Регіональний

СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА РІВНІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

ТЕМА 7. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД

План заняття:

7.1 Сутність та рівні валютного регулювання.

7.2 Поняття валютної політики держави та її складові - самостійно

7.3 Суб'єкти валютного регулювання.

7.4 Валюта, валютний курс, валютні цінності.

7.5 Інструменти валютного регулювання

7.6 Система валютного контролю - самостійно

7.7 Види валютних операцій - самостійно

7.8. Ліцензування валютних операцій - самостійно

7.9. Порядок організації в Україні розрахунків в іноземній валюті

7.10. Порядок переказу коштів на користь нерезидентів - самостійно

Головні напрями валютної політики України регулюються низкою законодавчих актів, нормативних документів, найважливішими з яких є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. за №15-93.

Система валютного регулювання - це регламентація режиму здійснення валютних операцій, міжнародних розрахунків, визначення загальних принципів валютного регулювання, повноважень державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ у регулюванні валютних операцій, прав та обов'язків суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Рівнівалютного регулювання:

1) міждержавний,

Необхідність валютного регулювання на міждержавному та регіональному рівнях обумовлена процесом інтеграції та транснаціоналізації, розвитком міжнародних економічних відносин, становленням світогосподарського поділу праці. Міждержавне та регіональне валютне регулювання орієнтоване на координацію валютно-фінансової політики окремих держав та економічних інтеграційних об'єднань, на розроблення ними загальних заходів щодо подолання валютних криз, спільних підходів до вироблення валютної політики. Скоординоване міждержавне та регіональне валютне регулювання дає можливість знизити ступінь автономності національної економічної політики та збільшити взаємозалежність валютних сфер діяльності різних національних економік.

Регулювання валютно-фінансових відносин на міжнародному рівніздійснюється міжнародними валютно-фінансовими організаціями: МВФ; Банк міжнародних розрахунків (БМР); Група Світового банку, до якої входять Міжнародна фінансова корпорація (МФК), МБРР; Міжнародна асоціація розвитку (МАР); Міжнародна агенція з інвестиційних гарантій (МАІГ), регіональні банки розвитку, наприклад ЄБРР, валютно-кредитні й фінансові організації ЄС тощо. Правові основі здійснення валютно-фінансових відносин на міжнародному рівні закріплені у відповідних міжнародних угодах та інших документах.

3) національний - бере до уваги вимоги МВФ та регіональних об'єднань, у які входять окремі держави. Регулювання здійснюють національні уряди в особі їх органів та інститутів на підставі національних правових актів. Системи національного валютного регулювання визначають суб'єктів валютного регулювання, порядок здійснення операцій з валютними цінностями, статус валюти та обмінний валютний курс, повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

7.2 ПОНЯТТЯ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ СКЛАДОВІ.

Валютна політика - це сукупність економічних, юридичних і організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, здійснюваних державою і міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Зміст валютної політики багатогранний і включає опрацювання основних напрямків формування та використання валютних коштів, розробку заходів, спрямованих на ефективне використання цих коштів.

Сфера дії валютної політики - валютний ринок, ринок дорогоцінних металів.

1. Поточна валютна політика поділяється на дисконтну і девізну політики. До валютної політики також належать валютне субсидування і диверсифікація валютних резервів. Завданням поточної валютної політики є забезпечення платіжних балансів:

А) Валютна дисконтна політикає системою економічних і організаційних заходів по використанню дисконтної ставки відсотка для регулювання руху інвестицій і збалансування платіжних зобов'язань, орієнтованих на коригування валютного курсу. Ця політика проявляється у впливі на стан грошового попиту, динаміки і рівня цін, обсягу грошової маси, міграції короткострокових інвестицій.

Б) Валютна девізна політика - система регулювання валютного курсу купівлею і продажем валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень:

- валютна інтервенція - це цільова операція НБУ з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти певними рамками його підвищення або зниження.

- валютні обмеження - система економічних, правових, організаційних засобів, що регламентують операції з національною й іноземною валютою, золотом.

2. Довгострокова валютна політика охоплює довгострокові засоби структурного характеру по зміні валютного механізму. Основними методами довгострокової валютної політики є міждержавні переговори й угоди насамперед у межах МВФ, а також на регіональному рівні (Європейський фонд валютного співробітництва тощо).

Засобидовгострокової валютної політики - механізм валютних розрахунків, режим валютних курсів і паритетів, використання золота, резервної валюти, міжнародних платіжних засобів тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СПЕЦИФІКА НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІСЛЯ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ	\|	ВАЛЮТА, ВАЛЮТНИЙ КУРС, ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.