Передача зі встановленням віртуального каналу

Передача зі встановленням логічного з’єднання без фіксації маршрутів

Дейтаграмна передача

Тут з’єднання заздалегідь не встановлюється. Всі пакети, що передаються просуваються незалежно один від одного, керуючись певними правилами.

Вибір порту на який потрібно скерувати пакет робиться на підставі адреси призначення, що міститься у заголовку пакету. Її порівнюють з існуючою таблицею комутації, де однозначно вказано наступний вузол (транзитний чи кінцевий). Таблиця може використовувати ієрархічну адресацію. Старші адреси вказують на групу підмереж (подібно до вказування країни, міста, вулиці, будинку).

Після проходження даних комутатор не зберігає жодної інформації про пакет і починає обробляти наступний пакет.

Тобто, кожний пакет розглядається як абсолютно незалежна одиниця передачі – дейтаграма.

Тут, встановлюються логічні з’єднання – сеанси. Процедура обробки визначається для всієї множини пакетів, що передаються в рамках цього сеансу.

Коли відправник та отримувач домовляються про з’єднання, то мережа:

1. Привласнює кожному з’єднанню власний ідентифікатор.

2. Запам’ятовує параметри з’єднання, щоб визначити процедуру обробки даних у цьому з’єднанні.

Ця інформація називається інформацією про стан з’єднання.

Після цього починається передача даних. Маршрут не фіксується, тому пакети одного з’єднання можуть просуватися по різних незалежних маршрутах. Така передача є надійнішою, але потребує більшого часу для передачі даних та обчислювальних витрат від кінцевих вузлів.

В такому типі з’єднання до вузла-одержувача відправляється службовий кадр з пропозицією встановити з’єднання. В службовому кадрі міститься:

· Ідентифікатор з’єднання.

· Максимальна довжина пакетів.

· Кількість пакетів.

Якщо отримувач погоджується із запропонованими параметрами, то він відправляє назад свій службовий кадр, то підтверджує встановлення сеансу і певні параметри, які будуть використані в цьому з’єднанні. Після цього встановлюється логічне з’єднання. Воно може працювати як в прямому, так і в зворотному напрямках.

Після відправлення певного закінченого набору (наприклад, файлу) відправник ініціює розрив даного логічного з’єднання і відправляє одержувачу про це службовий кадр.

У порівнянні з дейтаграмним способом, тут підтримуються два типи пакетів: інформаційні і службові, що призначені для встановлення та розриву з’єднання.

Якщо серед параметрів з’єднання міститься маршрут, то всі пакети, які передаються в цьому з’єднанні мають просуватися по вказаному шляху.

Такий заздалегідь заданий фіксований маршрут, що з’єднує кінцеві вузли називається віртуальним каналом. Для того, щоб виокремити потік даних із загального трафіку, кожен пакет оснащується міткою.

Прокладання віртуального каналу починається з відправлення запиту (службовий кадр про встановлення майбутнього з’єднання). Там вказано адресу призначення та мітку потоку, для якого прокладається віртуальний канал.

Запит проходить по мережі і формує в кожному комутаторі запис, про те, яким чином комутатор має обслуговувати пакет з такою міткою. Після прокладання віртуального каналу мережа передає відповідний потік даних. Пакети містять лише дані, адреса призначення не вказується, замість неї вказано мітку потоку.

Після надходження пакету на порт, комутатор читає мітку, переглядає свою таблицю комутації і визначає на який вихідний порт передавати пакет.

Таблиця комутації містить лише записи про віртуальні канали, а не про всі можливі адреси, тому вона є компактнішою і аналіз відбувається швидше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи просування пакетів	\|	Контрольні запитання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.