Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Фактори, що впливають на дію лікарських засобів

На фармакокінетику і фармакодинаміку лікарських препара­тів впливають екзогенні й ендогенні фактори. До екзогеннихфак-торів належать хімічна будова та фізико-хімічні властивості пре­паратів, лікарська форма та шляхи її введення, дози ліків, ре­жим харчування і склад їжі, фактори зовнішнього середовища, зокрема метеорологічні, вплив часу доби тощо. До ендогенних

факторів, що можуть суттєво вплинути надію ліків, належать вік, стать, менструальний цикл, вагітність, наявність тих чи ін­ших патологічних станів.

Хімічна будова та фізико-хімічні властивості лікарських препа-ратів визначають їх біологічну дію. Наприклад, наявність у моле­кулі речовини метилової, етилової групи зумовлює хорошу розчин­ність її у ліпідах і швидке проникнення через біомембрани. Навпа­ки, гідроксильна чи аміногрупа підвищує гідрофільні властивості ліків. Уведення атома фтору в молекули нейролептиків, глюкокор-тикостероїдів підвищує їхню активність. Деякі антибіотики, детер­генти проявляють антимікробну дію внаслідок їхньої здатності зни­жувати поверхневий натяг мембран бактеріальних клітин. Такі речовини, як активоване вугілля, полісорб, завдяки великій актив­ній поверхні, абсорбують на собі різноманітні токсини й отрути.

Лікарська форма і шляхи введення ліків є факторами, від яких у значній мірі залежить біодоступність лікарського препарату.

Біодоступність — це комплекс фармакокінетичних процесів, зав­дяки яким у ділянці відповідних рецепторів створюється дійова кон­центрація будь-якого лікарського засобу. Для досягнення такої кон­центрації, крім дози, лікарської форми і шляхів введення ліків, важ­ливе значення має інтенсивність і повнота всмоктування засобу, розподілення в організмі, метаболізм і екскреція його.

При внутрішньовенному введенні лікарської речовини їїбіодос-тупність становить 100 %, тому що вся доза досягає специфічних рецепторів із найбільш повним проявом терапевтичних ефектів. Якщо аналогічну дозу препарату призначити всередину, не вся його кількість потрапить у системний кровообіг-біодоступність змен­шиться. Тому більшість ліків приймаються всередину в дозах, які забезпечують достатню біологічну доступність. На неї можуть впливати фармацевтичні особливості лікарської форми, біологічні (Ьактори, які пов'язані з функцією кишечника, з пресистемною елі­мінацією ліків. Наприклад, біодоступність таблетованих засобів за­лежить від розмірів часточок препарату і самої таблетки, його роз­чинності, наповнювачів, технічних особливостей пристроїв, які ви­користовуються для виготовлення таблеток. Зокрема, від тиску, який застосовано під час їх пресування, залежить їх розчинність.

 

Для забезпечення однакової біодоступності лікарської речовини вона повинна вивільнюватись із лікарських форм, що випускають­ся різними фармацевтичними фірмами, з однаковою швидкістю. Препарати, які відповідають таким вимогам, називають біоекві-валентними. Це особливо важливо при призначенні таких засобів, які потребують ретельного підбору доз: антикоагулянтів, протидіа­бетичних. На біодоступність впливають біологічні фактори, які пов'язані з функцією кишечника. Зокрема, її зменшення може спо­стерігатися при проносах, коли порушується всмоктування ліків. Біодоступність бензилпеніциліну, білкових препаратів при призна­ченні всередину дорівнює нулю, оскільки вони повністю руйнують­ся у просвіті шлунково-кишкового тракту і не всмоктуються. Де­які ліки добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, але швидко метаболізуються вже при першому проходженні через пе­чінку (пресистемна елімінація). Це характерно для морфіну, анап-риліну, аміназину, дози яких при такому способі застосування збіль­шують, порівняно з їх внутрішньовенним введенням.

Фармакологічні ефекти лікарських препаратів сильно залежать від їхньої дози .'Будь-яка лікарська речовина, застосована у надмір­ній дозі, може бути токсичною. Навіть натрію хлорид, прийнятий у дозі 2-3 г/кг маси тіла, може викликати смертельне отруєння. Фе­нобарбітал у дозі 0,01-0,03 г проявляє седативні властивості, 0,05-0,1 г-снодійну дію, а при лікуванні епілепсії його добова доза може становити 0,5 г. Аналептики в середньотерапевтичній дозі збуджу­ють дихальний і судиноруховий центри довгастого мозку, а при її підвищенні можуть викликати генералізовану судомну реакцію. Окситоцин у дозі 0,2-0,5 ОД викликає ритмічні скорочення матки, що використовується для стимуляції пологів. У дозі 5-10 ОД він викликає спастичне скорочення міометрія, що застосовують для зупинки післяпологової атонічної маткової кровотечі. На фармако­логічний ефект впливає і концентрація ліків. Так, нітрат срібла у концентрації 0,05-0,06 % проявляє в'яжучу дію, 1 -2 % - подразню­вальну, вище 2 %-припікаючу.

Режим харчування і склад їжі також впливають на дію лікарсь­ких засобів. Зокрема, призначення протидіабетичних препаратів по­требує обмеження надходження з їжею легкозасвоюваних вуглево-

 

дів. При застосуванні антидепресанту ніаламіду хворий не повинен вживати вершки, сир, каву, банани, пиво, вино - продукти, які міс­тять моноаміни. Це робиться для попередження токсичних реакцій, пов'язаних з активацією адренергічних процесів. Якщо хворий на гіпертонічну хворобу надмірно солить їжу, це знижує ефективність лікування гіпотензивними засобами. При призначенні антибіотиків тетрациклінової групи необхідно уникати одночасного вживання хар­чових продуктів, що містять кальцій, наприклад, молока. Це пов'я­зано з тим, що кальцій може різко гальмувати всмоктування тетра­циклінів. При білковому голодуванні зменшується активність фер­ментів мікросом, біотрансформація ліків, що може спричинити під­силення їхньої дії і навіть розвиток токсичних ефектів.

Метеорологічні фактори також впливають на дію ліків. Зокре­ма, призначення атропіну в жарку літню пору може призвести до перегрівання організму, оскільки препарат блокує потовиділення. В холодну вітряну погоду зменшується активність антиангіналь-них засобів, тому що такі метеоумови спричиняють виникнення нападі в стенокардії.

На фармакологічні ефекти ліків впливають біологічні ритми, властиві багатьом фізіологічним процесам. Зокрема, встановлені циркадні (добові) коливання активності метаболізуючих фермен­тів печінки, чутливості ЦНС до дії психотропних речовин, ниркової екскреції, функції надниркових залоз тощо. Розділ фармакології, який вивчає дію лікарських засобів, залежно від фактора часу, тобто від біологічних ритмів організму і біоритмів захворювання, називаєть­ся хронофармакологією. Ще на початку XIX століття було відомо про більшу токсичність алкоголю, прийнятого зранку. Доведено, що біодоступність багатьох препаратів знижується на 20-30 %, якщо їх приймати ввечері. Пресистемна елімінація анаприліну є найвищою о 14год, що пов'язано з високою метаболічною актив­ністю печінки у цей час доби. Встановлено, що найсильніше анти,-тромботична дія гепарину проявляється о 4 год ранку, найменша вона - о 8 год ранку. Це робить доцільним зниження швидкості крапельної інфузії препарату вночі. При тривалій терапії глюкокорти-костероїдами розвивається таке ускладнення, як гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова недостатність. Для зниження швидкості її

 

розвитку рекомендується призначати препарати згідно з циркад-ним ритмом цієї системи: 70-80 % добової дози - о 7-8 год ранку, решту -до 14 год. При бронхіальній астмі у 80 % хворих напади частішають вночі. Тому таким пацієнтам найкраще призначати бронхолітичні препарати (сальбутамол, теофілін пролонгованої дії) у разовій дозі ввечері. Побічні ефекти при застосуванні нестероїд-них протизапальних засобів, зокрема індометацину, розвиваються значно рідше, якщо їх призначати у вечірні години.

Вік хворого також впливає на дію лікарських засобів. У дітей,
особливо в немовлят, спостерігаються недостатність розвитку
основних регуляторних систем, недосконалість захисних механіз­
мів. У них низькі адаптаційні можливості, більша проникність клі-
тинних і тканинних бар'єрів, зокрема гематоенцефалічного, низька

функціональна активність печінки, нирок. З цим пов'язана більша чутливість дитячого організму до алкоголю, кофеїну, дикаїну, коде­їну, морфіну, блювотних і відхаркувальних засобів. З іншого боку, діти менш чутливі, ніж дорослі, до серцевих глікозидів, адреналіну, атропіну, стрихніну та деяких інших ліків. Якщо в дітей вищезгада­ні механізми ще недорозвинені, в людей похилого і старечого віку вони перестають нормально функціонувати. Це відбувається вна­слідок вікових змін і також пов'язане з наявністю в цього контин­генту пацієнтів великої кількості супровідних захворювань. Тому особам похилого (60-74 років), старечого (75-89 років) віку, тим більше довгожителям (більше 90 років), ліки звичайно признача­ють у дозі, яка становить 2/3-1/2 дози дорослого. У літніх людей ліки можуть спричинити прояв прихованих хвороб. Наприклад, ат­ропін може викликати гострий напад глаукоми, яка до того мала латентний перебіг. У старих людей не рекомендують використову­вати сильні відхаркувальні засоби, тому що вони можуть виклика­ти блювоту, яка, в свою чергу, може завершитись інсультом.

Стать пацієнта також впливає на дію ліків. До деяких речовин, наприклад до морфіну, нікотину, стрихніну, жінки більш чутливі, ніж чоловіки. Частково це пов'язано з тим, що в чоловіків їх біотранс-формація проходить у 2-3 рази швидше, ніж у жінок. При призна­ченні ліків жінкам необхідно враховувати фізіологічний стан орга­нізму (менструація, вагітність, лактація). Наприклад, призначення антикоагулянтів під час менструації може викликати масивну мат­кову кровотечу, деякі ліки у цей період провокують виникнення кро­пивниці. Під час вагітності погіршується всмоктування ліків із шлунково-кишкового тракту, зменшується їх концентрація в сиро­ватці крові, прискорюється виведення з сечею.

Різноманітні патологічні процеси можуть суттєво впливати на фармакологічні ефекти ліків. Зокрема, запальні процеси, атероскле­роз, дистрофія, гіпоксія, ішемія, гіповітамінози спотворюють фар­макокінетику лікарських речовин, часто бувають причиною їх під­вищеної токсичності. При патології печінки сповільнюється мета­болізм ліків, що може спричинити розвиток токсичних явищ при застосуванні їх у терапевтичних дозах. Серцеві глікозиди в здоро­вих людей на діяльність серця практично не впливають. їх кардіо­тонічна дія спостерігається при серцевій недостатності. З іншого боку, при міокардитах кардіотонічна дія цих препаратів значно змен­шується і різко зростає токсичність. Аспірин, парацетамол знижу­ють температуру тіла лише за умови її підвищення. При нормаль­ній температурі тіла цей ефект відсутній. В окремих випадках, при наявності патологічного процесу, організм стає більш стійким до лікарських препаратів. Наприклад, при рахіті діти легко перено­сять дози вітаміну Д, які в здорових дітей викликають токсичні прояви. При морфінній наркоманії, внаслідок зростання толерант­ності до наркотику, морфініст може протягом доби вводити собі 2-4 і більше грамів препарату. Для здорової людини доза 0,2 г є смертельною. При алкоголізмі може спотворюватись дія різнома­нітних ліків: снодійних, транквілізаторів, протигістамінних, деяких антибактеріальних, гіпотензивних, антикоагулянтів, протисудом-них. У жінок, які курять, у 10 разів збільшується ризик виникнення гіпертензивних криз, тромбозів і тромбоемболій при застосуванні таблетованих протизаплідних засобів.

На ефективність ліків впливає психологічний стан людини. При призначенні "модного" препарату за рахунок ефекту навіювання може підвищуватись ефективність лікування. Досліджено, що капсули і таблетки яскравого кольору (червоного, оранжевого) мають біль­шу лікувальну дію, ніж аналогічні ліки, але сірого або зеленого ко­льору. Ефект навіювання відіграє роль і при призначенні плацебо.

Встановлено, що у 15-40% випадків воно спричинює лікувальну дію: зникає біль у ділянці серця, суглобах, головний біль, покращуються настрій, загальне самопочуття. Правда, цей ефект швидко зникає.


Читайте також:

  1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
  2. Амортизація основних засобів
  3. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
  4. Амортизація основних засобів.
  5. Аналіз ефективності використання основних засобів.
  6. Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
  7. Аналіз оборотності засобів
  8. Аналіз основних засобів
  9. Аналіз руху основних засобів
  10. Аналіз стану основних засобів
  11. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.
  12. Аудит основних засобів




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Дозування ліків | Негативна дія ліків на організм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.