Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Етапи планування.

Рис. 3.4. Місце планування в загальній схемі процесу аудиту.

 

На етапі попереднього планування аудитором вивчається доступна йому інформація про підприємство-клієнт погоджується з керівництвом клієнта основні організаційні питання проведення робот, формується робоча бригада для його проведення.

Весь обсяг попереднього (стратегічного) планування можливо представити таким чином (таблиця 3.1.)

Таблиця 3.1.

 

Етап Зміст роботи кожного етапу
1 2
Етап перший Згода клієнта і укладання договору
Етап другий – попереднє планування   Знання бізнесу   Визначення мети і завдання аудиту. Мета: - формування власної (незалежної) думки стосовно вірності (достовірності) та об’єктивності інформації, яка відображена в фінансовій звітності. Завдання: - збирання загальних даних (інформації) про бізнес клієнта; - вивчення стану системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю; - оцінка суттєвості помилок і аудиторського ризику; - вивчення критеріїв оцінки вірності та об’єктивності фінансової звітності; - збирання аудиторських свідоцтв та їх аналіз.
Етап третій - попереднє планування Оцінка існуючого середовища суб’єкта аудиту. - управління; обліку і внутрішній контроль; виробництво, фінансова діяльність, діяльність персоналу. (внутрішні фактори системи). - зовнішні фактори системи: економічні, політичні, юридичні.
Етап четвертий Складання загального плану аудиту
Етап п’ятий Розробка програми аудиту.
Етап шостий Вивчення процедур для кожного етапу процесу аудиту
Етап сьомий Корегування загального плану та програми протягом усього процесу аудиту.

 

Перед прийняттям завдання аудитор повинен вивчити галузь, структуру власності, управлінський персонал і діяльність суб’єкта господарювання (клієнта).

Отримання уяв (знань), знання бізнесу клієнта регламентувалося у минулому ННА-10 “знання бізнесу клієнта”. Натепер аудитором рекомендовано керуватися МСА 310 “Знання бізнесу”.

У процесі аудиту ці знання постійно оновлюються. Джерелі отримання уяв про бізнес клієнта вельми різні і в цілому їх можливо класифікувати як:

- інформацію, яку отримують з зовнішнього середовища клієнта (замовника аудиту): офіційна статистика, оглядові матеріали, професійні журнали і таке інше.

- інформацію яку отримують із документів, які підготовлюють самі клієнти: протоколи засідань; фінансові звіти за попередні роки; інструкції з організації бухгалтерського обліку і внутрішньо7о контролю; бізнес плани і таке ін.;

- інформацію, яку формує сам аудитор в процесі спілкування з персоналом клієнта, внутрішніми аудиторам (якщо є такий підрозділ) і з “попереднім” аудитором.

Контакт з аудитором, який здійснював аудит раніш повинен бути дозволений новому аудитору. Інформація, яка отримана від “попереднього” аудитора рахується інформацією з основного джерела.

Отриману інформацію про бізнес клієнта використовують для його оцінки. Аудитор повинен довести результати цієї оцінки до своїх асистентів (помічників).

Перелік питань, які вивчаються під час оцінки бізнесу клієнта: достатньо велика, але основні з них такі:

- загальні економічні чинники: інфляція, політика уряду (грошова, фінансово-кредитна, система оподаткування, курсу валют);

- умови які впливають на бізнес клієнта: ринок і конкуренція, комерційний ризик (високі технологій, висока мода), негативні умови (зниження попиту, значена конкуренція);

- важливі дані про клієнта: управління і структура власності (організаційно-правова форма, структура капіталу, структура управління, мета, філософія, стратегічні плани, інформація про раду директорів і управлінський персонал, відношення до системи внутрішнього контролю; фінансові показники, умови, в яких складається звітність).

Треба звернути особливу увагу на те, що на етапі попереднього планування аудитору необхідно встановити:

- забезпечення усіх передумов незалежності аудитора;

- попередню оцінку ризику системи внутрішнього контролю;

- розмір необхідної вибірки (вибіркового дослідження);

- попередню оцінку власного ризику;

- попередній розрахунок витрат часу на аудит;

- попередній розрахунок власних можливостей.

 

З метою більш обґрунтованого планування аудиту, а також більш обґрунтованого підходу до визначення аудиторських процедур, аудитору необхідно дати оцінку двом самостійним (але дуже взаємопов’язаних) підсистем управління: підсистема бухгалтерського обліку та підсистеми внутрішнього бухгалтерського обліку. Остання є важливою складовою усієї системи внутрішнього контролю на підприємствах.*

*Примітка: система внутрішнього контрою на підприємстві реалізується усіма підрозділами управління підприємства.

 

В процесі оцінки цих двох підсистем визначається вірогідність наявності відхилень (помилок, перекручень), які впливають на достовірність (вірність) інформації, яка відображена в фінансовій звітності. При цьому слід мати на увазі, що ні одна, ні інша підсистема не можуть гарантувати відсутність відхилень з таких причин:

- наява корисних мотивів у посадових осіб, які мають певну владу;

- ігнорування основних елементів внутрішнього контролю управлінцями не дивлячись на те, що вони самі ж і декларують;

- наява певного впливу на фахівців, які мають довіру з боку управлінського персоналу;

- наява відхилень (помилок, хиб) в документах, регістрах систематичного і аналітичного обліку в результаті помилкового тлумачення законодавства; помилок в результатів непрофесійного виконання обов’язків з обліку і контролю.

Для оцінки надійності (ефективності, результативності) функціонування підсистеми внутрішнього бухгалтерського контролю аудитор повинен проаналізувати і оцінити дотримання вимог до:

- організації середовища контролю (відношення керівництва до системи внутрішнього контролю);

- реалізації специфічних мір контролю;

- штату посадових осіб, які забезпечують контроль;

- закріплення функціональних обов’язків в частині обліку, контролю;

- організації підрозділу внутрішнього аудиту (якщо він доцільний); формуванню контрольної інформації.

Але слід підкреслити, що аудитору на стадії планування достатньо тільки визначати ступінь довіри до системи внутрішнього контролю і то, наскільки він може використовувати інформацію по результатах внутрішнього контролю в умовах відсутності і наяви підрозділу внутрішнього аудиту.

 

За логікою розсуду, слідуючою аудиторською процедурою на етапі планування повинно бути визначення ризику і суттєвості помилок.

Аудитору слід дати оцінку загальну величину аудиторського ризику і окремих його складових.

Аудиторський ризик визначається як боязнь того, що аудитор може сформувати і висловити невідповідну думку про інформацію, яка має суттєво недостовірні признаки. Цим вона вводить в оману користувачів фінансової звітності.

З метою вірного розуміння сутності аудиторського ризику необхідно знати його складові.

Загальний аудиторський ризик, який важливий якомусь виду аудиту складається з трьох основних елементів, характеристика яких приведена в таблиці 3.2.

Рівень аудиторського ризику тим вище, чим вище вірогідність появи суттєвої помилки.

Очевидно, що не всі помилки, які виявлено під час аудиту мають однакову долю і однаково сприймаються аудитором. Виникає питання: “Які ж помилки слід рахувати суттєвими?”.

Таблиця 3.2.

Характеристика складових аудиторського ризику (АР).

 

Елементи аудиторського ризику Характеристика складових АР
1 2
1. Власний (внутрішній) ризик - ВР МСА 400 МСА 401 Дається оцінка на підготовчому етапі аудиту під час його планування. Цей ризик виникає під впливом різних винників: § зовнішніх (інфляція, політика держави в конкретній галузі, конкуренція, ринок збуту, географічне знаходження підприємства, рівень безробіття і т. ін.); § внутрішніх (організаційна структура, система управління і прийняття рішень, кадрова політика, кваліфікація персоналу, взаємовідносини з клієнтами-покупцями і постачальниками). Аудитор не може вплинути на розмір внутрішнього ризику, він лише його оцінює і бере до уваги при визначенні припустимого загального АР. Способи оцінки: експрес-аналіз фінансової звітності, аналіз можливих чинників на показники окремих статей фінансової звітності (аналіз рахунків по яким було встановлено раніш відхилення і вносилися виправлення, нетипові операції і таке інше). Складання анкети-теста оцінки власного ризику (ВР). Робочий документ аудитора, але дані вносяться в нього самим клієнтом. У підсумковій частині документа аудитор робить висновок стосовно узагальненої оцінки ВР.
2. Ризик контролю (РК) МСА - 400 Ризик контролю (РК) не залежить від аудитора. Він оцінюється на основі професійних суджень аудитора і ураховується під час визначення загального АР. Основний складовий РК є: ризик системи бухгалтерського обліку, ризик системи внутрішнього контролю. З метою оцінки системи ВК аудитори використовують спеціальні тести, анкети, огляд, опитування, спостереження.

 

 

1 2
3. ризик не виявлення (детекціний ризик ) – (РН) Ризик безпосередньо, який пов’язано з діяльністю самого аудитора. Ризик не виявлення означає, що суттєві помилки, які містяться в фінансовій звітності можуть залишатися невиявленими аудитором в процесі аудиту.  
РН = РАО + РТК + Рпроф Основним складовими РН є ризик аналітичного огляду; ризик тестового контролю та ризик професійного аналізу.
Загальний аудиторський ризик (ЗАР) Прийнятна величина ЗАР (розмір припустимого перекручення складає 1-5% підсумку Балансу, або прибутку до оподаткування та ін.) Визначений рівень ЗАР на етапі планування може бути переглянуто на послідуючих етапах.

 

Суттєвість помилки (припустима) повинна визначатися ще до складання плану і програми аудиту. Далі з урахуванням визначеної межі суттєвості помилок і розміру АР не тільки плануються роботи з аудиту, але і здійснюються аудиторські процедури, збираються аудиторські свідоцтва (докази) складається аудиторський звіт і Висновок.

В процесі аудиту аудитор порівнює визначену межу суттєвості з фактичними показниками виявлених помилок і приймає рішення відносно їх суттєвості (або нежиттєвості).

Помилка, яка встановлена аудитором, рахується суттєвою, коли вона може вплинути на прийняття рішення користувачами фінансової звітності. Визначаючи межу суттєвості помилок, аудитор повинен виходити з того, що в його обов’язки не входить підтверджувати абсолютну точність інформації фінансової звітності. Він не ставить за межу встановлення помилки, він повинен зібрати достатню кількість інформації, оцінити її і сформувати власну думку.

Студенту треба знати, що нажаль як в Україні, так і у більшості країн світу, єдиних правил і підходів до визначення рівня суттєвості не існує. Але досвід показує, що використовують два підходи: індуктивний і дедуктивний.

Суттєвість індуктивного підходу постає у тому, що спочатку визначається припустима суттєвість помилок по окремим статтям звітності, а потім на основі узагальнення – загальна величина суттєвості для звітності у цілому.

Дедуктивний підхід – напроти, передбачає першочергове визначення загальної “сумарної” величини припустимої помилки в фінансових звітах, а потім розділити її між конкретними статтями звітності. При цьому слід ураховувати важливість, матеріальність кожної статті, її вплив на вірність звітності, роль в процесі прийняття управлінських рішень.

Так, наприклад, помилки по статтям оборотних активів і короткострокових зобов’язань є більш значущим у порівнянні з помилками по статтям капіталу або довгострокових зобов’язань, тому що перші визначають рівень ліквідності підприємству. Звідси межа суттєвості помилок по поточних активах і зобов’язаннях повинна бути більш нижче у порівняні з іншими статтями.

Таким чином, при низькому рівні суттєвості, аудитору необхідно реалізувати більшу кількість процедур (більше зібрати свідоцтв), чим при запланованому високої значущості суттєвості помилок.

Необхідно пам’ятати! Аудитор не повинен з’ясовувати рівень суттєвості, який він встановлює стосовно конкретного підприємства – клієнта, конкретної роботи з аудиту. Це пояснюється тим, що тільки аудитор, аудиторська фірма, несе відповідність за якість і наслідки аудиту, а не клієнт. Аудитор на основі визначеної суттєвості визначають для себе рівень аудиторського ризику, якість і види аудиторських процедур, порядок проведення аудиту.

Може визначатися абсолютна і відносна величина суттєвості (перша значно рідко). Відносна величина суттєвості визначається в відсотковому відношенні та відповідній (обраної самим аудитором) базової величини (загальна валюта Балансу, прибуток до оподаткування сума чистих активів, вартість необоротних активів та низка інших).

Помилка визнається суттєвою в таких випадках:

- її величина перевищує 5 відсотків базисного значення;

- вона допущена стосовно значущої статті звітності;

- змін фінансового результату;

- перевищення активу над пасивом;

- у користувачів змінюються уяви про тенденції розвитку бізнесу клієнтами.

Після завершення усього комплекту підготовки робот, отримання достатнього обсягу попередньої інформації про бізнес клієнта і здійснення необхідних процедур по визначенню ризику аудиторської діяльності та мети суттєвості помилок – аудитор повинен складати Загальний план аудиту (див. Таблицю 3.3.).

Одним із завдань планування є встановлення строків проведення аудиту (визначення графіку виконання робот, бюджету робочого часу аудитора (його реальних працевитрат) та вартості виконаних робот).

Далі аудитору слід розробити і подати в документальній формі Програму аудитора. (див. Таблицю 3.4.), в якій визначається характер, строки та обсяг запланованих процедур.

Програма деталізує і доповнює загальний план аудиту. За допомогою програм ст.. аудитор може організувати, а головне контролювати дії асистентів та іншого персоналу. В п. 10 МСА – 300 “Планування” підкреслюється те, що “... Програма аудиту є сукупністю інструкцій для асистентів аудитора, які виконують роботи з аудиту, а також засоби контролю за виконанням роботи”.

Зразок Програми аудиту наведено в таблиці 3.4.

 

Таблиця 3.3.


Читайте також:

  1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  2. Асортиментний процес включає три основних етапи: концентрацію, кастомізацію і розсіювання.
  3. Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.
  4. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі
  5. Бюджетне планування.
  6. Бюджетне фінансове планування.
  7. Бюджетний процес, його поняття і складові етапи
  8. Виборчий процес і його етапи
  9. Види і форми спілкування. Етапи спілкування.
  10. Види, етапи і цілі кар'єри
  11. Виділяють три етапи розвитку ЗЕД в Україні.
  12. Визначення педагогічного спілкування, його специфіка. Структура педагогічного спілкування (етапи).




Переглядів: 1009

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Планування аудиторської діяльності. | Програма аудиту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.046 сек.