• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність права та держави в творчості Б.Кістяківського

СЛАЙД

Зміст політико-правових поглядів О.Кістяківського

Концепція української державності В.Старосольского 1878-1942

Сутність права і держави в концепції М.Палієнка. 1869-1937

Ідеї природного права Ф.Тарановського. 1875-1936

Проблеми національного самовизначення українського народу в творчості С.Дністрянського.1870-1935

Сутність права та держави в творчості Б.Кістяківського.1868-1920

Зміст політико-правових поглядів О.Кістяківського 1833-1885

АКАДЕМІЧНА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВА ДУМКА 4 ГОД

ЛЕКЦІЯ 11.

СЛАЙД

6. Розробка теорії правової держави М. Ковалевський 1851-1916, В.Гессен (1868-1920), С.Котляревський (1873-1939)

Витоки теорії правової держави беруть початок з пошуків мислителів античності принципів взаємодії особистості і держави, влади і права. У XVIII ст. ідеї свободи і невідчужува-них природних прав людини, меж права держави, верховенства закону, подолання політичного відчуження громадян держави були розвинуті діячами європейського Просвітництва. Класич­них форм набули доктрини прав людини і громадянина, все­силля розумного закону, поділу влади, теорія представницької демократії та ряд інших.

По суті однаковими були ідеали Канта і Гегеля: «Найбіль­ша проблема для людського роду, вирішити яку змушує його природа, — підкреслював Кант, — досягнення загального пра­вового громадянського суспільства». Ніхто так, як Кант логіч­но не поєднував правову особистість і правову державу: мораль­на свобода, що є сутністю людини, автономія і самоцінність особистості вимагають вищих умов їх реалізації, що створю­ється рівним для всіх правом, яке забезпечує загальну свобо­ду; з необхідності права випливає існування держави, що не має іншої мети, крім підтримки й охорони свободи і рівності людей. Люди керуються правом, якому повинна бути підлег­лою і сама держава.

Пізніше саме німецька школа права сприйняла юридичне завершене поняття «правової держави». У 1829 p. P. Моль дав її визначення як конституційної держави, що повинна грунтува­тися на закріпленні в Конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особистості. Теорія правової дер­жави почала активно розроблятися ліберальною думкою в Західній Європі і США, а з кінця XIX — початку XX ст. -в Україні і Росії.

Зародження фахової юридичної науки в Україні пов'язане з появою перших вищих навчальних закладів. Більшість вчених-правників зосереджувались на юридичних факультетах Львівського, Харківського, Київського, Ново­російського університетів і відповідно розвивали свої до­слідження в руслі офіційної російської або австро-угорської юриспруденції. Проте це не завадило появі в другій половині XIX - початку XX ст. багатьох глибоких дослід­жень, які посіли гідне місце в історії світової правової науки.

Зокрема в Україні розпочалась діяльність Л. Петражицького - всесвітньовідомого засновника психологічної школи права. В Київському університеті зусиллями І. Даниловича, М. Іванишева та їх учнів склалася одна з найкращих у Ро­сійській імперії школа істориків права. З критикою царсь­кого кримінального законодавства із загальнодемократич­них позицій, палкою боротьбою за скасування смертної кари і піонерськими дослідженнями звичаєвого права ви­ступив О. Кістяківський. А його син, Б. Кістяківський, став одним із перших у Росії поборників популярної сьогодні концепції правової держави.

Правознавець Олександр Кістяківський (1833-1885) - фахівець в галузі кримінального права і процесу та історії права, один із дослідників права України. Він проводив лінію поміркованого лібералізму Київської громади. Автор праць: «Богова відповідальність наслідника в римському праві», «Поняття про суб'єкт права» «Дослідження про смертну кару» «Елементарний підручник загального кримінального права» та ін. Досліджував українське звичаєве право, історію права та судовий устрій Гетьманщини. Зібрав і видав збірник законів «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1879).

Вчений з критичним складом розуму, усталеними принципами, О. Кістяківський намагався поєднати західноєвропейські традиції криміналістики з українським правом. Один з керівників українського національного руху 60-х років, він поступово відійшов від "українофільського фанатизму", залишаючись вірним своєму народові. Ставлячись до українського питання з "холодним розсудком", О. Кістяківський переконався в неспроможності його розв'язання за тодішніх умов як в Росії, так і в Австрії, незважаючи на конституційність останньої. Одним із основних недоліків українського руху вважав відсутність єдності серед українських діячів, де кожний прагнув стати свого роду гетьманом. Основні сподівання покладав на еволюційний шлях розвитку суспільства, проведення ліберальних правових реформ, ідеалом яких вважав встановлення панування в суспільному житті законів, а в державі — конституції, тобто розбудову громадянського суспільства і правової держави, ідеї яких будуть пізніше розвинуті його сином Б. Кістяківським.

Вчений був од­ним із перших, хто обґрунтував вчення про кримінальне покарання, що базувалось на принципі невідворотності по­карань.

Своє державно-правове вчення виклав на основі юриди­чного позитивізму, однак, на противагу прибічникам цієї концепції, виступав проти визнання закону як єдиного джерела права.Він підкреслював, що судова практика є більш дієвою (порівняно із законом) формою правоутворення.

О. Кістяківський розробив теорію, яку назвав «теорією прогресивного конституціоналізму»,вбачаючи у конститу­ційній монархії перший крок до політичної свободи Росії. Вчений послідовно проводив думку, що саме в конститу­ційній державі домінують демократичні засади: місцеве та державне самоврядування; недоторканність особи, крім випадків скоєння нею злочину; право зборів і об'єднань, свобода слова і віросповідування; відповідальність прави­теля перед підданими. Згідно із його вченням, реальними умовами реалізації вказаних засад є загальний виборчий процес, право відозви посадових осіб, судова підзвітність чиновників, законність у діяльності органів влади і управ­ління.

Восени 1918 р. групою провідних вчених був розробле­ний проект статуту Української Академії наук, а 12 люто­го 1919 р. відбулись загальні збори вчених-засновників ака­демії, першим президентом якої було обрано відомого вченого Володимира Івановича Вернадського.

До її складу увійшли вчені-правники, які зробили знач­ний внесок у розвиток державно-правової думки, заклали основу розвитку вітчизняної школи права. Поміж них ви­різнявся академік Української Академії наук з 1919 р. декан юридичного факультету Київського державного університе­ту

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
3. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
4. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
7. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. Адміністративне право як галузь права
10. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності

Переглядів: 1241