраторні захворювання, ангіну, бронхіт, ларингіт тощо.

Мікрофлора кон'юнктиви.У половини людей бактерії з слизової оболонки очей не висіваються. Це зумовлено бактерицидною дією сліз, вмістом у них лізоциму і секреторного імуноглобуліну А. У реш­ти осіб кон'юнктиву населяють коринебактерії, стафілококи, стрепто­коки, нейсерії, гемофільні бактерії. При пониженні неспецифічної резистентності організму вони можуть спричинити запальні процеси слизової оболонки очей (кон'юнктивіти, блефарити тощо).

Мікрофлора сечостатевих органів.Паренхіма нирок, сечоводи та сеча у здорових людей вільні від мікробів. У зовнішній частині уретри зустрічаються пептококи, бактероїди, коринебактерії, киш­кові палички, мікобактерії смегми. У лікарській практиці важливе значення має дослідження мікрофлори піхви і визначення ступенів чистоти вагінального вмісту. Залежно від етапів статевого дозрівання мікроорганізми піхви набувають характерних змін. У перші місяці життя в піхві дівчаток переважають коринебак­терії, молочнокислі стрептококи, ентерококи. У наступні 10-12 років вагінальний секрет містить дуже мало бактерій. Порожнина матки у здорових жінок стерильна.

Вміст вагіни дорослих жінок має значну кількість глюкози і глікоге­ну, мало білків, кислу реакцію. За таких умов більшість мікробів, за винятком лактобактерій, не виживають. За цими показниками розрізняють 4 ступені чистоти вагінального секрету.

При І—II ступенях у здорових жінок у мазках із піхви є клітини епітелію, багато молочнокислих бактерій (палички Додерлайна), по­одинокі лейкоцити. Реакція секрету кисла, в ньому багато глікогену і мало білка.

При Ш-IV ступенях палички Додерлайна відсутні або їх дуже ма­ло, багато стрепто- і стафілококів, лейкоцитів, реакція секрету сла-бокисла або слаболужна, в ньому мало глікогену і багато білка. Такий стан буває у жінок із запальними процесами піхви і матки. При вагіт­ності у таких жінок необхідно провести лікування запальних про­цесів, досягти зникнення кокових бактерій, які під час пологів мо­жуть викликати небезпечні захворювання (ендометрити, сепсис тощо).

Значення нормальної мікрофлори.Нормальна мікрофлора людини не випадкова. Вона сформувалась у процесі еволюції в мікробіоценози окремих біотопів і відіграє важливу роль у нормальному функціону­ванні організму, формуванні природного імунітету. Майже всі авто­хтонні мікроорганізми мають сильні антагоністичні властивості проти патогенних бактерій. Своєчасне формування мікробіоценозу і заселен­ня грудних дітей біфідобактеріями має величезне значення не тільки для здоров'я новонароджених, а й для нормальної життєдіяльності дорослих людей. Мікробний антагонізм забезпечує колонізаційну резистентність- стійкість до заселення даного біотопу патогенними чи умовно-патогенними мікроорганізмами.

Окремі види нормальної мікрофлори синтезують і виділяють багато ферментів, гормонів, вітамінів. Численні ентеробактерії, на­самперед Е. со1і, синтезують практично всі вітаміни групи В, вітаміни К, Е, пантотенову і фолієву кислоти, яких так потребує організм людини. Мікрофлора кишечника здатна розкладати складні органічні речовини і тим самим сприяє нормальному травленню.

Порушення нормальних екологічних взаємозв'язків між мікробіоценозами і макроорганізмом, значні зміни у самих біоценозах призво­дять до розвитку дисбактеріозів. Дисбактеріоз - кількісні та якісні порушення екологічного балансу між мікробними популяціями в складі мікрофлори. Його причини різні - нераціональне тривале вживання антибіотиків, пригнічення імунітету, вплив радіації, хро­нічні захворювання, перебування людей в екстремальних умовах тощо. Дисбактеріози майже завжди супроводжуються значним наростанням кількості антибіотикорезистентних бактерій, із якими боротися дуже важко. Для проведення і лікування дисбактеріозів, крім раціональних методів хіміотерапії, використовують спеціальні бактерійні препара­ти (біфідобактерин, колібактерин, біфїкол, бактисубтил тощо). Карієс зубів вже давно пояснюють дефектом нормальної ротової мікрофлори. При певних умовах нормальна мікрофлора може призвести до розвитку сечокам'яної хвороби, виразкової хвороби шлунка, ревма­тизму, дерматитів, алергії і навіть злоякісних пухлин. Отже, при деяких ситуаціях нормальна мікрофлора може розглядатись як потен­ційно патогенна.

Мікробіологи давно цікавились, чи можливе життя тварин без мікробів. Відповідь на це запитання дала наука гнотобіологія- розділ експериментальної біології, який вивчає гнотобіотів, тобто безмікробних тварин. Ще в минулому столітті було відомо, що у окремих тварин і птахів арктичних районів дуже мало бактерій або вони повністю відсутні. У свій час Л. Пастер намагався вивести безмікробних тварин, але тоді це було технічно неможливо. Тепер це можна зробити. Сьогодні мікробіологи отримують безмікробних курчат, по­росят, мишей, щурів, гвінейських свинок. Гнотобіотів поділяють на кілька груп:

1) монобіоти - повністю безмікробні тварини;

2) дибіоти -тварини, заражені одним видом бактерій;

3) полібіоти, які мають два й більше видів мікроорганізмів.

Гнотобіологія дає змогу вивчати роль окремих видів нормальної мікрофлори в процесі синтезу вітамінів, амінокислот, розвитку ін­фекції, у формуванні вродженого і набутого імунітету. Великі мож­ливості відкриває вона для практичної медицини при розробці методів безмікробного лікування ран, тобто в умовах гнотобіологічної ізоляції. Великого значення набуває ця наука при вивченні умов життя людини і тварин у космосі

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
4. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
5. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.
6. Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
7. Вивчення, розслідування ситуацій, що стосуються порушення прав людини.
8. Види фізичних полів тіла людини. Їхні джерела
9. Визначення типів нервової системи тварин і людини.
10. Вилучення та використання запаху людини.
11. Виникнення і розвиток свідомості у людини.
12. Вплив музики на життя людини.

Переглядів: 9553