МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Негативна дія ліків на організмТоксична дія ліків є наслідком абсолютного або відносного їх передозування. Абсолютне передозування виникає при перевищенні максимально допустимих доз (вищих разових, вищих добових). Спостерігається воно переважно тоді, коли лікарська речовина має малу широту терапевтичної дії. Це може бути, наприклад, при застосуванні серцевих глікозидів. Відносне передозування спостерігаеть-ся при введенні ліків у терапевтичних дозах і виникає за певних умов. Однією з них є здатність лікарської речовини до кумуляції (накопичення) в організмі. Вона буває матеріальною і функціональною. У першому випадку абсолютна кількість речовини, що надходить в організм щодобово, перевищує кількість, яка елімінується з організму протягом доби. Це характерно для серцевих глікозидів, солей важких металів, борної кислоти, літію карбонату, бромідів. При функціональній кумуляції після виведення лікарської речовини з організму спричинені нею зміни залишаються протягом тривалого часу. Вона властива етиловому спирту. Явище функціональної кумуляції спостерігається при тривалому внутрішньовенному краплинному введенні деяких ліків, коли терапевтична дія досягається застосуванням менших доз за рахунок кумуляції ефектів. Відносне передозування ліків може також розвиватися в разі недосконалості систем біотрансформації. Це буває при їх незрілості в дітей або при поступовому зниженні їх активності в похилому і старечому віці, при захворюваннях печінки. Відносне передозування спостерігається при швидкому надходженні в організм терапевтичної дози ліків. Наприклад, при швидкому введенні у вену магнію сульфату розвивається пригнічення і зупинка дихання, но-вокаїнаміду - фатальне зниження артеріального тиску і пригнічення серцевої діяльності. У процесі призначення лікарських препаратів у терапевтичних дозах часто спостерігаються специфічні побічні ефекти, які пов'я-зані з їх фармакодинамікою. Наприклад, для нестероїдних протизапальних препаратів характерна ульцерогенна дія, для антибіотиків з групи аміноглікозидів - нефротоксична дія, антибіотиків тет-рациклінового ряду-гепатотоксичний вплив. При застосуванні М-холіноблокаторів, клофеліну спостерігається сухість у роті. Після введення гангліоблокаторів може розвиватися ортостатичний колапс. Анаприлін спричинює виникнення бронхоспазму. До віддалених шкідливих наслідків застосування ліків належить ембріотоксична, тератогенна, фетотоксична, мутагенна та канце-рогенна дія. Ембріотоксична дія розвивається у перші дні і тижні від початку запліднення і є наслідком загальнопротоплазматичного токсичного впливу ліків. У результаті розвиток ембріона, процеси його прикріплення до стінки матки (імплантації) та плацентації порушуються. При цьому вагітність або зовсім не розвивається або відбувається мимовільний викидень на її ранній стадії. Ембріотоксич-ну дію мають естрогени, гестагени, анаболічні стероїди, фторо-тан, аспірин, бісептол, тетрацикліни тощо. Тератогенна дія - це здатність ліків порушувати нормальний розвиток ембріона і викликати вади розвитку в плода. Вона спостерігається при дії ліків у період 5 тижнів - 3-4 місяців внутріш-ньоутробного розвитку. В результаті відбуваються значні порушення розвитку мозку, серцево-судинної, травної та інших систем, від яких дитина може загинути. У легших випадках спостерігаються вовча паща, заяча губа, вади кінцівок, статевої та інших систем. Можливе порушення розвитку центральної нервової системи, що в майбутньому може викликати погіршання мислення, пам'яті, зору, слуху, труднощі у навчанні. Тератогенну дію мають вищезгадані препарати, протиепілептичні, протитуберкульозні, таблетовані протидіа-бетичні засоби, великі дози вітамінів А і Д, етиловий спирт та багато інших речовин. Класичним прикладом тератогенноїдіїліківє талідомідова трагедія 60-х років. Тоді, в результаті вживання вагітними жінками широко розрекламованого седативного і снодійного засобу талідоміду, в них народжувалися діти з ластоподібними (як у тюленів) кінцівками. Усього в світі внаслідок застосування талідоміду народилося близько 10 тисяч таких дітей. Фітотоксична дія розвивається в результаті впливу ліків на плід. Наприклад, призначення аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів у кінці вагітності викликає передчасне зарощення артеріальної (боталової) протоки. Призначення резерпіну може спричинити пригнічення дихання, порушення смоктання в новонародженої дитини. Якщо майбутня мати наркоманка, алкоголічка, в новородженої дитини може розвиватися тяжкий синдром абстиненції, зупинка дихання, підвищується ризик раптової смерті. Мутагенна дія виникає внаслідок впливу ліків на статеві клітини і в період розвитку ембріона. Вона, на відміну відтератогенної, успадковується. Зовнішньо це проявляється вадами розвитку, які передаються наступним поколінням. Мутагенну дію мають цитостатики та деякі інші речовини. Канцерогенна дія — це здатність речовин викликати розвиток злоякісних пухлин. Усі лікарські препарати ретельно перевіряються на відсутність канцерогенної дії. Можна стверджувати, що застосовувані у клініці засоби її не мають. До негативних ефектів, які зумовлені повторним введенням ліків в організм, належать толерантність, тахіфілаксія, лікарська залежність, пригнічення імунітету та ін. Толерантність (звикання, резистентність, стійкість) - явище, коли при повторному застосуванні лікарської речовини фармакологічний ефект зменшується і зникає. При цьому підвищення дози ліків відновлює їх дію. Розвиток толерантності характерний для барбітуратів, наркотичних анальгетиків, транквілізаторів, етилового спирту, фенаміну, кофеїну тощо. У деяких випадках при частому повторному введенні ліків відбувається зникнення їх фармакологічних ефектів, які не вдається поновити введенням підвищених доз речовин. Таке явище отримало назву тахіфілаксії і характерне для ефедрину, нафтизину та ін. Тривале повторне (навіть нерегулярне!) введення ліків, які змінюють психічні функції (стимулюючих, знеболювальних, пригнічуючих), може спричинити розвиток лікарської залежності. Особливо небезпечними є речовини, які викликають ейфорію (стан повного фізичного і психічного благополуччя): морфін, кокаїн, маріхуана, алкоголь, фенамін та ін. Лікарська залежність може бути психічною, коли після припинення прийому речовини хворий відчуває нестримний потяг до неї, порушення психічних функцій, і фізичною, коли розвиваються тяжкі порушення функцій внутрішніх органів і систем організму. Якщо людині, в якої виникла лікарська залежність до речовини, вчасно не ввести чергову дозу наркотику, в неї розвивається стан, який називається абстиненцією. Він проявляється психічними і фізичними розладами, іноді надзвичайно тяжкими, і є наслідком психічноїі фізичної залежності від препарату. Лікарська залежність часто супроводжується розвитком толерантності. Синдром відміни - це комплекс змін, що можуть розвиватися після раптової відміни препаратів, які до того призначали хворому тривалий час. Клінічна картина синдрому відміни залежить від того, який препарат і з приводу якого захворювання отримував пацієнт. Наприклад, при застосуванні глюкокортикостероїдів проявами синдрому відміни можуть бути надниркова недостатність і загострення перебігу хвороби (ревматоїдного поліартриту, бронхіальної астми тощо). При застосуванні анаприліну синдром відміни характеризується розвитком гіпертензивної кризи, нападу стенокардії тощо. Одним із заходів попередження синдрому відміни є поступове зниження дози перед відміною препарату. Пригнічення імунітету спостерігається при застосуванні імуно-депресантів, цитостатиків, глюкокортикостероїдів. У таких хворих будь-яка інфекція (бактеріальна, вірусна) може набувати генералі-зованого характеру. Дисбактеріоз - це стан, який супроводжується порушенням природного складу мікрофлори шкіри і слизових оболонок. Він розвивається внаслідок застосування антибіотиків широкого спектра дії і досить часто супроводжується виникненням суперінфекції. Остання характеризується заселенням шкіри і слизових оболонок мікроорганізмами, що не чутливі до антибіотика, який застосовувався. Це бувають гриби роду кандида, синьогнійна паличка, ме-тицилінорезистентні штами стафілококів. Хіміорезистентність мікроорганізмів є проявом загальнобіоло-гічної реакції пристосування живих істот до змінених умов існування. У результаті бактерії стають нечутливими до антибіотиків. Для відновлення впливу на них необхідно синтезувати нові антибактеріальні засоби.
Ще одним проявом негативної дії ліків на організм є ментозна алергія. Алергічні реакціїу відповідь на призначення ліків можуть розвиватися у таких випадках: 1) через 7-12 днів після початку застосування препарату; 2) при повторному лікуванні препаратом алергічна реакція може виникати вже після першого його призначення; 3) іноді - після введення засобу перший раз, за умови, що хворий мав контакт із цією речовиною раніше (повітряний, харчовий, професійний). Необхідно враховувати, що до речовин з подібною хімічною будовою може розвиватись перехресна алергія. Тому, наприклад, при наявності в хворого алергії до новокаїну йому не можна призначати сульфаніламіди, дикаїн, анестезин. Якщо встановлено алергію до бензилпеніциліну, хворому протипоказані всі засоби пеніцилінового ряду і не виключається наявність у нього алергії до цефалоспоринів. Клінічні прояви алергії можуть бути різноманітними: кропивниця, шкірні висипки, ангіоневротичний набряк Квінке, анафілактичний шок, бронхоспазм, сироваткова хвороба. Вона може проявлятися змінами крові: тромбоците-, гранулоцитопенією, апластичною анемією, гемолізом еритроцитів. Ураження печінки, нирок, серця також можуть бути алергічного походження. При медикаментозній алергії відсутня залежність між дозою речовини і тяжкістю алергічної реакції. Іноді мізерні кількості ліків, до яких сенсибілізований хворий, провокують розвиток анафілактичного шоку. Якщо в людини була алергічна реакція на якийсь препарат, його призначення даному хворому абсолютно протипоказане протягом усього життя. Медикаментозною ідіосинкразією називається спотворена (ісііоз-інший) чутливість організму до лікарських речовин. В основі цієї негативної дії ліків лежать генетичні порушення. Читайте також:
|
||||||||
|