ПРЕПАРАТИ

МЕТАЛІВ. ГЛЮКОЗА. ПРОТИАЛЕРПЙНІІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ

КИСЛОТИ Й ОСНОВИ СОЛІ ЛУЖНИХ І ЛУЖНОЗЕМЕЛЬНИХ

Лекція № 17

Питання:17.1.1. Кислоти й основи. 17.1.2. Солі натрію (натрію хлорид). 17.1.3. Солі калію (калію хлорид). 17.1.4. Солі кальцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат). 17.1.5. Солі магнію (магнію сульфат). 17.1.6. Глюкоза (табл. 30). 17.2.1. Протиалергійні засоби. 17.2.2. Протизапальні препарати (табл. 31).

17.1.1.Біологічна дія кислот визначається ступенем дисоціації, тобто кількістю утворених іонів водню. Місцево кислоти справляють в'яжучу, подразливу, припікальну дію залежно від ступеня дисоціації та глибини взаємодії кислот із білками тканин. Високодисоційовані кислоти зумовлюють коагу.гяційний некроз (припікальний). Це супроводжується запаленням, набряком, гіперемією, болем. Кислоти швидко всмоктуються зі шлунка і кишок у кров, зв'язуються з гідрокарбонатами і фосфатами (буферними системами крові). Зменшення лужних резервів призводить до компенсованого ацидозу (при цьому рН крові не змінюється). Наступне виснаження буферних систем спричинює розвиток некомпенсованого ацидозу. При цьому підвищується AT, з'являються судоми, пригнічення дихання (за типом Куссмауля), колапс. Рівень рН менше ніж 7,16 — стан, несумісний із життям. У медичній практиці використовують кислоту хлоридну розведену (див. тему 13), кислоту борну (див. тему 3).

При пероральному отруєнні концентрованими кислотами мають місце опіки по ходу стравоходу, різкий біль, блювання з домішками крові, шок, колапс.

Допомога при отруєнні кислотами:

- перед промиванням шлунка вводять наркотичні анальгетики і спазмолітики;

- для промивання шлунка через товстий зонд використовують холодну воду (12—15 л);

- нейтралізують кислоти магнію оксидом;

- вводять білкові й обволікальні речовини (молоко, збитий яєчний білок);

- проводять симптоматичну терапію (корекція гемодинамічних розладів, ацидозу тощо).

Біологічна дія основтакож залежить від ступеня дисоціації.

Місцеве високодисоційовані їдкі основи при взаємодії з білками утворюють крихкі альбумінати, легко проникають у глиб тканин, руйнують клітини і зумовлюють появу драглистого струпу - колікваційного некрозу. Слабкі основи дисоціюють незначною мірою, призводять до розм'якшення епідермісу, розчиняють муцин. Резорбтивна дія основ проявляється збільшенням лужних резервів крові, спричинює розвиток компенсованого алкалозу. При цьому сповільнюється дихання, в крові підвищується вміст вуглекислого газу. Декомпенсований алкалоз провляється нудотою, блюванням кров'ю, жовтяничним забарвленням шкіри та темно-червоним обличчям, болем у животі, судомами, лихоманкою, сильним головним болем, сповільненим диханням, комою. В медицині застосовують натрію гідрокарбонат як відхаркувальний, антацидний та антисептичний засіб, а також магнію оксид як антацид (див. Тему 13). Гострі отруєння їдкими основами проявляються опіками слизової оболонки ротової порожнини та травного каналу. Можуть з'явитися механічна асфіксія у зв'язку з опіком і набряком гортані, стравохідне — шлункові кровотечі, опіковий шок. Резорбтивна дія основ проявляється явищами алкалозу.

Допомога при отруєнні основами:

- промивають шлунок водою в незначних порціях під невеликим тиском за умови, що після отруєння пройшло небагато часу;

- вводять наркотичні анальгетики;

- вводять внутрішньо обволікальні засоби — збитий яєчний білок, молоко;

- усувають алкалоз (карбоген).

17.1.2.Натрій — один з основних катіонів для здійснення життєво важливих функцій організму. Він міститься в організмі в основному позаклітинне. Він підтримує сталий осмотичний тиск крові, клітинних та позаклітинних рідин, впливає на лужність та об'єм циркулюючої крові. Потреба в натрію становить 3—6 г на добу.

Дефіцит натрію — наслідок підвищеного потовиділення, проносів, блювання, поліурії, опіків, гіпофункції кіркової речовини надниркових залоз. Його прояви — спазми непосмугованих м'язів, пригнічення ЦНС, розлади кровообігу.

Натрію хлорид— сольовий препарат, який застосовують у вигляді ізотонічних, гіпертонічних та ізотонічних розчинів.

Ізотонічний розчин натрію хлориду — це 0,9% розчин, його називають також фізіологічним розчином.

Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рідин і клітин організму. Застосовують при зневодненні на фоні безперервного блювання, проносу, опіків, при інфекційних хворобах, при значних крововтратах, шоці, колапсі, місцеве для обробки і промивання ран, опіків, очей, носової порожнини. Вводять ізотонічний розчин натрію хлориду підшкірно, внутрішньовенне.

Гіпертонічний розчин натрію хлориду— розчин 2—10% концентрації.

Його осмотичний тиск більший, ніж тиск у клітині, тому він спричинює зморщування і загибель клітин, виявляє також протимікробну дію.

Застосовують зовнішньо (2—10% розчин) для обробки і промивання гнійних ран, опіків, абсцесів; внутрішньовенне (10% розчин 10—20 мл) для зупинки легеневих, шлункових, кишкових кровотеч і при атонії кишок; ректальне (5% розчин 50-100 мл) при закрепах як проносний засіб; внутрішньо (2—5% розчин) для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.

Гіпотонічний розчин натрію хлориду— розчин 0,45—0,6% концентрації.

Його осмотичний тиск менший, ніж тиск всередині клітини, тому він призводить до набухання і розриву клітини (лізису). Застосовують для виготовлення розчинів місцевоанестезувальних засобів.

17.1.3.Калій — основний внутрішньоклітинний іон (98% загальної кількості калію міститься в інтрацелюлярному просторі). Калій бере участь у генерації і проведенні нервових імпульсів, синтезі ацетилхоліну, він необхідний для підтримки автоматизму серцевої діяльності. Добова потреба в калію становить 2—3 г на добу. Дефіцит калію в організмі призводить до появи загальної слабості і паралічу м'язів, порушення серцевого ритму (екстрасистолія), зниження перистальтики кишок.

Калію хлорид— активний сольовий препарат калію. Застосовують при гіпокаліємії різної етіології (на фоні застосування фуросеміду, дихлотіазиду, препаратів наперстянки тощо), серцевих аритміях (пароксизмальна тахікардія, мерехтлива аритмія, екстрасистолія). Протипоказаний при повній блокаді серця, порушенні функції нирок та недостатності надниркових залоз. Уводять калію хлорид парентерально дуже обережно. Надлишок калію пригнічує серцеву діяльність, а внаслідок передозування — зупинка серця в діастолі. Вміст ампули калію хлориду (4% розчин 50 мл) розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять внутрішньовенне крапельне. Входить до складу препаратів «Аспаркам» та панангін.

17.1.4.Кальцій забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів, бере участь у процесі згортання крові, передачі нервових імпульсів, функціонуванні нервової, м'язової і залозистої тканин. Добова потреба в кальцію становить 1 — 1,5 г на добу. Недостатність кальцію призводить до появи тетанічних судом у дорослих, спазмофілії у дітей, підвищення збудливості нервової системи.

Кальцію хлорид і кальцію глюконатберуть участь у процесі згортання крові, зменшують проникність біологічних мембран (у тому числі і судин), справляють протизапальну, протиалергійну і протиексудативну дію; стимулюють серцеву діяльність (дія на серце протилежна дії іонів калію). Препарати застосовують при кровотечах, алергійних реакціях, хворобах шкіри (екзема, псоріаз), прищитоподібної залози, ексудативно-запальних процесах, діатезах, капіляротоксикозах, у комплексній терапії переломів, остеопорозу, запальних хвороб. При отруєнні солями магнію, щавлевої і фторидної кислот препарати кальцію застосовують як антидоти. Протипоказані препарати кальцію під час лікування серцевими глікозидами, при схильності до тромбозів, тяжкій формі атеросклерозу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація вітамінних препаратів	\|	Парентерально кальцію хлорид вводять лише внутрішньовенної

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.