Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори

1. Антихолінестеразні засоби:прозерин (неостигміну метил сульфат); галантаміну гідробромід (нівалін); піридостигміну бромід (калімін).

2. Засоби, що впливають на м-холінорецептори:

2.1. М-холіноміметики (мускариноміметичні): пілокарпіну гідрохлорид, ацеклідин.

2.2. М-холіноблокатори (атропіноподібні): атропіну сульфат, препарати красавки (беладонни), скополаміну гідробромід, платифіліну гідротартрат, метацин.

3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:

3.1. Н-холіноміметики: цититон, лобеліну гідрохлорид.

3.2. Гангліоблокатори: бензогексоній, пентамін, гігроній.

3.3. Міорелаксанти: тубокурарину хлорид, ардуан (піпекуронію бромід), панкуронію бромід (павулон) диплацин, дитилін.

7.4. Антихолінестеразні засоби знижують активність ферменту ацетилхолінестерази і сприяють накопиченню в холінергічних синапсах ацетилхоліну, який стимулює м- і н-холінорецептори. Під впливом препаратів підвищується тонус і скоротлива активність гладеньких (непосмугованих) м'язів (циркулярні м'язи райдужки, м'язи бронхів, травного каналу, жовчовивідних шляхів тощо), розвивається брадикардія, робота серця та артеріальний тиск знижуються, підсилюється секреція залоз, а також виявляються нікотиноподібні ефекти: покращується передача збудження на скелетні м'язи та у вегетативних гангліях.

Прозеринє синтетичним антихолінестеразним засобом. Застосовують при міастенії, паралічах, залишкових явищах після менінгіту, полімієліту, при атонії кишок і сечового міхура, іноді при глаукомі. Призначають дорослим внутрішньо, а при міастенічному кризі — внутрішньовенне. Призначають іноді при слабкій пологовій діяльності по 0,003 г 4-6 разів через 40 хв. Для стимуляції пологів вводять під шкіру по 1 мл. При глаукомі застосовують 0,5% розчин препарату.

Галантаміну гідробромід— алкалоїд цибулинок пролісків. На відміну від прозерину проникає в ЦНС. Призначають препарат при міастенії, залишкових явищах після порушення мозкового кровообігу, у період рецидиву гострого полімієліту і при дитячих церебральних паралічах. Можна застосовувати при атонії кишок і сечового міхура. Вводять галантаміну гідробромід підшкірне 1 раз, а за необхідності — 2 рази на добу. Дозу підбирають індивідуально.

Побічні явища:

- міоз;

- гіперсалівація;

- пронос.

Для усунення побічних явищ дозу зменшують або припиняють приймання препарату. Препарати протипоказані при епілепсії, бронхіальній астмі, стенокардії, вираженому атеросклерозі. Антихолінестеразні засоби виявляють оборотну дію, тобто через декілька годин після їх введення в організм активність ацетилхолінестерази повністю відновлюється. Є речовини з необоротною дією — фосфороорганічні сполуки (хлорофос, карбофос), які використовують у побуті і є високо токсичними речовинами.

Гостре отруєнняречовинами антихолінестеразної дії може виникнути внаслідок передозування препаратів цієї групи, а також у разі недотримання правил безпеки під час роботи з інсектицидами типу ФОС. У потерпілих з'являється затруднения дихання, різко сповільнюється серцева діяльність і знижується AT. Підсилюється слино- і потовиділення, з'являються блювання, пронос, судоми, запаморочення, коматозний стан. Допомога полягає у видаленні отрути з місць, у які вона потрапляє. Так, у разі потрапляння її на шкіру — ділянки ураження промивають 3—5% рочином натрію гідрокарбонату; в травний канал — промивають шлунок, дають адсорбівні та проносні засоби, призначають високі сифонні клізми. Якщо ФОС потрапила в кров — форсований діурез. Ефективними методами є гемодіаліз і гемосорбція. Призначають антагоністи (атропін) та реактиватори холінестерази — дипіроксим, ізонітрозин. їх призначають внутрішньо, у м'яз або вену. Проводять симптоматичне лікування.

7.5. До засобів, що впливають на мускариночутливі рецептори, відносять речовини, які збуджують мускариночутливі рецептори — м-холіноміметичні речовини, та речовини, які блокують мускариночутливі холінорецептори — м-холіноблокатори.

7.5.1. Дія м-холіноміметичних засобівподібна до ефектів, які спостерігають при збудженні парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. З лікувальною метою використовують пілокарпін і ацеклідин.

Пілокарпін- алкалоїд, який одержали з рослини Pilocarpus Jaborandi (росте в Південній Америці). Препарат пілокарпіну гідрохлорид звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, спричинює спазм акомодації. У практичній медицині застосовують у вигляді розчинів місцеве для лікування глаукоми. Перед сном закладають за повіки пілокарпінову мазь. Є плівки для очей з пілокарпіном (закладають за повіки 1—2 рази на добу).

Ацеклідин- синтетичний препарат, який використовують (краплі для очей) для лікування глаукоми, а також при атонії кишок та сечового міхура, гіпотонії матки (вводять під шкіру). У терапевтичних дозах добре переноситься хворими. Унаслідок передозування може бути слинотеча, пітливість і пронос. Протипоказано застосування препарату при бронхіальній астмі, тяжких захворюваннях серця, стенокардії, епілепсії, вагітності, запальних процесах у черевній порожнині.

Особливості роботи з м-холіноміметиками:

— після закапування препаратів притискують на 2—3 хв ділянку сльозового мішка, щоб уникнути надходження препарата в сльозовий канал і порожнину носа;

— м-холіноміметики несумісні з антигістамінними засобами, місцевими анестетиками.

При отруєннім-холіноміметиками, а також мускарином, з'являється брадикардія, міоз, слинотеча, надмірне потовиділення, блювання, пронос, знижується AT, утруднюється дихання внаслідок бронхоспазму, виникають судоми, коматозний стан. Допомога полягає у вжитті заходів із запобігання всмоктуванню отрути, введенні внутрішньовенно функціонального антагоніста — атропіну сульфату по 2 мл кожні 10 хв до появи сухості у роті. Проводять симптоматичне лікування.

7.5.2. М-Холіноблокатори— це засоби, що блокують м-холінорецептори і перешкоджають взаємодії з ними ацетилхоліну. Під їх дією зменшують або усувають ефекти стимуляції парасимпатичних нервів, тобто спостерігається мідріаз (розширення зіниць), підвищення внутрішньоочного тиску, параліч акомодації; з'являється тахікардія, покращується атріовентикулярна провідність; знижується тонус м'язів травного каналу, жовчних проток, жовчного міхура, бронхів, потових і сльозових залоз, шкіри, слизових оболонок порожнини рота.

Атропін — алкалоїд, що міститься в беладонні (Atropa Belladonna), блекоті (Hyoscyamus niger), дурмані (Datura stramonium).

У медичній практиці застосовують атропіну сульфат. Для нього характерні всі ефекти м-холіноблокаторів, крім того він проникає через ГЕБ і чинить складний вплив на ЦНС. Застосовують атропін при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, холециститі, жовчнокам'яній хворобі, спазмах кишок і сечовивідних шляхів, бронхіальній астмі, для профілактики рефлекторної брадикардії перед наркозом. У практиці лікування очей для дослідження дна ока, при травмах ока. Застосовують як антидот при отруєнні холіноміметичними і антихолінестеразними засобами.

Препарати беладонни

Настойку беладоннипризначають внутрішньо дорослим по 5-10 крапель як спазмолітичний і знеболювальний засіб при виразковій хворобі шлунка, жовчнокам'яній хворобі.

Екстракт беладоннисухий призначають у таблетках і супозиторіях як болезаспокійливий і спазмолітичний засіб.

Комбіновані препаратиз атропіном «Бекарбон», «Бесалол», «Белалгін» призначають при захворюваннях травного каналу, при геморої і болю в прямій кишці — супозиторії «Бетіол», «Анузол».

Скополамін- алкалоїд, що міститься разом з атропіном в беладонні, блекоті, дурмані, скополії. В медичній практиці застосовують у вигляді скополаміну гідроброміду. Подібний до атропіну. На відміну від останнього пригнічує ЦНС — чинить седативний ефект, протиблювотну дію, знижує рухову активність. Застосовують скополаміну гідробромід для лікування паркінсонізму, разом з анальгетиками, іноді як протиблювотний засіб при морській і повітряній хворобі (таблетки «Аерон»). У практиці лікування очей — з діагностичною метою.

Платифілін- алкалоїд рослини жовтозілля (Senecio platyphyllis). Застосовують препарат платифіліну гідротартрат. Поступається атропіну м-холіноблокуючою дією. Виявляє міотропну спазмолітичну дію, пригнічує судиноруховий центр. Застосовують при спазмах шлунка, кишок, жовчних проток і жовчного міхура, виразкових хворобах шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальній астмі, при спазмах мозкових і вінцевих судин, стенокардії. В очній практиці використовують для розширення зіниць. Діє менш тривало ніж атропін.

Метацин(метацину йодид) — синтетичний м-холіноблокатор. Застосовують при виразковій хворобі шлунка та хронічних гастритах, нирковій і печінковій коліках; в анестезіології — для премедикації перед наркозом.

Небажані ефекти м-холіноблокаторів:

- відчуття сухості в роті (порушення ковтання);

- тахікардія;

- мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску;

- атонія кишок, закрепи;

- зниження тонусу сечового міхура;

- порушення тепловіддачі (за рахунок зменшення потовиділення).

Протипоказані м-холіноблокатори при глаукомі.

Особливості роботи з м-холіноблокаторами:

— всі препарати (крім препаратів беладонни) є отруйними речовинами, а атропіну сульфат зумовлює психомоторне збудження і галюцинації; під час застосування треба бути дуже обережними з дозуванням;

під час закапування атропіну в кон 'юнктивальний мішок притиснути ділянку сльозових шляхів, щоб уникнути абсорбції препарату в кров;

розчин атропіну для ін'єкцій0,1%, а в краплях для очей1%;

— м-холіноблокатори несумісні зі психостимуляторами, кофеїном, препаратами наперстянки, клофеліном;

— атропіну сульфат несумісний зі снодійними, морфіном, магнію сульфатом, дибазолом, кислотою ацетилсаліциловою;

— атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, метацин призначають внутрішньо до їди.

На сьогодні синтетичні м-холіноблокатори мають переваги перед описаними вище в лікуванні деяких станів. Наприклад, для дослідження в офтальмологічній практиці застосовують тропікамід (дія триває 2—6 год), при бронхіальній астмі — іпратропію бромід (атровент) і тровентол, що чинить селективну дію на бронхи; пірензепін (гастроцепін) блокує переважно м-холінорецептори в шлунку та дванадцятипалій кишці.Отруєнння м-холіноблокаторами може виникнути внаслідок передозування препаратів або вживання рослин - - беладонни, блекоти, дурману (стосується дітей).

Симптоми отруєння: психічне збудження (марення, галюцинації), почервоніння і сухість шкіри, спрага, підвищення температури тіла; розлади ковтання, мовлення; розширення зіниць; тахікардія.

Допомога при отруєнні:

промивання шлунка 0,5% розчином таніну;

— активоване вугілля;

— сольові проносні;

для прискореного виведення отрути з крові — форсований діурез, гемосорбція.

Застосовують функціональні антагоністи — прозерин, галантаміну гідробромід. При збудженні - діазепам; при тахікардії — (3-адреноблокатори; для зниження температури тіла обкладають потерпілих грілками з льодом. При пригніченні дихання роблять штучне дихання з інгаляцією кисню.

7.6. Н-Хлінорецепторимають різну локалізацію. Чутливість Н-холінорецепторів до хімічних сполук неоднакова. Одержано лікарські речовини, які стимулюють та блокують н-холінорецептори.

7.6.1. Н-Холіноміметики— це засоби, що стимулюють нікотиночутливі холінорецептори. Нікотин у практичній медицині не використовують, тільки в експериментальній фармакології. Тютюнопаління призводить до хронічного отруєння нікотином. При цьому розвиваються процеси запалення в слизових оболонках дихальних шляхів, аритмії, рак легенів, ішемічна хвороба серця. Зменшується тривалість життя.

Як лікарські засоби іноді використовують такі н-холіноміметики, як цититон і лобеліну гідрохлорид. Вони збуджують н-холінорецептори сонної пазухи і рефлекторно — дихальний центр. Під їх впливом дихання стає глибшим і частішим, а також підвищується AT (стимулюють симпатичні ганглії і мозкову речовину надниркових залоз).

Лобеліну гідрохлорид— сіль алкалоїду з рослини лобелії. Застосовують при рефлекторних зупинках дихання. Останнім часом - дуже рідко. Лобелін входить до складу таблеток «Лобесил» — препарату, що полегшує відвикання від тютюнопаління.

Цититон— це розчин алкалоїду цитозину, що міститься в насінні термопсису. Дія цититону нетривала. Застосовують при рефлекторних зупинках дихання, шокових і колаптоїдних станах, інфекційних захворюваннях. Цититон входить до складу таблеток «Табекс» — препарату для відвикання від тютюнопаління. З такою метою використовують таблетки, плівки та жувальні гумки «Гамібазин», що містять алкалоїд анабазин.

7.6.2. Н-Холіноблокатори— це речовини, що блокують нікотиночутливі холінорецептори. До таких відносять гангліоблокатори та курареподібні засоби (міорелаксанти).

Гангліоблокатори— це засоби, що блокують передачу збудження у вегетативних гангліях (парасимпатичних і симпатичних), а також н-холінорецептори клітин мозкової речовини надниркових залоз. Унаслідок цього розширюються периферійні судини і покращується кровообіг, розширюються кровоносні судини (артеріальні і венозні) і знижується AT, погіршуються секреторна і моторна функції шлунка і кишок.

Препарати тривалої дії

Бензогексоніймає достатню активність. Діє протягом 3-5 год. Застосовують при спазмах периферійних судин (ендартеріїт), гіпертензивних кризах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Дозу підбирають індивідуально.

Пентамінза гангліоблокуючими властивостями поступається перед бензогексонієм. Вводять тільки парентерально. Тривалість дії — 2—4 год. Використовують при спазмах периферійних судин, гіпертензивних кризах, набряку мозку, набряку легенів, при коліках (кишкових, ниркових), гострих нападах бронхіальної астми, при еклампсії.

Препарати нетривалої дії

Гігроній— це препарат, подібний до бензогексонію. Антигіпертензивна дія після введення у вену настає через 2-3 хв і діє 10—ЗО хв. Використовують для керованої артеріальної гіпотензії, а також в акушерській практиці (при нефропатії вагітних, еклампсії).

Небажані ефекти гангліоблокаторів:

- ортостатичний колапс;

- загальна слабість;

- сухість у роті;

- розширення зіниць;

- атонія сечового міхура і кишок.

Препарати протипоказані при інфаркті міокарда, гострій стадії гіпотензії, ураженні нирок і печінки, тромбозах, дегенеративних змінах з боку ЦНС. Обережно слід призначати людям літнього віку.

Особливості роботи з гангліоблокаторами:

- перевірити реакцію організму пацієнта на малі дози препарату (вводять половину середньої дози і слідкують за його станом);

- пам 'ятати про можашісгпь ортостатичного колапсу і порадити пацієнту полежати після ін 'єкції 2—2,5 год;

- бензогексоній не сумісний з мезатоном, кофеїном, дибазолом;

- бензогексоній приймають до їди.

Міорелаксанти-- це лікарські речовини, що блокують н-холінорецептори скелетних м'язів і переривають нервово-м'язову передачу. Під їх впливом знижується тонус м'язів і настає їх розслаблення (релаксація) в певній послідовності. Такі властивості було виявлено в кураре — отруті, яку використовували індійці Південної Америки під час полювань.

За механізмом дії їх поділяють на дві групи:

1. Антидеполяризувальніпрепарати блокують н-холінорецептори і перешкоджають деполяризувальному впливу ацетилхоліну.

Тубокурарину хлоридвводять у вену. Дія починається через 1-1,5 хв і триває 25-40 хв. Застосовують в анестезіології під час оперативних втручань та в ортопедії при репозиції кісткових уламків. Уводять препарат після переведення пацієнта на штучне дихання. Антагоністом курареподібних антидеполяризувальної дії є прозерин.

Побічні явища: розширення зіниць, зниження AT.

Протипоказання: міастенія, захворювання печінки та нирок.З цієї групи переважно використовують такі препарати стероїдної будови: панкуроній (павулон), піпекуроній (ардуан), векуроній (норкрон), атракурій, які справляють менш токсичну дію.

2. Засобидеполяризувальної дії збуджують н-холінорецептори і зумовлюють стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани. Спочатку спостерігають тремтіння м'язів, а потім настає міопаралітичний ефект.

Дитилін (лістенон) застосовують при інтубації трахеї, ендоскопічних процедурах, нетривалих операціях. Спричинює сильне, але нетривале (8—10 хв) розслаблення м'язів. Застосовують препарат після переведення пацієнта на штучну вентиляцію легенів.

Побічні явища:

- брадикардія;

- колапс;

- спазм бронхів;

- біль у м'язах кінцівок, шиї, поперековій ділянці.

Протипоказаний при глаукомі. Обережно призначають при тяжких захворюваннях печінки, анемії, кахексії, вагітним.

Особливості роботи з курареподібними засобами:

— всі недеполяризувальні міорелаксанти можуть зумовити псевдоалергійні реакції, особливо бронхоспазм;

— міорелаксанти не сумісні з адреноміметиками, гепарином, строфантином, глюкокортикоїдами, наркотичними анальгетиками;

— тубокурарину хлорид не сумісний з промедолом.


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.
  7. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  8. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  9. Банківський кредит та його класифікація.
  10. Банківські ресурси, їх види та класифікація
  11. Будівельна класифікація ґрунтів
  12. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.




Переглядів: 2008

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема: ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ ХОЛІНЕРПЧНИХ НЕРВІВ | Класифікація адреноміметичних засобів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.