Насередину XVII ст. друкована книга стала істотним чинником розвитку української культури. її тематика відображала стан церковного життя, освіти, науки, мистецтва, суспільно-політичної думки.
Принципово важливо підкреслити підтримку українського друкарства гетьманським урядом і козацькою старшиною. Гадяцький договір України з Польщею 1658 р. передбачав, що в автономній Українській державі буде діяти необмежена кількість ("скільки потрібно") шкіл, колегіумів, друкарень, можна буде друкувати світські та релігійно-політичні книги.
Лавра як головний видавничий осередок другої половини XVII — початку XVIII ст.:
Невід’ємною складовою частиною давньої друкованої книги, особливо літургійної, стали орнаменти (набірні, які друкувалися з вилитих подібно до шрифту орнаментальних елементів, і гравійовані — відбиті з дереворитних або мідеритних кліше), а також зображення (спершу виключно дереворитні, пізніше й мідерити — відбитки з мідних кліше).
Неодмінні атрибути титульної сторінки :
1. назва книжки, набрана великими літерами, і вихідні дані, обрамлені дереворитною оздобною рамкою – "фортою", яка в ранніх виданнях має вигляд архітектурного порталу.
2. До архітектурних колон додавали оздобний рослинний орнамент, — інколи бічні колони обплетені виноградною лозою.
3. Архітектурна рамка доповнюється клеймами із зображеннями святих або свят, алегоричних композицій.
4. Новим елементом у розвитку титульного аркуша були рамки без фронтону, замість нього центральну частину сторінки оточувала складна композиція, в якій численні клейма з’єднувалися бароковими гірляндами з листям, квітами, плодами.