• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАСОБИ РІЗ H ИХ ГРУП

Лекція № 5

Питання: 5.1. Протитуберкульозні засоби (табл. 5). 5.2. Протиспірохетозні засоби (табл. 6). 5.3. Противірусні засоби (табл. 7). 5.4. Засоби для лікування хворих на трихомоноз (табл 9). 5.5. Протимікозні засоби (табл. 8).5.6. Протигельмінтні засоби (табл. 10).

5.1.До протитуберкульозних відносять хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу. Комітет з лікування Міжнародної протитуберкульозної спілки в 1975 р. запропонував таку класифікацію протитуберкульозних засобів:

1. Група А (найбільш ефективні)— ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти, рифампіцин.

2. Група В (ефективні)— стрептоміцин, етамбутол, канаміцин, етіонамід, піразинамід, циклосерин.

3. Група С (найменш ефективні)— ПАСК, тіоацетазон.

Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних засобів:

- тривале лікування (18—24 міс). Спочатку призначають комбінацію з трьох препаратів (2—3 міс), потім з двох;

- уривчасте лікування;

- короткотривалі курси лікування. Різні схеми лікування короткотривалими курсами відрізняються компонентами, які використовують у початковий період, але всі засновані на тривалому лікуванні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.

Ізоніазид— синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концентрації справляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Препарат добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар'єри та проникає в клітини і спинномозкову рідину. Підлягає ацетилюванню. Виводиться нирками. Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу. Призначають внутрішньо по 0,3 г 2 рази на день або по 0,6 г 1 раз на день. У разі необхідності призначають внутрішньовенне або внутрішньом'язово.

Побічні явища:

— нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам'яті). Для запобігання цьому слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В₆);

— відчуття сухості у роті, нудота, блювання, закрепи.

Рифампіцин— антибіотик широкого спектра дії. Справляє виражену дію на мікобактерії туберкульозу, а також на грампозитивні бактерії у великих дозах і на грамнегативні. Рифампіцин добре всмоктується з травного каналу. Легко проникає через тканинні бар'єри, в тому числі й через ГЕБ. Терапевтичний ефект триває 8—12 год. Екскреція відбувається з жовчю, частково з сечею, бронхіальними та сльозовими залозами. Застосовують для лікування всіх видів туберкульозу. Призначають внутрішньо по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вводять внутрішньовенно.

Побічні явища:

- ураження функції печінки та підшлункової залози;

- диспепсичні явища;

- надає сечі, мокротинню та сльозовій рідині червоного забарвлення.

Не рекомендують призначати в перші 3 міс вагітності.

Етамбутол— це синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. З травного каналу всмоктується неповністю (3/4). Екскреція відбувається нирками. Призначають при всіх формах туберкульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).

Побічні явища: — порушення зору (через 2—6 міс лікування препаратом).

Піразинамід— один із найактивніших препаратів групи В, хоча і поступається ізоніазиду. Впливає на стійкі до інших препаратів мікобактерії туберкульозу.

Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК-натрій)— це синтетичний протитуберкульозний препарат. Ефективний при внутрішньому застосуванні. Призначають у дозі 3—4 г на одне приймання 3 рази на добу через 1/2—1 год після їди. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2% розчином натрію гідрокарбонату. Внутрішньовенне крапельно вводять 3% розчин натрію парааміносаліцилату.

Побічні явища:

— нудота, блювання, діарея;

— агранулоцитоз, тромбоцитопенія;

— алергійні реакції.

Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють. Стрептоміцину сульфат - антибіотик широкого спектра дії (див. у розділі «Антибіотики-аміноглікозиди»).

Особливості роботи з протитуберкульозними засобами:

— суворо дотримуватися режиму дозування;

— для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін B₆);

— при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний контроль за функцією зору. Пацієнту радять звернути увагу на спроможність читати дрібний текст (газети), щоб виявити побічні явища на ранній стадії і повідомити лікаря;

— розчин натрію пара-аміносаліцилату вводять внутрішньовенна під ретельним наглядом лікаря.

5.2. ГІротиспірохетозні засоби. Для лікування всіх стадій сифілісу призначають антибіотики групи пеніциліну, як короткої дії (бензилпеніциліну натрієву або калієву сіль), так і пролонговані препарати (новокаїнову сіль бензилпеніциліну, біциліни). Бензилпеніцилін справляє швидку і виразну трепонемоцидну дію.

Призначають препарати курсами, тривалість яких визначається формою і стадіями захворювання. У разі непереносимості бензилпеніциліну для лікування застосовують інші антибіотики — цефалоридин, еритроміцин, азитроміцин (сумамед).

Для лікування різних форм сифілісу в комбінації з пеніцилінами призначають препарати вісмуту. До них відносять бійохінол і бісмоверол. На відміну від антибіотиків препарати вісмуту пригнічують лише збудник сифілісу.

Терапевтичний ефект препаратів вісмуту розвивається повільно. З травного каналу вони не всмоктуються, тому їх вводять внутрішньом'язово. Екскреція відбувається нирками.

Побічні явища:

— стоматит, гінгівіт;

— коліт, діарея;

— темна облямівка (смуга) по краю ясен.

При застосуванні препаратів необхідно стежити за станом слизової оболонки порожнини рота, функцією нирок та печінки.

5.3. Віруси— це внутрішньоклітинні паразити. Впливати на них за допомогою ліків і не ушкодити при цьому клітини макроорганізму неможливо.

Противірусні засоби— препарати з обмеженим спектром терапевтичної дії. Найбільшого ефекту можна досягти при їх застосуванні з профілактичною метою або місцево. Найбільше практичне значення мають засоби для профілактики та лікування грипу. До них відносять: ремантадин, оксолін, інтерферони (лаферон тошо), мідантан. Всі ці препарати захищають клітини людини від проникнення в них вірусу грипу. Призначають їх у період хвороби, але тільки у перші 2 доби захворювання, для обмеження поширення вірусу в організмі і зменшення ускладнень захворювання, а також для індивідуальної та масової профілактики грипу під час епідемії.

Для лікування хворих на СНІД призначають азидотимідин (зидовудин).

Фармакокінетика.Всі препарати (крім оксоліну) призначають внутрішньо. Із травного каналу вони добре всмоктуються у всі тканини і рідини. Виводяться нирками.

Оксолінпризначають місцево або у вигляді мазі, якою змащують 2 рази на день (вранці та ввечері) слизові оболонки носа; у вигляді розчину, який закапують у кон'юнктивальний мішок по 2 краплі 5-6 разів на добу; ефективний при герпетичних ураженнях.

Побічні явища:

— нудота, блювання, атаксія, галюцинації, психоз (ремантадин);

— диспепсичні явища, висипка на шкірі, відчуття сухості в роті, тремор пальців (мідантан);

— чхання, підвищене виділення слизу (оксолін).
Інтерферони- глюкопротеши, що виробляються клітинами макроорганізму у відповідь на інфікування вірусами. Препарат інтерферон лейкоцитарний одержують з донорської крові людини.

Для профілактики грипу і гострих вірусних захворювань розчин інтерферону закапують у носові ходи по 5 крапель 2 рази на Добу. При перших ознаках грипу краще вводити інгаляційне. Існують противірусні препарати для лікування герпесу (ацикловір, герпевір, ідоксуридин).

5.4. Трихомоноз сечових і статевих органів— це паразитарне захворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє У піхву при статевих зносинах. Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порожнини матки, маткових труб, вихідних протоків великих присінкових (бартолінових) залоз, сечівника і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення. Для лікування використовують препарати метронідазол, трихомонацид тощо.

Метронідазол(трихопол, метрагіл) добре всмоктується з травного каналу, проникає у всі тканини, метаболізується в печінці, виводиться нирками. Діє бактерицидно на трихомонади, лямблії, амеби, збудників анаеробних інфекцій. Застосовують для лікування трихомонозу. Необхідно одночасно лікувати обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.

Побічні явища: переважно нудота, головний біль, відчуття сухості або металевий присмак у роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко (12%) може бути діарея, безсоння, слабість, стоматит, висипка.

При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год до приймання препарату і протягом 48 год після приймання останньої дози.

Не слід призначати метронідазол у період вагітності (особливо в І триместрі), лактації, а також дітям грудного віку.

Трихомонацид— це синтетичний препарат, який застосовують при трихомонозі сечових і статевих органів у жінок і чоловіків. Призначають внутрішньо за схемою. Подібну дію справляють також тинідазол (фазижин), орнідазол (тиберал), атрикан та ін.

5.5. Для профілактики та лікування мікозів застосовують ністатин, леворин, амфотерицин В, нітрофунгін, клотримазол, нізорал, орунгал, кетокеназал, гризеофульвін тощо.

Ністатин— антибіотик, що пригнічує ріст патогенних грибів і особливо дріжджових грибів роду Candida, а також справляє амебоцидну дію. Стійкість до препарату виникає повільно. При внутрішньому застосуванні ністатин погано всмоктується і виводиться з калом. Призначають місцеве у вигляді аплікацій на шкіру і слизові оболонки у формі мазі, свічок, суспензій та внутрішньо для профілактики і лікування кандидозів у дітей та дорослих зі зниженим імунітетом.

Побічні явища: діарея. Якщо з'являється кашель та підвищується температура тіла, лікування слід припинити.

Леворин— антибіотик, активний відносно дріжджових грибів роду Candida і деяких простіших. За фармакологічними властивостями подібний до ністатину. Призначають внутрішньо та місцево.

Побічні явища: нудота, діарея, дерматити.

АмфотерицинВ — це антибіотик широкого спектра дії. Препарат вводять внутрішньовенне, ендолюмбально або в порожнини організму. Добре проникає в тканини, але погано в спинномозковий канал. Біотрансформація відбувається в різних тканинах організму. Елімінація здійснюється з жовчю та сечею. Застосовують для лікування системних мікозів. Препарат токсичний, має здатність до кумуляції.

Побічні явища: при внутрішньовенному введенні може підвищитися температура тіла, з'явитися озноб, нудота та головний біль.

Виразність побічних явищ можна зменшити шляхом зниження дози, а також призначенням ацетилсаліцилової кислоти, антигістамінних препаратів або відміни препарату на декілька діб. Препарат справляє нефротоксичну і гепатотоксичну дію, порушує електролітний баланс крові, призводить до появи нейротоксичних симптомів.

Клотримазолсинтетичний препарат, що має широкий спектр протимікозної дії. При місцевому застосуванні в малих концентраціях чинить фунгістатичну дію, а у великих — фунгіцидну. Спектр дії: гриби роду Candida, збудники дерматомікозів, а також грампозитивні коки (стафілококи і стрептококи). Призначають тільки місцево (у вигляді кремів, мазей, розчинів, інтравагінальних таблеток) для лікування мікозів стоп і урогенітального кандидозу. Препарат протипоказаний вагітним.

Нітрофунгінсправляє фунгіцидну дію на дерматофіти і гриби роду Candida. Застосовують для лікування епідермофітії, трихофітії (грибкове ураження волосся), грибкових екзем, кандидозу шкіри шляхом змащування ушкоджених ділянок (2-3 рази на день) до зникнення клінічних проявів хвороби.

Гризеофульвін— антибіотик, що продукується пліснявим грибом. Препарат добре всмоктується з травного каналу, його біозасвоєння збільшується у разі вживання жирної їжі. Краще всмоктується у вигляді суспензії. Препарат накопичується в клітинах епідермісу і, зв'язуючись із кератином, порушує синтез клітинної стінки грибів. Одужання настає після повної заміни інфікованого епідермісу. Застосовують при дерматомікозах. Призначають внутрішньо у вигляді таблеток під час їди з олією або у вигляді суспензії.

Побічні явища:

- у терапевтичних дозах переноситься добре. Може спричинити головний біль, анорексію, діарею, безсоння, фотосенсибілізацію, злергійні реакції. Під час дослідів на лабораторних тваринах у гризеофульвіну встановлено тератогенний та канцерогенний ефекти.

5.6. Протигельмінтні засоби— це медикаменти, які застосовують для лікування гельмінтозів. Гельмінтози дуже поширені серед населення земної кулі. Збудниками гельмінтозів є глисти (гельмінти) та їх личинки, які паразитують в організмі людей і тварин. Відомо 3 класи гельмінтів: а) нематоди (круглі глисти — аскариди, гострики); б) цестоди (стьожкові глисти — бичачий, широкий і карликовий ціп'яки); в) трематоди (сисуни).

Для лікування кишкових нематодозів — аскаридозу, ентеробіозу (інвазія гостриками) — застосовують піперазину адипінат, нафтамон, мебендазол (вермокс), пірантел, левамізол (декарис).

Піперазину адипінатпризначають дорослим внутрішньо за схемою: при аскаридозі — 2 дні, при ентеробіозі — 5 днів, при тяжких інвазіях лікування повторюють через 1 тиж. Добре переноситься хворими; іноді зумовлює диспепсичні явища, головний біль. Унаслідок приймання у великих дозах виникають нейротоксичні ускладнення. У хворих на епілепсію можуть загостритися напади.

Нафтамон— синтетичний протигельмінтний препарат. Призначають для лікування аскаридозу внутрішньо щоденно за 2 год до сніданку в дозі 5 г (для дорослих та дітей віком понад 10 років) протягом 3—5 днів. Лікування проводять в умовах стаціонару.

Мебендазол(вермокс) — синтетичний препарат, що має широкий спектр антигельмінтної дії і є малотоксичним. Призначають для лікування ентеробіозу внутрішньо до або після їди (перед ковтанням таблетку слід розжувати) в дозі 100 мг і повторюють приймання через 2-4 тиж.

При аскаридозі дорослим і дітям віком понад 2 роки призначають по 100 мг 2 рази на день протягом 3 діб. Лікування можна повторити через 2—3 тиж.

Левамізол(декарис) — імуностимулівний та протиглисний засіб. Має високу активність при аскаридозі. Призначають внутрішньо 1 раз перед сном. Лікування у разі необхідності повторюють через тиждень.

Всі вищеназвані препарати майже не всмоктуються з травного Канаду.

Призначають внутрішньо з водою під час чи після їди. При застосуванні протинематодозних засобів не потрібно дотримуватися дієти і приймати проносні засоби.

Побічні явища:

- диспепсичні явища;

- головний біль, загальна слабість, сонливість;

- при надходженні в кров препарати можуть справляти тератогенну дію.

Пірантел(комбантрин) є високоефективним препаратом при кишкових нематодозах, особливо при поліінвазіях.

Протипоказання. Більшість антигельмінтних препаратів протипоказані в період вагітності і при виразках травного каналу. Обережно призначають дітям до 1 року (мебендазол, пірантел). Для лікування цестодозів застосовують фенасал, кору гранатника, екстракт чоловічої папороті.

Фенасал- - синтетичний протиглисний засіб. Призначають внутрішньо одноразово дорослим і дітям віком понад 12 років по 8—12 таблеток при інвазії бичачим, широким і карликовим ціп'яками. Препарат приймають зранку або ввечері через 3—4 год після легкої вечері. Протягом дня вживають легкозасвоювані продукти. Перед прийманням препарату вживають 2 г натрію гідрокарбонату.

Кора гранатника.Використовують відвар з висушеної кори стовбура і гілок цієї рослини (25—40 г на 200—300 мл води). Призначають його пити протягом 1 год.

Побічні явища: нерідко загальна слабість, запаморочення, порушення зору, можливі судоми. Допомога: промити шлунок, дати активоване вугілля, сольовий проносний засіб.

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
3. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
4. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
5. V Засоби навчання
6. Адреноблокуючі засоби.
7. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
8. Акустичні засоби|кошти| захисту
9. АПАРАТНІ ЗАСОБИ ПЕРСОНАЛЬНИХ КОМП’ЮТЕРІВ
10. Банк (філія) - учасник СЕП не має права передавати засоби захисту інформації іншій установі.
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Переглядів: 1313