• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Збройних Сил України

Актуальні проблеми гуманітарного та соціального розвитку

Навчальні питання і розподіл часу

На початку заняття викладач перевіряє наявність особового складу, оголошує тему, навчальні питання та доводить загальний порядок проведення заняття.

У вступному слові викладач звертає увагу на необхідність вивчення даної теми, пов’язує її з раніше вивченим матеріалом.

Вивчення дисципліни має на меті озброїти студентів знаннями актуальних проблем правового виховання особового складу Збройних Сил України, теоретико-методичних засад правовиховної роботи, змістом правового виховання військовослужбовців та їх психологічного аспекту, морально-психологічного забезпечення виконання різноманітних завдань життєдіяльності військ; формувати наукове уявлення про систему правовиховної роботи в Збройних Силах, морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ; формувати творче психолого-педагогічне мислення, вміння обґрунтовано аналізувати та розв’язувати різноманітні соціальні, педагогічні та психологічні явища у військовому середовищі; формувати первинні навички та вміння практичної діяльності офіцера з право виховної роботи щодо формування правосвідомості особового складу підрозділу в різних умовах обстановки мирного та воєнного часу.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні

ЗНАТИ:

- основні положення Концепції виховної роботи в Збройних Силах та в інших військових формуваннях України, „Тимчасового положення про органи виховної і соціально-психологічної роботи Збройних Сил України", їх структуру, призначення, завдання, напрямки діяльності, свої обов'язки за призначенням;

- теоретичні та методичні основи правовиховної роботи в Збройних Силах України;

- закони, закономірності, принципи правого виховання військовослужбовців;

- методи і форми правового виховання військовослужбовців та їх психолого-педагогічний зміст;

- методику здійснення різноманітних правовиховних заходів та їх психолого-педагогічний зміст;

- основи морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військових підрозділів і частин;

- психолого-педагогічні основи організації та проведення право виховних заходів;

- методологію і методику проведення індивідуально- та соціально-психологічних досліджень.

УМІТИ:

- виявляти проблеми, які виникають у військовій діяльності, і здійснювати їх соціально-психологічну експертну оцінку;

- розробляти та складати плани право виховної роботи;

- організовувати правовиховні заходи;

- аналізувати стан військової дисципліни та дисциплінарної практики у підрозділі та організовувати відповідні виховні заходи щодо її зміцнення;

- проводити різноманітні індивідуально- та соціально-психологічні дослідження.

Дисципліна “Правові проблеми гуманітарного розвитку в Збройних Силах України“ вивчається впродовж VІ-VІІІ семестрів та на навчальному зборі.

Основними видами навчальних занять курсу є: лекції, семінарські, практичні заняття, модульні контрольні роботи Вивчення дисципліни ”Правові проблеми гуманітарного розвитку Збройних Сил України” тісно пов’язане з іншими навчальними дисциплінами, у тому числі з ”Військовою адміністрацією”, “Основами психології та педагогіки”, “Соціологія”.

Викладання дисципліни здійснюється з урахуванням знань, які студенти отримали під час вивчення навчальної дисципліни “Військова адміністрація”, “Право збройних конфліктів ”, “Військово-юридична психологія”, ”Основи психології та педагогіки”, “Історія Збройних Сил України“. “Соціологія”.

Поточний контроль відбувається в ході всіх видів занять у формі, обраній викладачем (під час лекцій - фрагментарне опитування по головним поняттям та категоріям, які розглядаються під час лекції - метод мозкової атаки; під час семінарів - опитування студентів по головним питанням проблем (письмово або усно), в ході практичних занять - за рахунок вирішення практичних завдань; під час індивідуальних співбесід), опанування навчального матеріалу впродовж навчального семестру завершується модульною контрольною роботою. Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку учбових занять.

Підсумкова оцінка виставляється за результатами поточних оцінок та модульної контрольної роботи.

Дисципліна вивчається протягом 3-х семестрів і охоплює 74 навчальні години:

6 семестр – 8 (л), 12 (практ), 2 (контр) – модульний контроль;

7 семестр – 12 (л), 12 (практ) 2 (контр) – іспит;

8 семестр – 8 (л), 16 (практ), 2 (контр) – іспит.

Виклад даного питання лекції доцільно почати з розгляду ПРОЕКТУ (від 14.03.2008 р) Концепції гуманітарного розвитку України, яка розроблена робочою групою Національного інституту стратегічних досліджень.

У Проекті концепції зазначено, що у глобалізованому світі третього тисячоліття шанс на успіх перед Україною відкриває лише ефективна реалізація її людського потенціалу. Як європейська за своєю цивілізаційною належністю нація Україна має спиратися у своєму розвитку на європейську людиноцентричну систему цінностей, яка не раз доводила свою ефективність. Чергове її підтвердження – успіх наших сусідів, країн Центральної і Східної Європи, які демонструють динамічний випереджаючий розвиток завдяки інтеграції до європейських політичних, економічних і безпекових структур.

У європейському світогляді інтелект, освіта, професійний досвід, соціальна мобільність беззаперечно визнаються головною складовою національного багатства та основним ресурсом соціально-економічного розвитку. В останні десятиліття до цих традиційних індикаторів конкурентоспроможності додалась здатність до інновацій у професійній діяльності і соціальному житті.

Виходячи з свого європейського вибору, Україна започатковує процес змін, поділяючи основні ідеї і принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, покладаючи в основу свого подальшого розвитку інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії зі своїми цінностями, з суспільством і природою.

Спираючись на цей підхід, Україні необхідно суттєво змінити бачення ролі людини в політичному, економічному і соціальному житті країни. Українській державі необхідна цілісна політика гуманітарного розвитку, адекватна модернізаційним викликам.

Гуманітарний розвиток – це модель розвитку, орієнтована на максимальне розкриття потенціалу кожної людини і соціуму в цілому, створення гідних умов для реалізації всіх інтелектуальних, культурних, творчих можливостей людини і нації.

У політичному вимірі перехід до гуманітарного розвитку передбачає досягнення найвищих ступенів свободи особистості і водночас її готовність брати відповідальність за себе, свою родину, місцеву громаду і країну.

В економічному вимірі гуманітарний розвиток означає постійне зростання частки інтелектуального продукту у національному продукті, утвердження інноваційності в якості домінуючої моделі економічної поведінки.

У соціальному вимірі гуманітарний розвиток означає створення для людини, як головного національного ресурсу, умов реалізації всіх її можливостей. Виходячи з такого підходу має формуватися політика можливостей в освіті, професійній реалізації, адресність охорони здоров'я і соціального захисту,

Метою Концепції гуманітарного розвитку є визначення принципів та пріоритетів, обґрунтування соціально-економічних та соціокультурних засад гуманітарного розвитку України як необхідної передумови реалізації потенціалу кожного її громадянина, забезпечення конкурентоспроможності держави і нації в сучасному світі.

Основними принципами гуманітарного розвитку України є:

- людиноцентризм як система поглядів, яка визначає розкриття можливостей людини в якості критерію оцінки ефективності держави та зрілості суспільних інститутів, визнає невід’ємне право кожної людини на вільний розвиток особистості та реалізацію всіх її здібностей;

- забезпечення реальності прав і свобод людини і громадянина, в тому числі гендерної рівності, встановлення гарантій рівності громадян перед законом;

- встановлення рівних можливостей для гармонійного розвитку людини, забезпечення справедливості, гарантування належної якості життя незалежно від статі, віросповідання, етнічної належності, регіону проживання;

- надання можливостей для підвищення соціального статусу особистості, в тому числі шляхом вдосконалення її освітнього рівня та професійно-кваліфікаційних характеристик;

- розширення простору свободи, утвердження людської гідності, розкриття комунікативного потенціалу української культури як триєдиний спосіб формування національної ідентичності та соціалізації людини;

- розвиток та якнайповніше використання культурних надбань нації у багатогранності зв'язків з іншими національними культурами, відкритість для міжкультурної взаємодії з метою забезпечення належного місця України у європейському і глобальному гуманітарному просторі;

- взаємодія між державою та громадянським суспільством, бізнесом та владою з метою створення необхідних соціально-економічних умов для підвищення якості життя населення, створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини, захисту її прав і свобод.

Держава забезпечує гуманітарний розвиток через:

- дотримання гарантій безпеки людини і суспільства;

- розроблення та впровадження нормативно-правових актів щодо переходу на принципи сталого гуманітарного розвитку;

- опрацювання і реалізацію пріоритетних державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, екологічних програм, що визначають гуманітарні пріоритети;

- розміщення продуктивних сил у контексті ефективного розв'язання проблем гуманітарного розвитку;

- активізацію соціальної політики і забезпечення соціальних гарантій населенню;

- визначення основних напрямів і параметрів розвитку економіки, включаючи її структурну перебудову з урахуванням вимог всебічного гармонійного розвитку людини;

- розвиток державної системи моніторингу розвитку Людини в Україні, запровадження моніторингу гуманітарного розвитку через встановлення відповідних індикаторів, інформація щодо яких щороку подається у Національній доповіді про стан гуманітарного розвитку в Україні.

Процес гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України був започаткований КОНЦЕПЦІЄЮ ГУМАНІТАРНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ, яка була схвалена Указом Президента України від 12 січня 2004 року N 28/2004

Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України є науково обгрунтованою системою поглядів на поширення і закріплення гуманістичних та соціальних цінностей у цьому збройному формуванні, гуманізацію всіх сфер військової діяльності, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників і містить положення про основні принципи, завдання органів військового управління щодо впровадження гуманітарної і соціальної політики держави, механізмів їх реалізації.

Гуманітарна політика у Збройних Силах – це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод.

Соціальна політика у Збройних Силах – це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку.

Діяльність органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

Така діяльність здійснюється відповідно до вимог Конституції України (254к/96-ВР), законів України “Про оборону України” (1932-12), “Про Збройні Сили України” (1934-12), “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” (975-15), статутів Збройних Сил України (550-14, 548-14, 551-14, 549-14), інших законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Основними принципами гуманітарного і соціального розвитку є:

- верховенство права, законність і гуманність, повага до людини, її конституційних прав і свобод;

- забезпечення соціального і правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах, а також членів їхніх сімей;

- гласність, відкритість демократичного цивільного контролю;

- виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, орієнтація на ідеали демократії і гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;

- заборона створення і діяльності у Збройних Силах організаційних структур політичних партій;

- наукові підходи до планування, здійснення та оцінки результатів діяльності органів військового управління щодо гуманітарного і соціального розвитку;

- взаємодія органів військового управління на основі чіткого розмежування повноважень, відповідальності у питаннях реалізації гуманітарної і соціальної політики держави у Збройних Силах.

Метою гуманітарного і соціального розвитку є:

- утвердження особистості військовослужбовця, працівника Збройних Сил як найвищої соціальної цінності, забезпечення його прав і свобод, духовного і фізичного здоров'я, впровадження у військових та трудових колективах взаємовідносин, що базуються на військових статутах, законах, інших нормативно-правових актах, формування світогляду, громадянської позиції військовослужбовців та працівників, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Батьківщини;

- задоволення соціально-економічних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил, а також соціальна і професійна адаптація військовослужбовців та осіб, звільнених із Збройних Сил у запас або у відставку;

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної і бойової підготовки, виконання завдань з підтримки миру поза межами України, іншої визначеної законодавством діяльності військових формувань;

- створення і вдосконалення засобів, форм і методів гуманітарної роботи серед військовослужбовців.

Відповідно до Концепції гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України основнимизавданнями гуманітарного і соціального розвитку є:

- реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України;

- підвищення престижу військової служби в суспільстві;

- поглиблення процесу гармонізації службових відносин у військах (силах) як одного з чинників поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби;

- забезпечення повноцінного функціонування державної мови в усіх сферах діяльності Збройних Сил;

- сприяння підвищенню освітнього рівня військовослужбовців та членів їхніх сімей, реалізації права на працю та відпочинок;

- розвиток у Збройних Силах культури і духовності, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їхніх сімей, розвитку творчих здібностей і талантів;

- забезпечення гідного рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил;

- створення належних житлово-побутових умов, сприяння здобуттю дітьми військовослужбовців освіти та обраної професії у військових та інших навчальних закладах;

- забезпечення надійності системи охорони здоров'я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей;

- захист прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил та осіб, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням;

- приведення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку в різні роки, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців у відповідність із змінами у грошовому забезпеченні військовослужбовців, що перебувають на службі у Збройних Силах;

- розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах та військових частинах.

Керівництво та контроль за діяльністю органів військового управління щодо реалізації гуманітарної і соціальної політики держави у Збройних Силах здійснює Міністерство оборони України.

Так, на Міністерство оборони України покладається:

- розроблення проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо впровадження гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах, стратегії гуманітарного і соціального розвитку;

- організація і контроль за виконанням органами військового управління державних програм розвитку Збройних Сил, інших програм (планів) з питань гуманітарного і соціального розвитку;

- моніторинг ефективності гуманітарної політики у Збройних Силах, розроблення рекомендацій органам військового управління щодо розвитку гуманітарної сфери;

- розроблення та здійснення заходів щодо розвитку культури і духовності військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України;

- здійснення заходів щодо задоволення прав військовослужбовців на свободу світогляду і віросповідання, відправлення релігійних культів;

- забезпечення розвитку гуманітарної складової військової освіти і науки;

- соціальний моніторинг Збройних Сил, розроблення та вдосконалення програм їх соціального розвитку;

- здійснення заходів щодо реалізації соціальних, правових гарантій військовослужбовців, членів їхніх сімей та працівників, осіб, звільнених у запас або у відставку, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі у міжнародних миротворчих операціях;

- удосконалення системи соціального забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців;

- розроблення та здійснення заходів щодо соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються у запас або у відставку, та членів їхніх сімей;

- визначення обсягу необхідних асигнувань на потреби гуманітарного і соціального розвитку за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України та розподіл асигнувань між видами Збройних Сил, оперативними командуваннями, частинами центрального підпорядкування та здійснення контролю за їх витрачанням;

- організація взаємодії з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, громадянами України, засобами масової інформації та міжнародними інституціями.

Координуючим та аналітичним органом Міністерства оборони України з питань гуманітарної та соціальної політики держави у Збройних Силах є Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України.

Гуманітарне та соціальне забезпечення діяльності Збройних Сил здійснює Генеральний штаб.

Зокрема на Генеральний штаб Збройних Сил України покладається:

- планування та організація гуманітарної підготовки, виховної роботи, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності та застосування Збройних Сил;

- виховання у військовослужбовців почуття патріотизму, свідомого і відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності;

- формування і розвиток у військовослужбовців особистих якостей, необхідних для військової служби;

- організація моніторингу морально-психологічного стану особового складу військ (сил) та призовного контингенту;

- організація і контроль за діяльністю органів військового управління з психологічного забезпечення службово-бойової діяльності військ (сил);

- аналіз суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил);

- планування та організація роботи з нейтралізації впливу негативних чинників на морально-психологічний стан особового складу;

- організація інформаційно-пропагандистського забезпечення, культурно-виховної та просвітницької роботи з особовим складом;

- проведення військово-соціальної роботи серед особового складу Генерального штабу та безпосередньо підпорядкованих йому з'єднань і військових частин;

- організація забезпечення військ (сил) технічними засобами пропаганди відповідно до штатно-табельної потреби, кіно-, відео- та радіообслуговування особового складу;

- забезпечення добору, підготовки та перепідготовки фахівців гуманітарного профілю.

Органом Генерального штабу Збройних Сил України, що здійснює планування, організацію та контроль за діяльністю військового командування з питань гуманітарного і соціального розвитку, є Головне управління з гуманітарних питань Збройних Сил України, підпорядковане начальнику Генерального штабу.

У військах (силах) загальне керівництво гуманітарним і соціальним розвитком здійснюють командири (начальники).

Безпосередніми організаторами діяльності військових службових осіб з питань гуманітарного і соціального розвитку є заступники головнокомандувачів, командувачів та командирів (начальників) усіх рівнів з гуманітарних питань та очолювані ними відповідні управління, відділи та відділення, які забезпечують взаємодію з органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, громадянами України та засобами масової інформації.

Виховна робота у Збройних Силах проводиться відповідно до розділу 3 Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України від 4 вересня 1998 року N 981 ( 981/98 ).

Права, обов'язки і порядок діяльності органів з гуманітарних питань визначаються Положенням про органи з гуманітарних питань.

Діяльність органів з гуманітарних питань Збройних Сил забезпечують фахівці в галузі психології, політології, соціології, педагогіки, історії, військової журналістики, правознавства, релігієзнавства і теології.

Підготовка і перепідготовка спеціалістів для органів з гуманітарних питань Збройних Сил здійснюється у вищих навчальних закладах України.

Відповідно до Проекту Концепції гуманітарного розвитку України реалізація мети та завдань гуманітарного розвитку України здійснюватиметься шляхом формування політики, що передбачає відповідні механізми з вирішення питань у цій сфері на державному, регіональному та місцевому рівнях, правове, фінансове та організаційне забезпечення.

Правове забезпечення. Для забезпечення гуманітарного розвитку необхідно здійснити реформування законодавчої бази відповідно до нових умов розвитку держави, в тому числі удосконалити нормативно-правову базу для здійснення соціально-економічних перетворень, збалансованого розв'язання проблем соціально-економічного розвитку та збереження довкілля.

Для забезпечення гуманітарного розвитку необхідно також створити рамкові умови цього процесу - прийняти відповідні нормативно-правові акти, у тому числі приєднатися до відповідних міжнародних договорів, створити системи контролю та реагування .

Інституційне забезпечення. На державному рівні з метою послідовної реалізації основних принципів гуманітарного розвитку створюється Національна комісія з проблем гуманітарного розвитку України, яка забезпечує формування основ національної політики гуманітарного розвитку та здійснює координацію діяльності з цих питань.

Забезпечення гуманітарного розвитку передбачає формування скоординованих дій у всіх сферах суспільного життя, адекватної переорієнтації соціальних, екологічних та економічних інститутів держави, посилення державного регулювання процесом створення умов, які посилюють заінтересованість громадян, юридичних осіб і соціальних груп у вирішенні завдань всебічного гармонійного розвитку людини.

Державне управління гуманітарним розвитком передбачає розроблення системи програмних і прогнозних документів: коротко-, середньо- та довгострокових прогнозів, основним компонентом яких будуть складові соціально-культурного, освітнього та наукового рівнів, а також короткострокових прогнозів і програм галузевого, регіонального та державного рівнів.

Необхідно здійснити поступове реформування системи управління гуманітарним розвитком, обґрунтоване розмежування повноважень між центром та регіонами у зазначених сферах, розподіл конкретних функцій між органами управління.

Фінансове забезпечення. Основними засобами гуманітарного розвитку мають стати податково-бюджетне регулювання та залучення позабюджетних коштів. Фінансове забезпечення гуманітарного розвитку здійснюватиметься за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та інших джерел. Фінансування запропонованих заходів за рахунок державного бюджету повинне здійснюватися з урахуванням реальних економічних можливостей.

Викладач підводить підсумок проведеного заняття. Відповідає на питання, які виникали у аудиторії Дає завдання на самостійну підготовку та доводить тему наступного заняття.

Викладач кафедри військового права, к.соц.н. О.В.КОЖЕДУБ

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
3. Аграрні закони України
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
7. Адміністрація Президента України
8. Адреси бібліотек України
9. Акти Верховної Ради України
10. Акти Кабінету Міністрів України
11. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
12. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 1109