Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Розробка теорії правової держави

Яка природа, ознаки й основні принципи правової держави в доктринах вітчизняних і російських правознавців на­прикінці XIX — початку XX ст.?

Відомий український і російський правознавець, соціолог, іс­торик і політичний діяч Максим Ковалевський(1851—1916) вва­жав, що «сучасна демократія зароджується під безпосереднім впли­вом подій 1789 року» у Франції і цей вплив просліджується в праві, політичному житті і літературі. На його думку, при всій розмаї­тості існуючих державних форм у Західній Європі і США, вони «являють нам один загальний тип так званої правової держави».

Для Ковалевського форма правління в державі не є голо­вним чинником, що характеризує конкретну державу. Як і для Драгоманова, головне для нього — рівень «політичної і грома­дянської повноправності в ній». Гарантією визнання і дотримання прав особистості в правовій державі служать, вважає учений, організація і діяльність певних державних установлень. Сюди відносяться: 1) забезпечення політичних прав громадян систе­мою народного представництва і місцевогосамоврядування, яке створює можливість участі громадян у вирішенні загальнодер­жавних і місцевих питань; 2) судова відповідальність як приват­них осіб, так і чиновників,що перевищують, хоча б з добрими намірами, свої законні повноваження. При цьому він посила­ється на приклад Верховного суду США як «стража конституції».

Ковалевський виділяє дві основні особливості правової держа­ви: рівність громадянська і політична,«участь усіх її громадян у різній мірі в політичній владі»; свобода особистого самоуправління і самоврядування суспільства.На історичних прикладах і на прикла­дах передових європейських держав він ілюстрував переваги загального виборчого права, захист державою свобод особистості, її майнових договорів, «точне дотримання урядовою партією існую­чих законів», відповідність законів конституції держави та ін.

 

Інший вітчизняний і російський юрист і політичний діяч Во­лодимир Гессен(1868—1920) вважав «родоначальником сучас­ної теорії правової держави Монтеск'є». Саме він у «виокрем­ленні влад» вбачав гарантію політичної свободи, що знайшло закріплення в конституціях передових європейських держав.

В. Гессен також вважав, що «сучасною державою є тільки демократична держава» у формі конституційної монархії або представницької республіки. «Істинно демократична, правова держава, — писав вчений, — не може не бути парламентарною, адже парламентаризм є вищою формою, вінцем конституційно­го режиму». На його думку, правова держава з представницькими установамиздійснює двояку функцію: законодавствує(«держав­на влада є творцем позитивного права») і керує(«у межах нею ж самою створюваного права»). При цьому пануюча законодавча влада «не може бути обмежена законом», їй підлеглі урядова і судова влади, обмежені діючим позитивним правом.«Правова дер­жава у своїй діяльності, у здійсненні урядових і судових функ­цій зв'язана й обмежена правом, стоїть під правом, а не поза і над ним». У «Теорії правової держави» Гессен підкреслював: така держава передбачає взаємну зв'язаність правомяк державної влади,так і його громадян.«Держава, в особі своєї урядової влади, так само підлягає закону, як кожний окремо громадянин». Сваволя і безправ'я — одне й те ж явище, вважав вчений.

Таким чином, Гессен трактував правову державу як парламе­нтський лад на засадах послідовного демократизму. Підзаконність державної влади він вважав виразом початку відособлення влади, а його наслідком — «правомірний характер відносин між громадянами і владою», «політичну правоздатність громадянина».

 

Видний теоретик правової держави Сергій Котляревський(1873—1939) у кращих традиціях правознавства розглядав проб­лему «влада і право».

Природа державної влади,на думку Котляревського, «може бути зрозуміла тільки на тлі набагато більш широкому, ніж те, яке в змозі дати ізольована наука про державу». Основою влади, писав вчений, є свідомість залежності, нескінченно зміцнювана «одночасним переживанням у маси людей». Примус при цьому «грає незначну роль». У ній є не тільки зародок повного понево­лення, але вона здатна стати великою культурно-етичною цінніс­тю,і в цій якості — передумовою правової держави, забезпечи­ти високий рівень правосвідомості в суспільстві.

Іншою передумовою правової держави Котляревський нази­ває «рівноправність» права і держави, їх самостійне значення. Це — «дві стихії держави», де право не самоціль, але «є лише добре зрозуміла політика державної влади». Отже, з одного боку, держава є «єдиний творець права», а з іншого — «сама держав­на влада, що створила ці норми, їм кориться». Державне, а отже, народне благо, вимагає, на його думку, правового обмеження дер­жавної влади,адже слабкість влади є смертний гріх держави, який менш прощається її керівникам, ніж жорстокість і сваволя.

С. Котляревський заперечує ототожнення правової держави з конституційною — конституційний лад лише необхідна її пере­думова. Принципами правової держави («як завдання») він на­зиває «верховенство закону і відповідальність, пов'язану з акта­ми державного володарювання — відповідальність, яка поступово розширюється і поглиблюється». Правова організація держави вимагає «дійсної відповідальності посадових осіб і правильно поставленої адміністративної юстиції».

Держава як суб'єкт права визнає й інших суб'єктів права, «ставить перед законодавцем певну заповідь — повага до право­вої особистості всякого члена державного цілого і союзу цих членів»; забезпечення державою свободи і рівності громадян, їх соціального захисту, права на гідне існування, втілення справед­ливості.

Від сили — до права.Таким є сенс, за Котляревським, змін, «пережитих поколіннями людей у державній організації». Успіх цих прогресивних змін залежить від певних умов. По-перше, вчений вважає, що для цього важливо не тільки «пристосувати лад і установи», але й «забезпечити певну психологічну рівнова­гу», усвідомлення громадянами цінності права, необхідності «лю­бові до права, боротьби за право». Іншими словами, забезпечи­ти найбільшу відповідність між об'єктивним правопорядком і громадською правосвідомістю.По-друге, правове самообмеження державимає свої межі. Юридичний фанатизм не краще від вся­кого іншого фанатизму. На думку Котляревського, держава по­винна бути готова жертвувати «у певні хвилини цією любов'ю до права, звичкою до правового укладу в ім'я обов'язків перед батьківщиною, відповідальності за її безпеку і незалежність». По-третє, смисл верховенства законув державі виправданий, коли він справедливийі спосіб його створення забезпечує цю справе­дливість (тобто відповідність закона праву). Це те мірило права з часу Сократа, без якого немає правової держави.

У поглядах видних теоретиків правової держави яскраво про­явилася переважно ліберальна природно-правова концепція про права і свободи людини і громадянина.У роботі «Державне право європейських держав» Ковалевський висловив думку про безперестанне розширення сфери індивідуальної самодіяльності і кола особистих прав в процесі «поступової еволюції держави». Це положення зв'язане з концепцією Ковалевського про пер­винність права і його пріоритет над державою: вона «не допускає протиріччя між державою і правом і бачить у першому ви­конавця вимог останнього. Тому держава не може в інтересах самозбереження скасувати особисті права громадян, адже ви­знання їх є такою же вимогою суспільної солідарності, як установлення самого факту державного співжиття».

Права людини і їх гарантії починають розглядатися на кон­ституційному рівні.Ковалевський, підкреслюючи вищу юридич­ну чинність конституції, писав: «Конституція і публічні права громадян, які вона містить, поставлені вище законів», які нові закони не можуть скасувати чи обмежити.

Основні права і свободи людини і громадянина в працях з теорії правової держави починають вибудовуватися й обґрунто­вуватись як система особистих, політичних, економічних, соціаль­них, культурнихправ, поділятися на позитивні і негативні права.

Збереження індивідуальностіодне із найжиттєвих завдань загального інтересу, переслідуваних державою, писав Котлярев­ський.

У політичних правах громадянинаКовалевський акценту­вав увагу насамперед на загальному виборчому праві, праві участі громадян у політичній владі, обґрунтовував їх роль у правовій державі.

Кістяківський — на свободі громадських об'єднань, збо­рів, свободі слова. Він вважав, що в майбутній соціалістичній державі буде звужене коло особистих прав, але розшириться сфера публічних суб'єктивних прав.

Економічні праварозглядалися теоретиками правової дер­жави насамперед як свобода самодіяльності індивідів, право на приватну власність.

Правова держава майбутнього повинна бути соціальною.Кістяківський писав, що права на позитивні послуги з боку дер­жави будуть не тільки розширені, але й поповнені новими пра­вами. «Усі ці права поєднуються в одному загальному суб'єкти­вному публічному праві, саме — в праві на гідне людське існування».При цьому відзначав: «Мета соціального розвитку не в тім, щоб усі члени суспільства перетворилися у немічних, що розрахову­ють на милосердя і благодіяння з боку суспільства, а в тім, щоб нікому не приходилося розраховувати на благодіяння». Котля­ревський був ще більш категоричний: «Держава не має права залишатися байдужою до того, що добробут її громадян опуска­ється нижче певного рівня».

Культурні правагромадян трактувалися Чичеріним, Ковалевським, Кістяківським як право на освіту, духовний розви­ток, розвиток національної самобутності.

Теоретики правової держави розглядали співвідношення і вза­ємозв'язок суб'єктивного й об'єктивного права,рівність право­вих суб'єктів права — особистості і держави,співвідношення прав і обов'язків.Гессен вважав, що «статус громадянства складаєть­ся з публічних обов'язків і прав індивіда. З іншого боку, для того, щоб бути в державі громадянином, суб'єктом обов'язків і прав, — індивід повинен, зрозуміло, визначатися правом держа­ви, тому що свою правоздатність він одержує від права».

Системі прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в теорії правової держави відповідає система гарантій — політич­них, соціально-економічних, юридичних. У державному меха­нізмі захисту прав і свобод Ковалевський першорядного зна­чення надавав народному представництву, самоврядуванню, «підпорядкуванню однаково адміністрації і законодавства судо­вому контролю». У вченні Гессена про суб'єктивне право важ­ливе місце посідає «відокремлення влади», адміністративна юстиція. Котляревський у свою чергу підкреслював: дійсна відповідальність посадових осіб і правильно поставлена адміні­стративна юстиція — «суть в основі вимоги справедливості, якій повинні підкорятися і носії влади, і їх дії».

Виступаючи з обгрунтуванням необхідності конституційних реформ у Росії, теоретики правової держави бачили проблему не тільки в необмеженому самодержавстві й інших залишках феодально-кріпосницького ладу. Кістяківський у статті «Куль­тура на захист права (завдання нашої інтелігенції)» (1909 р.) зве­рнув увагу на «незначну роль права, як дисциплінуючої систе­ми» у російському суспільстві, низький рівень правосвідомості інтелігенції. Він дійшов невтішного висновку: тут «суспільна свідомість ніколи не висувала ідеалу правовоїособистості», ро­сійська інтелігенція — «ніколи не поважала права, ніколи не бачила в ньому цінності». Тому як принцип правової держави його теоретики формулювали вимогу «можливо більшої відпо­відності об'єктивного правопорядку суспільній правосвідомістьШлях до панування права Кістяківський бачив у пануванні закону над усіма приватними і груповими інтересами, над партіями і полі­тичними напрямками. «Установити і показати це незалежне і самостійне значення права» і покликана юридична наука.

Важливим принципом теорії правової держави як тих часів, так і сьогодення було й залишається ефективне забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Ці питання були предметом дослідження українських і російських учених О.Ф. Кістяківського, Є.В. Васьковського, М.І. Палієнка, Ф.В. Тарановського, М.П. Драгоманова, М.С. Грушевського та ін.

Наприклад, О.Ф. Кістяківський обґрунтовував необхідність забезпечення незалежності суду від втручання адміністративної влади і запропонував для цього систему організаційно-правових заходів.

Є.В. Васьковський висвітлив основну роль і призначення адвокатури в механізмі захисту прав і свобод особистості. Він також наполягав на необхідності поширення прокурорського нагляду за судовою діяльністю.

М.І. Палієнко розглядав проблему суверенітету як одну з властивостей правової держави, що проявляється у спроможності держави мати власну конституцію, самостійно вирішувати питання економіки, політики, з току числі й зовнішньої.

На думку В.С. Гессена, громадянин у взаємовідносинах із підзаконною урядовою владою повинен виступати як суб'єкт права, а не як об'єкт влади, її підданий, як це відбувається в умовах абсолютної монархії.


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  3. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
  4. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  9. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  10. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
  11. Альтернативні теорії вартості
  12. Альтернативні теорії капіталу




Переглядів: 573

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Концепція української державності В.Старосольского | Збройних Сил України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.