• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.

Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів

Тема: РЕЧОВИНИ, ЩО ДІЮТЬ ПЕРЕВАЖНО В ДІЛЯНЦІ АФЕРЕНТНИХ НЕРВІВ

Лекція № 6

Питання:6.1. Класифікація речовин, що діють в ділянці аферентних нервів (табл. 11). 6.2. МісцеВоанестезуВальні засоби. Загальна характеристика. Види місцевої анестезії. 6.3. Порівняльна характеристика препаратів. Застосування при різних Видах анестезії. 6.4. В'яжучі засоби. 6.5. ОбВолікальнізасоби. 6.6. АдсорбіВнізасоби. 6.7. Подразливі засоби.

6.1.Аферентними, або чутливими, називають нервові волокна, які проводять збудження від органів і тканин до ЦНС.

Місцевоанестезувальні засоби: новокаїн (прокаїн), анестезин (бензокаїн), дикаїн (тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн), бумекаїну гідрохлорид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).

2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:

2.1. В'яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основний та солі важких металів (міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у малих концентраціях); органічного походження (танін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки).

2.2. Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, відвар кореня алтеї.

2.3. Адсорбівні: вугілля активоване.

3. Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення:розчин аміаку, гірчичники, ментол.

6.2. Місцевоанестезувальні— це засоби, які зумовлюють місцеву втрату чутливості — анестезію (від грец. aethesis — відчуття, біль, an — заперечення). Під їх впливом тимчасово на місці застосування втрачається больова, температурна та тактильна чутливість. Механізм їх дії ще до кінця не з'ясовано. Вважається, що вони діють на мембрани нервових волокон, блокують натрієві канали і, таким чином, блокують проведення імпульсів. Місцевоанестезувальні засоби повинні мати такі властивості:

•високу вибіркову дію;

•короткий латентний період;

•високу ефективність при різних видах місцевої анестезії;

•певну тривалість дії;

•бажано, щоб вони звужували судини (така дія зменшує всмоктування анестетика і його токсичні ефекти). Використовують Місцевоанестезувальні засоби для різних видів анестезії:

• поверхнева, або термінальна анестезія (анестетик наносять на поверхню слизової оболонки, рани, виразки);

• інфільтраційна (розчином анестезувальної речовини послідовно «проймають» шкіру і більш глибокі тканини. Для цього використовують 400-800 мл 0,25-0,5% розчину новокаїну або лідокаїну);

• провідникова (анестетик вводять по ходу нерва використовують 1—2% розчини новокаїну або лідокаїну;

• спинномозкова (0,7—0,8 мл розчину анестетика вводять у простір над твердою оболоною спинного мозку. Використовують 5% розчин новокаїну або лідокаїну.

6.3. Першим анестезувальним засобом, який застосовували в медичній практиці, був кокаїн— алкалоїд рослини Erythroxyboncoca. Препарат має високу анестезувальну активність, але застосування його заборонено через високу токсичність та здатність зумовлювати медикаментозну залежність.

Дикаїнза активністю майже в 10 разів перевершує кокаїн, але в 2—5 разів токсичніший. Використовують в офтальмологічній практиці і у ЛОР-практиці. Дітям до 10 років анестезію дикаїном не проводять. Дози дикаїну не можна перевищувати. У літературі описано випадки, пов'язані з передозуванням, неправильним застосуванням дикаїну.

Анестезинпогано розчиняється у воді (легко в спирті, оліях), тому призначають для зовнішнього застосування у вигляді присипок, паст, мазей, а також внутрішньо (при болю в шлунку) та вводять у пряму кишку у вигляді супозиторіїв.

Новокаїн (прокаїну гідрохлорид) має широкий спектр терапевтичної дії та відносно незначну токсичність. Застосовують для провідникової, інфільтраційної та спинномозкової анестезії. Розчин новокаїну призначають внутрішньо (при гіпертонічній хворобі, пізніх токсикозах вагітних, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки) та ректальне (при спазмах у кишках). Розчин новокаїну використовують для розчинення бензилпеніциліну натрієвої та калієвої солі з метою подовження тривалості дії.

Побічні явища: алергійні реакції (дерматит, набряк Квінке і навіть анафілактичний шок). Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) діє швидше, сильніше і триваліше, ніж новокаїн. У малих концентраціях (0,5%) за токсичністю не відрізняється від новокаїну, але з підвищенням концентрації (1 і 2%) токсичність підвищується. Застосовують при всіх видах місцевої анестезії. Резорбтивну дію лідокаїну використовують при гострій фазі інфаркту міокарда, для профілактики фібриляцій шлуночків (протиаритмічна дія).

Особливості роботи з місцевоанестезувальними засобами:

— зібрати алергологічний аіїамнез; якщо він не з 'псований, роблять пробу на чутливість (на внутрішню поверхню плеча кладуть тампон, змочений препаратом, покривають вощаним папером і забинтовують. Поява через добу дерматиту є проявом підвищеної чутливості);

— для зменшення всмоктування і подовження дії анестетиків до них додають 1-2 краплі 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду на 5—10мл анестетиків по 1 краплі;

— лідокаїн може спричинити артеріальну гіпотензію, брадикардію, у разі передозування можливе психомоторне збудження, судоми;

- новокаїн несумісний з сульфаніламідними препаратами;

— лідокаїн у 10% розчині не можна вводити в тканини, оскільки розвивається миттєва анафілаксія;

— місцевоанестезувальні засоби несумісні з м-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами, серцевими глікозидами, судинорозширювальними та β-адреноблокуючими засобами.

6.4. В'яжучі — це такі засоби, які ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи плівку, що захищає чутливі нервові закінчення від подразнень. Вони справляють:

- болезаспокійливу дію (зменшується біль при запальних процесах);

- протизапальну дію (звужуються судини, знижується їх проникність, зменшуються прояви ексудативного процесу;

- зниження секреції травних залоз.

До в'яжучих відносять препарати органічного (рослинного) походження (танін, кора дуба, трава звіробою, ягоди чорниці) і неорганічного (вісмуту нітрат основний, дерматол).

Танін — галодубильна кислота, яку одержують з чорнильних горішків, тобто наростів на пагонах малоазіатського дуба й сумахи. Застосовують зовнішньо у вигляді розчинів та мазей при запальних процесах шкіри та слизових оболонок. Кора дуба містить 8% дубильних речовин, які зумовлюють його в'яжучу дію. Відвар кори дуба використовують при запальних процесах ротової порожнини, кровоточивості ясен, а також для лікування опіків.

В'яжучу дію справляють також трава звіробою, ягоди чорниці, листя шавлії, квітки ромашки тощо, їх застосовують при запальних процесах ротової порожнини і горла, а також внутрішньо при колітах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вісмуту нітрат основний — в'яжучий засіб неорганічного походження. Призначають зовнішньо у мазях і присипках при запальних процесах шкіри; внутрішньо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах. Широко застосовують також комбіновані препарати — таблетки «Вікалін», «Вікаїр», а також вісмуту субцитрат — «Де-нол» (вентрисол).

6.5. Обволікальні засоби — це індиферентні речовини рослинного походження, які здатні утворювати у воді клейкі рідини - слизи, що покривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.

Призначають обволікальні засоби:

- при запальних та виразкових процесах на слизових оболонках травного каналу;

- при отруєннях кислотами, основами тощо;

- для зменшення подразнювальної дії лікарських препаратів.

До обволікальних засобів відносять: крохмаль, насіння льону, кореневища та коріння алтеї лікарської, а також продукти — молоко, розчин яєчного білка, відвари з вівсяної крупи.

6.6. Адсорбівні — це засоби, які здатні своєю поверхнею поглинати й утримувати рідини та гази і тим самим захищати чутливі нервові закінчення від подразнень.

Вугілля активованезастосовують при отруєннях, тому що препарат адсорбує токсичні речовини, уповільнює або припиняє їх всмоктування. Для кращої адсорбції застосовують у подрібненому вигляді. Призначають також при метеоризмі й проносах.

Поширення набувають також ентеросорбенти, які ефективні при отруєннях, захворюваннях органів травлення, алергійних захворюваннях тощо.

6.7. Подразливі— це лікарські речовини, що чинять стимулювальну дію на чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболонок та виявляють місцеву рефлекторну та відволікальну дію. До них відносять розчин аміаку, гірчичники, ментол.

Розчин аміакупід час вдиху подразнює рецептори слизової оболонки дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний і судиноруховий центри. Призначають інгаляційне хворим у непритомному стані, а також при сильному алкогольному сп'янінні внутрішньо по 5—10 крапель із водою.

Гірчичникивиявляють відволікальний ефект при запальних процесах дихальних шляхів та легенів (накладають на ділянку грудної клітки), радикулітах (на поперекову ділянку), стенокардії (на ділянку серця) і при гіпертензіях (на потилицю). Відволікальна дія пояснюється взаємодією в ЦНС двох потоків збудження — з ушкоджених внутрішніх органів та поверхні шкіри на місці дії подразнюючої речовини. При цьому зменшується біль і запальні реакції в ушкоджених органах. Не виключено, що під впливом подразливих речовин в ЦНС виробляються речовини типу енкефалінів і ендорфінів, які чинять знеболювальну дію.

Під час роботи з гірчичниками слід знати, що їх занурюють на 5—10 с у воду температури 37—40 °С, тому що під впливом ферменту мірозину виділяється гірчична ефірна олія, яка має подразливі властивості. Якщо змочити холодною водою або окропом — фермент не утворюється (в першому випадку) або руйнується ( у другому випадку) і гірчична ефірна олія не утворюється. Це стосується і роботи з «Гірчичниками-пакетами». Гірчичники не застосовують при ушкодженій шкірі, гнійничкових захворюваннях, нейродерматитах, екземі, псоріазі.

Ментол— основний компонент ефірної олії м'яти перцевої. Препарат малорозчинний у воді, легко розчинний в спирті та оліях. Ментол при нанесенні на шкіру та слизові оболонки зумовлює подразнення нервових закінчень, що супроводжується відчуттям холоду; виявляє рефлекторну та відволікальну дію. Призначають для втирань при міалгії, невралгії (2% спиртовий розчин); при мігрені застосовують ментоловий олівець; при запальних процесах верхніх дихальних шляхів — олійний розчин. Внутрішньо призначають як заспокійливий засіб разом з настоянками конвалії, валеріани тощо, та сублінгвально 2-3 краплі 5% спиртового розчину на грудочку цукру або в складі таблеток валідолу), при стенокардії, оскільки рефлекторно розширює вінцеві судини.

Для відволікальної дії використовують різні спиртові компреси або лініменти, що містять подразливі речовини рослинного походження (олія соняшникова, олія терпентинова очищена, ментол), синтетичні (мазь «Фіналгон», хлороформ), препарати, що містять отрути бджіл та змій (мазь «Віпроксол» та «Апізатрон») тощо.

Подразливі засоби не можна призначати дітям переддошкільного віку, тому що можливі рефлекторне пригнічення та зупинка дихання.

Читайте також:

1. Для виділення 1 кг речовини, потрібно пропустити через електроліт одну й ту ж кількість електрики, її позначають буквою F і називають числом Фарадея.
2. ЗАСОБИ, ЩО ПРИГНІЧУЮТЬ ФІБРИНОЛІЗ.
3. Засоби, що пригнічують ЦНС
4. Індивідуальна чутливість
5. Кислотно-основні індикатори — це речовини, які змінюють забарвлення в залежності від pH речовину.
6. Лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему.
7. Нейрон і нейроглія як структурно-функціональні одиниці ЦНС. Нейронні ланцюги, нервові центри.
8. Нейрон. Нейроглія. Класифікація нейронів. Синаптичні контакти в центральній нервовій системі. Механізм синаптичної передачі імпульсів.
9. Нервові центри, їх властивості. Принципи координації рефлекторних процесів.
10. НЕРОЗЧИННІ (ЗВАЖЕНІ) РЕЧОВИНИ, ЇХНЯ КІЛЬКІСТЬ І МЕТОДИ КОНТРОЛЮ.
11. ОБМІН РЕЧОВИН У НЕРВОВІЙ ТКАНИНІ
12. Первинний обліковий документ має бути складений у момент здійснення операції, а якщо це не може бути виконано – безпосередньо після її закінчення.

Переглядів: 3810