Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Нервові центри, їх властивості. Принципи координації рефлекторних процесів.

Поняття про рефлекс.Основною формою нервової діяльності є рефлекси. Рефлекс — реакція-відповідь організму на подраз­нення із зовнішнього і внутрішнього середовища, яка здійснюється за допомогою центральної нервової системи.

Подразнення шкіри підошовної частини ноги у людини спри­чиняє рефлекторне згинання стопи і пальців. Це підошовний рефлекс. При ударі по сухожиллю чотириголового м'яза стег­на під надколінком розгинається нога в коліні. Це колінний рефлекс. Дотик до губ не­мовляти викликає смокталь­ні рухи у неї — сисний реф­лекс. Освітлення яскравим світлом ока веде до звужен­ня зіниці — зіничний реф­лекс.

Завдяки рефлекторній ді­яльності організм може швидко реагувати на різні зміни зовнішнього і внутріш­нього середовища.

Рефлекторні реакції до­сить різноманітні. Вони мо­жуть бути умовними або без­умовними.

Рефлекторна дуга.У всіх органах тіла розташовані нервові закінчення, чутливі до подразників. Це рецептори. Рецептори різні за своєю будовою, місцезнаходженням і функціями. Деякі рецептори мають вигляд порівняно про­сто побудованих нервових закінчень , або вони є окре­мими елементами складно побудованих органів чуттів, як, на­приклад, сітківка ока.

За місцем розташування рецептори поділяють на екстероре­цептори, пропріорецептори і інтерорецептори. Екстерорецептори сприймають подразнення зовнішнього середовища. До них на­лежать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку. Інтерорецептори розташовані в тканинах внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин та ін.). Вони сприймають зміни внутрішнього середовища орга­нізму. Пропріорецептори містяться в м'язах і сприймають ско­рочення і розтягнення мускулатури, тобто сигналізують про положення і рух тіла.

В рецепторах внаслідок дії відповідних подразників певної сили і часу дії виникає процес збудження. Виникле збудження із рецепторів передається до центральної нервової системи по доцентрових нервових волокнах. В центральній нервовій систе­мі за рахунок вставних нейронів рефлекс із вузькомісцевого акту перетворюється на цілісну діяльність нервової системи. В центральній нервовій системі відбувається обробка сигна­лів, що надійшли, і передача імпульсів на відцентрові нервові волокна.

Виконавчий орган, діяльність якого змінюється в результаті рефлексу, називають ефектором.

 

Шлях, яким проходять нервові імпульси від рецептора до виконавчого органа, називають рефлекторною дугою.Це матеріальна основа рефлексу.

Говорячи про рефлекторну дугу, треба мати на увазі, що будь-який рефлекторний акт здійснюється за участю великої кількості нейронів. Дво- чи тринейронна дуга рефлексу лише схема. Насправді рефлекс виникає при подразненні не одного, а багатьох рецепторів, розташованих в тій чи іншій області тіла. Нервові імпульси при будь-якому рефлекторному акті, надходячи в центральну нервову систему, широко розходяться в ній, досягаючи різних її відділів. Тому правильніше говорити, що структурну основу рефлекторних реакцій становлять нейронні ланцюги із доцентрових, центральних, або вставних, і відцентро­вих нейронів.

У зв'язку з тим, що в будь-якому рефлекторному акті беруть участь групи нейронів, які передають імпульси в різні відділи мозку, в рефлекторну реакцію втягується весь організм. І справ­ді, якщо вас зненацька вкололи шпилькою в руку, ви негайно її відсмикнете. Це рефлекторна реакція. Але при цьому не тіль­ки скоротяться м'язи руки. Зміниться дихання, діяльність сер­цево-судинної системи. Ви словами відреагуєте на несподіваний укол. У відповідну реакцію включається практично весь ор­ганізм. Рефлекторний акт — координована реакція всього орга­нізму.

Сукупність нервових клітин, що регулюють певну функцію, називають нервовим центром. Понят­тя нервового центру більше функціональне, ніж анатомічне, оскільки групи нейронів, пов'язаних з регуляцією тієї самої функції, можуть знаходитись у різних відділах нервової системи. Напри­клад, регуляція дихання здійснюється групами нейронів, що лежать у спинному, довгастому, середньому, проміжному мозку і корі пів­куль великого мозку (головного мозку). Те ж саме можна сказати про руховий центр мови. З іншого боку, ті ж самі нервові клітини можуть брати участь у регуляції різних функцій. Слід відмітити, що роль нервових структур у здійсненні тієї ж самої функції різна. Пошкодження одних нервових структур призводить до незначних порушень функції, тоді як пошкодження інших — до повного при­пинення її. Нервові центри мають ряд характерних властивостей, що зумовлені особливостями передачі збудження в синапсах і вза­ємозв'язками нейронів, які утворюють ці центри.

Одностороннє проведення збудження. У центральній нервовій системі збудження проводиться в одному напрямку від рецепторно­го нейрона через проміжний до ефекторного або з аксона на ден­дрит. В основі цієї властивості лежить особливість морфологічного зв'язку між нейронами, а саме: медіатор,

що здійснює передачу збудження, виділяється тільки пресинаптичними закінченнями.

Затримка проведення збудження. Збудження в центральній нер­вовій системі розповсюджується значно повільніше, ніж по нерво­вих волокнах. Це пояснюється тим, що для здійснення процесів, пов'язаних з виділенням медіатора в синапсі, дифузією його через синаптичну щілину, виникненням збуджуючого постсинаптичного потенціалу і з переходом його в потенціал дії, потрібно 1,5 ... 2 мс. Це явище отримало назву синаптичної затримки проведення збуджен­ня, а час від початку подразнення рецептора до появи рефлекторної відповіді носить назву прихованого, або латентного, періоду реф­лексу. Тривалість цього періоду буде тим більшою, чим більшу кількість синапсів має рефлекторна дуга. Наприклад, двонейронна моносинаптична рефлекторна дуга сухожилкового колінного реф­лексу має латентний період 24 мс, зорово-рухової реакції — 200 мс і більше.

Сумація збудження. Сумація збудження проявляється у скла­данні ефектів дії подразників. Ще І. М. Сєченовим (1863) було виявлено, що поодинокі слабкі підпорогові подразнення не викли­кають рефлексу, а кілька таких подразнень, коли вони подаються один за одним з певною частотою, викликають рефлекс. Це відбу­вається внаслідок підвищення збудливості нейронів. Розрізняють послідовну і просторову сумацію. Перша виникає, коли в нерво­вий центр послідовно приходить підряд кілька підпорогових ім­пульсів, підсумовуючись, деполяризують мембрану до критичного рівня і викликають потенціал дії. Просторова сумація має такий самий механізм виникнення потенціалу дії, а підпорогові імпульси до нейрона приходять по різних нервових шляхах. Деякі рефлекси не виникають тоді, коли рецептор подразнюється поодиноким сти­мулом навіть дуже великої сили. Так, почісувальний рефлекс у спинального собаки не може бути викликаний поодинокими індук­ційними ударами рецепторів шкіри великої інтенсивності. Слабкі ритмічні і індукційні подразнення з частотою 18 ударів через 2 ... З с викликають рефлекторну реакцію.

Трансформація ритму збудження. Нервові центри здатні змі­нювати, частоту імпульсів, яка приходить до них від рецепторів. На велику частоту подразнень нервовий центр може відповідати рідким ритмом імпульсів і, навпаки, на поодинокі подразнення — більш частими імпульсами. Причиною зміни ритму високої часто­ти є те, що синапси можуть пропускати лише імпульси такої час­тоти, яка не перевищує рівня його лабільності, зумовленої проце­сами передачі збудження в них. Збільшення частоти імпульсації у відповідь на поодинокі сильні стимули пов'язують з виділенням такої кількості медіатора, яка викликає тривалу деполяризацію мембрани, а також з наявністю тривалого слідового негативного потенціалу, на фоні якого будь-які підпорогові стимули, що над­ходять до нервової клітини, здатні викликати потенціал дії.

Післядія. Збудження в центральній нервовій системі не завж­ди припиняється після закінчення дії подразника. Рефлекторна діяльність може продовжуватись ще деякий проміжок часу і після припинення подразнення. Це явище носить назву рефлекторної післядії. Післядія може бути короткочасною (кілька мілісекунд) і більш-менш тривалою (кілька секунд). Короткочасна післядія пов'язана з тривалою слідовою деполяризацією, яка викликає по­тенціали дії і таким чином підтримує рефлекторну реакцію. Три­вала рефлекторна післядія зумовлена циркуляцією імпульсів по нейронних сітках нервового центру.

Полегшення. В природних умовах нейрони генерують не пооди­нокі імпульси, а залпи імпульсів певної частоти. Дослідами вста­новлено, що при ритмічному подразненні нервового центру кож­ний наступний імпульс викликає більшу рефлекторну реакцію. Це явище дістало назву полегшення, його виникнення пояснюється тим, що при ритмічному подразненні близько пресинаптичної мем­брани скупчуються міхурці з медіатором, внаслідок цього нові ім­пульси призводять до виділення більшої кількості медіатора в синаптичну щілину і швидшого досягнення критичного рівня депо­ляризації.

Ритмічна активність нервових центрів. В більшості нервових клітин збудження виникає тільки при дії стимулів, що надходять по аферентних шляхах. Але існують нейрони, в яких збудження виникає без нанесення подразнення. Ці нейрони проявляють фо­нову, або так звану спонтанну, активність. Причиною фонової активності вважають самовільне виділення медіатора нервовими закінченнями і постійну циркуляцію імпульсів по кільцевих зв'яз­ках між нейронами. Ритмічна активність підвищує чутливість ней­ронів до дії подразників.

Тонус нервових центрів. Внаслідок ритмічної активності нер­вових центрів, їхньої спонтанної імпульсації до робочих органів постійно надходять нервові імпульси. Але з периферії від рецепто­рів до нервових центрів також постійно поступають імпульси, які підтримують нервові центри в стані невисокого збудження або тонусу.

Стомлюваність нервових центрів. При тривалому або сильному подразненні аферентних нервових волокон спостерігається змен­шення частоти імпульсів, що надходять до робочих органів. Внас­лідок цього рефлекторна відповідь зменшується або припиняється повністю. У нервових центрах розвивається стомлення. Вважаєть­ся, що причиною виникнення стомлення є зміни в синапсах, які розвиваються при тривалому або сильному збудженні нейрона. Однією з причин може бути зменшення запасів медіатора в про­цесі роботи нейрона і, отже, порушення передачі збудження. Крім того, при тривалих ритмічних збудженнях зменшується чутливість холінергічних рецепторів постинаптичної мембрани. Це явище зветься десенсибілізацією.

Загальні принципи координації рефлексів.Рефлекторна діяль­ність центральної нервової системи складається з великої кількос­ті рефлекторних актів, які забезпечують пристосування організму до змін умов зовнішнього

середовища. Здійснення цих рефлектор­них актів можливе лише завдяки узгодженій взаємодії нейронів, наявності системи координації рефлексів, побудованої на морфо­логічних особливостях зв'язку між нейронами, і функціональним властивостям нервових центрів.

Пластичність нервових центрів. Здатність нервових центрів змінювати свої функціональні характеристики називають пластич­ністю їх. Ця властивість нервових центрів проявляється при пошко­дженнях або вилученні деяких частин мозку, коли функції пош­коджених частин беруть на себе нервові центри, що розташовані навколо. Зміна функції органа також призводить до перебудови функціональних характеристик нервового центру. Показові щодо цього досліди, проведені П. К. Анохіним, який зшивав у собаки центральний кінець блукаючого нерва з периферичним кінцем плечового нерва, що іннервує передню кінцівку. Спочатку кінців­ка не рухалась, потім її рухи викликали різні вегетативні рефлек­си, характерні для подразнення блукаючого нерва, а через кілька тижнів рухи кінцівки повністю відновились. З цього досліду видно, що ядра блукаючого нерва перебудувались і стали виконувати функцію рухового центру.

Принцип конвергенції. У зв'язку з тим, що аферентних нейро­нів у центральній нервовій системі майже в 5 разів більше, ніж еферентних, імпульси, що поступають до нервових центрів від різних рецепторів, приходять до тих самих рухових нейронів. Це явище називається конвергенцією (сходженням) імпульсів. Явище конвергенції лежить в основі таких властивостей нервових центрів, як сумація і полегшення.

Оклюзія. При одночасному подразненні двох груп аферентних волокон величина рефлекторної відповіді менша, ніж сума вели­чин двох рефлексів. Це явище називається оклюзією (закупоркою). Зумовлене воно особливостями зв'язків у нервових центрах.

Ділянки нейронів, які зв'язані з будь-яким аферентним во­локном, перекривають одна одну (рис. 18). При одночасному ви­никненні двох хвиль збудження їв близько розташованих ділянках загальна кількість збуджених нейронів буде менша, ніж сума, яка складалась із поодиноких послідовних подразнень кожного з цих аферентних волокон. Оклюзія проявляється при сильних подраз­неннях.


Читайте також:

  1. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  2. Аналізатори людини та їхні властивості.
  3. Аналізатори людини та їхні властивості.
  4. Антикорупційні принципи
  5. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  6. Б/. Принципи виборчого права.
  7. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
  8. Базові принципи психології спорту.
  9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  12. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.




Переглядів: 3073

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Аферентні волокна, що викликають активність гальмівного нейрона Г. | А і Б – аферентні волокна.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.