МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Кислотно-основні індикатори — це речовини, які змінюють забарвлення в залежності від pH речовину.Найчастіше такими речовинами є або слабкі кислоти або слабкі основи. Як індикатори використовують такі кислоти, забарвлення яких досить відрізняється від забарвлення відповідної їм основи. Процес переходу кислоти в основу рівноважний, тому, якщо додавати надлишок - іонів — забарвлення одне, а для надлишку - іонів — інше. Найчастіше використовувані індикатори: 1. тимоловий синій (червона - жовта); перша зміна при друга зміна (жовта – синя ): 2. метиловий оранжевий (червона - жовта): 3. бромкрезоловий зелений (жовта - синя); 4. метиловий червоний (жовта - червона); 5. бромтимоловий синій (жовта-синя); 6. тимоловий червоний ( жовта-червона); 7. фенолфталеїн (безбарвна-рожева ); Індикатори змінюють забарвлення в дуже вузькому інтервалі , тому найчастіше використовують універсальний індикатор — це суміш індикаторів, яка дає поступову зміну забарвлення в широкому діапазоні . По забарвленнюрозчину можна приблизно визначити значення . рН крові = 7,36; рН шлункового соку = 0,9 – 1,5. сеча Ацидо́з (лат. acidus — кислий) — підвищена кислотність крові, шлункового соку та тканин організму внаслідок зміни кислотно-лужної рівноваги. Алкало́з — — підвищена лужість крові, та тканин організму внаслідок зміни кислотно-лужної рівноваги 15 Гідроліз солей- різновид реакцій гідролізу, обумовленого протіканням реакцій іонного обміну в розчинах (переважно, водних) розчинних солей-електролітів. Рушійною силою процесу є взаємодія іонів з водою, що приводить до утворення слабкого електроліту в іонному або (рідше) молекулярному вигляді («зв'язування іонів»). Гідроліз - важливий процес у рослинних і тваринних організмах, найбільш значущі приклади - обмін речовин і зберігання енергії. Всі живі клітини вимагають постійного енергопостачання для двох основних цілей: біосинтезу макро- і мікромолекул і активного транспорту іонів і молекул через клітинні мембрани. Енергія, одержувана від окислення поживних речовин, не використовується безпосередньо, напряму, а направляється в спеціальні молекули зберігання енергії - аденозинтрифосфат (АТФ), - за допомогою складних і багатоступінчатих реакцій. Молекули АТФ містить пірофосфат зв'язків (утворених, коли об'єднуються дві одиниці фосфату), що виділябть енергію, коли це необхідно. АТФ може піддаватися гідролізу двома способами: видалення кінцевого фосфату у формі аденозину (АДФ) і неорганічного фосфату, або видалення терміналу дифосфату для отримання аденозину монофосфату (AMФ) і пірофосфату. Останнє, як правило, відколів далі дають два фосфатів. У результаті біосинтезу реакції, які не зустрічаються поодинці, можуть управлятися в напрямку синтезу при фосфатних зв'язків пройшли гідролізу. Крім того, в живих системах більшість біохімічних реакцій, в тому числі гідроліз АТФ, відбувається в ході каталізу ферментів. Каталітична дія ферментів уможливлює гідроліз білків, жирів, масел і вуглеводів. Як приклад можна розглянути протеази, ферменти, що допомагають травленню, викликаючи гідроліз пептидних зв'язків у білках. Вони каталізують гідроліз пептидних зв'язків в пептидному ланцюзі, на відміну від екзопептидаз, які каталізують гідроліз зв'язків кінцевого пептиду, звільнюючи окремі вільні амінокислоти. Буферні системи. Буфера ємкість 16. Буферними називають системи, які достатньо стійко зберігають величину рН під час додавання невеликої кількості сильної кислоти або лугу, а також під час розведення(або концентрування). 17.Існує два типи буферних систем: а) кислотні - складаються із слабкої кислоти та її солі, утвореної сильною основою. Наприклад, ацетатний буфер: СН3СООН + СН3COONa. б) оснóвні - складаються із слабкої основи та її солі, утвореної сильною кислотою. Наприклад, аміачний буфер: NH4OH + NH4Cl. 19.Основні рівняння буферних систем кислотний тип оснóвний тип
Рівняння Гендерсона – Гассельбаха кислотний тип оснóвний тип
21. Буферна ємкість – це число моль еквівалентів сильної кислоти або сильної основи, яку потрібно додати до 1л буферної системи, щоб змістити рН на 1. Буферну ємкість визначають титруванням.
Буферна ємність залежить від співвідношення компонентів та їх концентрації. Практичне визначення буферної ємкості за кислотою, або лугум: ???? 20.Серед кислотних буферних систем найбільше значення в організмі мають слідуючі: Хімічну рівновану між кислотою і сіллю у цій буферній системі визначають за рівнянням:
Співвідношення компонентів буферу : 20:1 Механізм буферної дії ацетатного буферного розчину на основі теорії електролітичної дисоціації пояснюється так: За рахунок часткової дисоціації кислоти і повної дисоціацаї солі в розчині будуть знаходитись одночасно йони СН3СОО- ,Na+, Н+ Якщо до нього добавити сильної кислоти, то йони гідрогену реагуватимуть а аніонами солі, утворюючи слабку ацетатну кислоту. При добавлянні до цієї буферної суміші розчинулугу гідроксид-іони взаємодіятимуть з йонами Н+ ацетатної кислоти з утворенням малодисоційованих молекул води.. Співвідношення компонентів буферу 4:1 Білкова: білок-кислота + білок-сіль, Гемоглобінова: Механізм дії : Вуглекислий газ, що потрапляє в еритроцити, під дією ферменту карбоангідрашвидко перетворюється на карбонатну кислоту. Проте значна частина кислоти дисоціює на йони Н+ і НСО3- , що може призвести до зниження рН крові, а за підвищенної її кислотності зменшується ефективність зв»язування кисню гемоглобіном. Тому оксигемоглобін віддає кисень і перетворюється на гемоглобін, який належить до слабкіших кислот, ніж оксигемоглобін.Внаслідок цих процесів концентрація гемоглобіну, йонів Н+ і НСО3 збільшується, а йонів Нbо2- зменшиється.
а серед основних
При розведенні чи концентруванні буферних розчинів, буферна дія зберігається, змінюється лише буферна ємність: при розведенні вона зменшується, при концентруванні– збільшується. Лужний резерв крові це- показник функціональних можливостей буферної системи крові; являє собою кількість двоокису вуглецю (в мол), яке може бути зв`язано 100 мл плазми крові, Органи, що підтримують кислотно – лужну рівновагу: Легені, нирки, шлунково-кишковий тракт, кров
КОЛІГАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РОЗЧИНІВ. Читайте також:
|
||||||||
|