Сфери і види управлінського контролю

Для забезпечення ефективного функціонування організації контроль мусить охоплювати усі сфери її діяльності. У більшості випадків сфери контролю визначаються за основними видами ресурсів, які використовуються фірмою - матеріальні, людські, фінансові, інформаційні. Контроль матеріальних ресурсів дозволяє ефективно керувати запасами матеріалів, забезпечувати високу якість продукції, підбирати технологічне устаткування з потрібними характеристиками і підтримувати його функціонування у необхідному режимі. Контроль людських ресурсів - це відбір та набір персоналу, просування по службі, оцінка виконання та оплата праці. Контроль фінансових ресурсів передбачає систематичну оцінку платоспроможності та ліквідності фірми, моніторинг її грошових потоків, обслуговування боргів з метою утримання у допустимих межах тощо. Контроль інформаційних ресурсів стосується оцінки достовірності та повноти даних про кон'юнктуру ринку, зміни у інституційному середовищі (закони, в тому числі економічні, норми та нормативні акти, "правила гри" тощо). Велика увага приділяється не тільки аналізу інформації, що надходить ззовні, але і тієї, що спрямована у зовнішнє середовище - реклама, інші маркетингові заходи, зв'язки з громадськістю.

В залежності від ознак, що кладуться в основу класифікації, розрізняють наступні види контролю (табл. 1).

Таблиця 1 Види контролю

Характер стосунків між керівниками та підлеглими обумовлює такі різновидності контролю, як внутрішній та зовнішній. При внутрішньому контролі виконавець сам контролює якість своєї роботи. При зовнішньому - його дії контролюються безпосереднім керівником, або (якщо йдеться про діяльність всієї організації) - незалежним суб'єктом управління (наприклад, аудиторською фірмою).

Залежно від завдання виділяють лінійний, функціональний та операційний типи контролю. При лінійному типі контролюється об'єкт в цілому (наприклад, контроль з боку власника фірми); при функціональному - лише його частина (контроль з боку фінансового менеджера, комерційного директора, начальника виробництва тощо). Контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об'єкта (наприклад, контроль розмірів матеріальних витрат чи фонду оплати праці) є різновидом операційного контролю.

В залежності від якісних характеристик розрізняють одиничний, множинний, одно- та багатофункціональний контроль. Контроль одного параметра буде називатися одиничним, а багатьох - множинним або багатомірним. Якщо ж контролюються дані, що використовуються для оцінки різних управлінських функцій, то контроль має назву багатофункціонального.

В залежності від часу здійснення виділяють попередній, поточний і підсумковий контроль.

Попередній контроль реалізується через правила, процедури, поведінку тощо ще до фактичного початку роботи і дає змогу оцінити якість ресурсів, які використовує організація у своїй діяльності. Увага фокусується на тому, щоб не допустити на підприємство такі ресурси (сировину, обладнання, людей), які можуть завадити досягненню його цілей. Якість сировини і матеріалів оцінюється за їх відповідністю стандартам, якість людських ресурсів - через аналіз ділових і професійних знань і навичок, що необхідні для виконання конкретних завдань у межах фірми. Фінансові ресурси оцінюють шляхом складання фінансового плану чи бюджету, який дає змогу встановити достатність фінансових ресурсів для реалізації намічених завдань.

Попередній контроль може мати діагностичний або терапевтичний характер. Діагностичний характер контролю проявляється у тому, що у його ході визначається ступінь відповідності характеристик об'єкта контролю встановленим еталонним значенням, стандартам (до прикладу, перевірка тканин, змотаних у рулони, перед їх подачею у закрійний цех дозволяє уникнути деяких видів дефектів готових виробів). Терапевтичний контроль дозволяє не лише виявити відхилення від нормативів, але і прийняти заходи для їх усунення (якщо продовжити попередній приклад, то відповідними заходами може бути зміна розташування розкрійних лекал).

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході виконання роботи. Увага зосереджується на якості видів діяльності, що забезпечують процес перетворення вхідних ресурсів у готову продукцію. Найчастіше об'єктом поточного контролю є підлеглий, а сам він традиційно відноситься до повноважень безпосереднього керівництва. Як правило, він здійснюється не одночасно з виконанням роботи, а після певного етапу. В процесі його проведення використовується система зворотного зв'язку, яка передбачає надання інформації виконавцем щодо змісту і обсягу виконаної роботи керівництву. Зворотній зв'язок працює у системі у вигляді періодичної звітності, що надсилається керівництву.

Поточний контроль використовують частіше від інших, оскільки він дає змогу швидко визначити причини виникнення проблем. Зокрема, він набув широкого застосування на японських фірмах, де у процесі виготовлення продукції кожен наступний робітник перевіряє якість виконання попередньої операції. Тим самим проблема виявляється майже там, де виникла, і її значно легше і дешевше ліквідувати.

Поточний контроль також має дві різновидності - спрямовуючий та фільтруючий. Спрямовуючий контроль застосовується від початку операції і до моменту досягнення необхідного результату. Він включає систематичне вимірювання, порівняння та оцінку стану і поведінки контрольованого об'єкта, а також розробку і застосування коригуючих дій, що дозволяє у визначений час і якісно досягти намічених результатів. Його проведення дає змогу встановити, наскільки раціонально організована робота виконавців і наскільки дієвою є система її мотивації. Фільтруючий контроль має на меті виявлення бракованої продукції і її відокремлення від доброякісної з наступним виправленням дефектів. Цей контроль, на відміну від спрямовуючого, носить періодичний (чи епізодичний) характер.

Підсумковий (завершальний) контроль або контроль за результатами здійснюється після завершення трудової операції і дає змогу оцінити якість роботи, кінцевої продукції чи послуг. Він дає керівнику інформацію, яка може бути врахована у майбутній діяльності. Порівнюючи фактичні результати із запланованими, керівництво має можливість визначити, наскільки реальними були складені плани. Крім того, завершальний контроль сприяє формуванню дієвого мотиваційного середовища в організації, якщо її керівництво пов'язує винагороди з отриманням певного результату.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття контролю та його місце у системі управління організацією	\|	Етапи та модель процесу контролю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.