Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Класифікація сульфаніламідних препаратів

1. Комбіновані сульфаніламідні препарати: бісептол (бактрим, гросептол, котримоксазол).

2. Препарати резорбтивної дії (сульфаніламідні препарати, що добре всмоктуються із травного каналу). За тривалістю дії їх поділяють на:

2.1. Препарати короткої дії (6—8 год): стрептоцид, сульфацилнатрій, етазол, сульфадимезин.

2.2. Препарати тривалої дії (24—48 год): сульфапіридазин, сульфадиметоксин.

2.3. Препарат надтривалої дії (144 год) — сульфален.

2.4. Препарати різної тривалості дії, комбіновані з триметопримом: бактрим, котримоксазал, бісептол.

3. Сульфаніламідні препарати, що діють у просвіті кишок(сульфаніламідні препарати, що погано всмоктуються із травного каналу): сульгін, фталазол, фтазин.

4. Препарати місцевої дії:стрептоцид, етазол, сульфацил-натрій, сульфатон, гросептол.

Спектр протимікробної дії сульфаніламідних препаратів широкий. До них чутливі патогенні коки (грампозитивні і грамнегативні), кишкова паличка, збудники шигельозу, холерний вібріон, клостридії, збудники сибірки, дифтерії, хламідії. Тип дії — бактеріостатичний (за виключенням бісептолу, що діє бактерицидно). Механізм дії — конкурентний антагонізм з пара-амінобензойною кислотою (ПАБК).

Фармакокінетика. Всі сульфаніламідні препарати призначають внутрішньо. Існують форми сульфаніламідних препаратів для введення внутрішньовенне (сульфацилнатрій). Комбіновані з триметопримом препарати вводять обома шляхами.

Всмоктування препарату резорбтивної дії відбувається в тонкій кишці, біозасвоєння — 70—90%.

Сульфаніламідні препарати (особливо тривалої та надтривалої дії) добре проникають у легені, аденоїди і мигдалики, тканини і рідини середнього і внутрішнього вуха, через плацентарний бар'єр і в молоко матері. Препарати короткої і середньої тривалості дії ацетилюються в слизовій оболонці травного каналу, печінці та нирках. При цьому утворюються метаболіти, які в кислому середовищі кристалізуються і випадають в осад, пошкоджуючи канальці нирок. Препарати тривалої та надтривалої дії підлягають біотрансформації в печінці. Сульфаніламідні препарати короткої і середньої тривалості дії виводяться нирками, а препарати тривалої дії - печінкою.

Сульфаніламідні препарати застосовують при:

- інфекціях жовчовивідних шляхів (сульфапіридазин, сульфадиметоксин за схемою: перше приймання 1—2 г, а потім по 0,5—1 г на день, курс 5—7 діб);

- інфекціях органів дихання, ЛОР-інфекціях;

- інфекціях сечовивідних шляхів (уросульфан);

- коліентериті, коліті (сульгін, фталазол по 2 г 4 рази на день);

- кон'юнктивітах, блефаритах (сульфацил-натрій у вигляді 20—30% водного розчину).

Побічні явища й ускладнення:

нефротоксичність може бути внаслідок застосування сульфаніламідних препаратів короткої тривалості дії;

— пригнічення кровотворення;

— алергійні реакції;

— симптоми недостатності фолієвої кислоти (лейкопенія, порушення функції травного каналу, порушення сперматогенезу);

— тератогенність (особливо при використанні препаратів з триметопримом). Особливості роботи із сульфаніламідними препаратами:

- сульфаніламідні препарати призначають за схемою: перша доза ударна, наступні — підтримувальні;

- не можна їх вводити з новокаїном і новокаїнамідом;

- препарати часто зумовлюють алергію, диспепсичні явища;

- сульфаніламідні препарати при кислотній реакції сечі випадають в осад у вигляді кристалів у сечовивідних шляхах; у зв 'язку з цим під час їх приймання слід пити велику кількість лужної води;

- сульфапіридазин приймають до їди, бісептол — після їди.

4.8. До похідних нітрофуранувідносять фуразолідон, фурадонін.

До них чутливі грамнегативні ентеробактерії і коки, грампозитивні коки, найпростіші (трихомонади, лямблії). Біодоступність становить приблизно 50%. Зв'язуються з білками плазми крові і рівномірно розподіляються по організму. Вони добре проникають у лімфу, жовч, через плаценту. Тривалість дії — 4-6 год. Елімінація відбувається нирками в незміненому вигляді.

Фуразолідонпризначають внутрішньо при шигельозі, лямбліозі, паратифі, харчових токсикоінфекціях. При трихомонадних кольпітах призначають комбіновано: внутрішньо й одночасно в піхву.

Фурадонінпід час лікування інфекційних захворювань сечовивідних шляхів призначають внутрішньо.

Нітрофурани — малотоксичні препарати за умови короткотривалого застосування.

Побічні явища й ускладнення:

диспепсичні явища;

— алергійні реакції;

— артеріальна гіпертензія (фуразолізон);

— нейротоксикоз (фурадонін);

— антабусоподібна дія (зниження толерантності до алкоголю зберігається протягом 5—7 діб і після відміни препарату);

— у дітей до 1 року може виникнути гемоліз еритроцитів і утворитися метгемоглобін.

Особливості роботи з похідними нітрофурану:

— препарати приймають внутрішньо після їди;

пацієнтам слід виключити з дієти продукти, що містять амінокислоту тирозин (сир, вершки, банани), з якої утворюється норадреналін;

— не можна приймати разом із сульфаніламідними препаратами (антагонізм), аскорбіновою кислотою, кальцію хлоридом (загроза кумуляції).

До похідних 8-оксихінолінувідносять нітроксолін, ентеросептол.

Нітроксолін добре всмоктується з травного каналу, виділяється в незміненому вигляді нирками.

Призначають при інфекціях сечовивідних шляхів і статевих органів (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит), а також при інших захворюваннях, зумовлених чутливими до цього препарату мікроорганізмами і грибами.

Побічні явища:

— диспепсичні явища;

— алергійні реакції;

— забарвлення сечі в яскраво-жовтий колір.

Ентеросептолпризначають при кишкових інфекціях. Останнім часом широко застосовують інші групи похідних хіноліну — 4-оксихіноліни, або фторхінолони (офлоксацин, норфлоксацин).

Фторхінолонам властиві:

— надширокий спектр протимікробної дії;

— хороша проникність усередину мікроорганізмів;

— біозасвоєння — 40—100%, але таблетки не можна розжовувати та запивати молоком;

— значна тривалість дії, тому призначають 1 — 2 рази на добу. Фторхінолони застосовують при різних інфекціях ЦНС, дихальних шляхів, травного каналу, інфекційних захворюваннях шкіри та м'яких тканин.

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
  7. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
  8. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  9. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  10. Банківський кредит та його класифікація.
  11. Банківські ресурси, їх види та класифікація
  12. Бітехнологічне виробництво ферментних препаратів




Переглядів: 2747

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Класифікація пеніцилінів | Тема: ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАСОБИ РІЗ H ИХ ГРУП

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.066 сек.