Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Класифікація препаратів для наркозу

Тема: ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ

Лекція № 9

Питання: 9.1. Засоби для наркозу. Загальна характеристика (табл. 15). 9.1.1. Засоби для інгаляційного наркозу. 9.1.2. Засоби для неінгаляційного наркозу. 9.2. Спирт етиловий. Основні фармакологічні властивості. Гостре і хронічне отруєння спиртом етиловим. 9.3. Снодійні засоби (табл. 16). 9.4. АнальгезиВні засоби. Загальна характеристика. 9.4.1. Наркотичні анальгетики (табл. 17). Порівняльна характеристика препаратів. Гостре і хронічне отруєння. 9.4.2. Ненаркотичні анальгетики. Анальгетики-антипіретики (табл. 18).

9.1. Засоби для наркозу— це засоби, в результаті введення яких в організм виникає стан наркозу (від грец. narcosis — оніміння).

Наркоз— це оборотне пригнічення центральної нервової системи, яке супроводжується знепритомленням, втратою больових та інших видів чутливості, пригніченням рефлекторної активності і розслабленням скелетних м'язів за умови збереження серцево-судинної діяльності і дихання.

Наркоз — один із методів загального знеболення.

Фармакодинаміку засобів для наркозу остаточно не вивчено. Усі препарати порушують синаптичну передачу в ЦНС. За послідовністю пригнічення ЦНС виділяють чотири стадії наркозу:

I. Стадія анальгезії. Спочатку знижується больова чутливість, а потім додається амнезія. Інші види чутливості, тонус скелетних м'язів і рефлекси збережені.

II. Стадія збудження. Ця стадія характеризується мовною та руховою активацією, підвищенням AT, порушенням дихання, підсиленням усіх рефлексів (можлива зупинка серця, блювання, бронхо- і ларингоспазм).

III. Стадія хірургічної анестезії. У пацієнта відсутні всі види чутливості, пригнічені рефлекси м'язів; відновлюється нормальне дихання, стабілізується AT. Зіниці розширені, очі відкриті. На цій стадії виділено чотири рівні.

IV. Стадія відновлення функцій ЦНС. Спочатку відновлюються функції спинного мозку, а потім функції кори великих півкуль.

1. Засоби для інгаляційного наркозу:

а) леткі рідини — ефір, фторотан (галотан), метоксифлуран, десфлуран, енфлуран, ізофлуран тощо;

б) гази — азоту закис, циклопропан тощо.

2. Засоби для неінгаляційного наркозу:

а) порошки у флаконах — тіопентал-натрій, кеталар (кетамін, каліпсол);

б) розчини в ампулах — натрію оксибутират, пропанідид (сомбревін), тропофол (диприван).

9.1.1. Загальна характеристика засобів для інгаляційного наркозу:

- уводять за допомогою спеціальної апаратури;

- наркоз легко керується;

- більшість препаратів справляють подразливу дію на слизові оболонки дихальних шляхів, спричинюють відчуття ядухи, травмують психіку пацієнта;

- потрапляють в атмосферу і можуть мати шкідливий вплив на медичний персонал.

Ефір для наркозу— летка рідина з різким запахом, що швидко руйнується на світлі, тому необхідно перевіряти якість перед застосуванням. Температура кипіння - 35 °С. Вогненебезпечний. Ефір добре розчиняється у воді, жирах та ліпідах. Є сильним анестезувальним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і великий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні явища:

- виразна стадія збудження;

- сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до аритмії, підвищенню рівня глюкози в крові;

- після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи;

- унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихальних шляхів можуть розвинутися пневмонії;

- у дітей може спричинити судоми. Для їх усунення використовують тіопентал.

Фторотан(галотан) — летка рідина. Руйнується на світлі, температура кипіння — 50 °С. Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього. Фторотан погано розчиняється у воді, але добре — в жирах та ліпідах. Фторотан сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту закис — у 50 разів), але справляє помірну анальгетичну дію.

Побічні явища:

- пригнічення дихання;

- аритмія серцевих скорочень, пов'язаних зі збудженням β -адренорецепторів міокарда, тому під час наркозу не можна вводити атропін і катехоламіни (адреналін, норадреналін). У разі появи аритмії вводять р-адреноблокатори (анаприлін);

- серцева недостатність;

- артеріальна гіпотензія;

- психічні зміни;

- гепатотоксичний, нефротоксичний, мутагенний, канцерогенний і тератогенний ефекти;

- в осіб, що працюють з фторотаном, можуть бути алергійні реакції.

Ізофлуран, ефлуран, десфлурансправляють менший вплив на серцево-судинну систему.

Азоту закис— газ, що не вибухає, але підтримує горіння. Препарат не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Вводять у суміші 80% азоту закису та 20% кисню. Анестезія настає через 3—5 хв. Стадії збудження немає. Наркоз поверхневий, тому азоту закис використовують для базисного наркозу і нейролептоанальгезії. Використовують препарат для знеболювання при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда, під час пологів тощо.

Побічні явища:

- зрідка — нудота, блювання, аритмії серцевих скорочень, артеріальна гіпертензія;

- гіпоксія — виникає внаслідок тривалого введення азоту закису. Важливо підтримувати вміст кисню в газовій суміші на рівні не менше ніж 20%. Після закінчення подачі азоту закису продовжують давати кисень протягом 4-5 хв.

9.1.2. Загальна характеристика засобів для неінгаляційного наркозу:

вводять внутрішньовенне, внутрішньом'язово або ректальне;

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
  7. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
  8. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  9. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  10. Банківський кредит та його класифікація.
  11. Банківські ресурси, їх види та класифікація
  12. Бітехнологічне виробництво ферментних препаратів




Переглядів: 1253

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Класифікація адреноблокаторів | Класифікація нейролептиків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.