Конструкція пластинчастих ексцентрикових насосів суттєво відрізняється від конструкції трибкових насосів. Зовнішній вигляд (з четвертинним вирізом для ілюстрації внутрішньої будови) приведений на рис.4/2.16а та схема роботи (рис.4/2.16б). В корпусі (1) пластинчатого насосу змонтована циліндрична камера (2) з прорізями. На валу привода, ексцентрично до камери змонтовано диск (3) з радіальними пластинами (4). Пластини вільно рухаються по каналам диску і під дією відцентрових сил або пружин завжди притискаються до стінок камери, розділяючи її на частини. При обертанні диску об’єм камери між двома сусідніми пластинами змінюється – спочатку зростає, при тому з лінії всмоктування в нього поступає рідина, а потім зменшується – рідина витискається в лінію нагнітають. Таким чином реалізується переміщення рідини. Герметизація камер притисканням пластинок до стінок не є надійною, тому даний тип насосів не може розвивати значних тисків. Але пластинчасті насоси можуть створювати потоки зі значною об’ємною витратою. Наявність пластин, що рухаються поступально в каналах є слабим місцем в конструкції – забруднення пластин або їх корозія часто приводить до їх заклинювання. По тій же причині дуже чутливі до наявності в рідині абразивних матеріалів. Тому пластинчасті знаходять обмежене застосування для транспортування рідин. Але дана конструкція розвинулась і породила вдалі варіанти насосів для створення розрідження – вакуум насосів, що відомі під назвами масло-кільцеві та водо-кільцеві вакуумні насоси.