• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Типи та структура ТНК.

ТНК – це являють собою інтегральні науково-промислові комплекси, в рамках яких відбуваються про­цеси технологічного створення товару, його виробництва, про­дажу та обслуговування, а також фінансове забезпечення всіх цих операцій.

Поняття, види, типи, структура ТНК.

ІНШІ УЧАСНИКИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ПЛАН:

1. Транснаціональні корпорації

1.1. Поняття, види, типи, структура ТНК.

1.2. Діяльність ОЕСР в контексті регулювання діяльності ТНК

1.3. Правове регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні.

2. Інші різновиди юридичних осіб, учасників МЕВ.

3. Фізичні особи як учасники МЕВ.

У МЕП усі юридичні особи прийнято поділяти на дві категорії — транснаціональні корпорації (ТНК) та інші різ­новиди юридичних осіб.

Чинники для виокремлення ТНК в особливу категорію юридичних осіб:

1) За оцінками експертів ООН до категорії ТНК натепер належать до 45 тис. Головних (материнських) корпорацій і близько 200 тис. Їх закордонних відділень. Причому до половини всіх ТНК базуються в трьох державах: США (до 25%), Великій Британії та Японії.

2) В сучасному світі ТНК відіграють роль «двигунів світової економіки». 300 найбільших ТНК контролюють до чверті всіх світових виробничих активів. Щорічний обсяг продажів окремих ТНК перевищує річ­ний валовий продукт (ВВП) багатьох країн світу. Наприклад, обсяг продажів компанії «Ройал Датч Шелл» дорівнює ВВП Ірану. Транскордонні торгівельні операції в рамках ТНК пере­вищують обсяг усього світового експорту¹. Можна зауважити також, що дві третини платежів за передачу технології здійсню­ється в системі ТНК, а загалом ТНК контролюють до 40% про­мислового виробництва, сконцентрувавши свою увагу на таких важливих сферах, як електроніка, нафтопереробка, хімія та ав­томобілебудування².

Сталого визначення поняття ТНК досі не вироблено.

Сконцентрувавши значні матеріальні та фінансо­ві ресурси, ТНК сприяють швидкому розвитку передових галу­зей економіки, а також об'єднанню виробничих та науково-тех­нічних потенціалів різних країн без уніфікації національних за­конодавств і внутрішніх систем господарських розрахунків.

Види ТНК:

—великі національні компанії, трести, корпорації тощо, які мають за кордоном численні філії, які самі є самостійними юри­дичними особами. Інакше кажучи, це монополії, які є національ­ними за капіталом, але міжнародними за сферою своєї діяль­ності (японська фірма «Соні», американські корпорації «Майк-рософт», «Ренк-Ксерокс» тощо);

—ТНК, які є міжнародними не тільки за сфероюсвоєї економічної діяльності, а й за своїм капіталом (англо-голландський концерн «роял-Датч-Шелл», «Данлоп-Піреллі»;

—Існують такі об»єднання виробничого та наукового характеру, які формально не визнані юридичними особами і зовні являють собою просту сукупність самостійних юридичних осіб.Проте вони економічно керуються з одного центру, хоча можуть мати будь-яку назву-картелі, синдикати тощо.

Основні риси ТНК:

1) жорстка вертикальна підпорядкованість підприємств, які входять до складу відповідних «материнських»компаній;

2) інтернаціональна сфера їх діяльності.

Поява у світовому господарстві міжнародних корпорацій означала вихід підприємницьких структур на якісно новий рівень, визначальною рисою якого стала втрата капіталом своєї виключно національної природи. Цей процес відбувався двома шляхами: утворенням багатонаціональних корпорацій та утворенням ТНК.

Багатонаціональні та міжнаціональні корпорації є інтернаціональними за принципами утворення капіталу та за сферами діяльності. Вони являють собою особливий випадок міжнародної корпорації, оскільки створювалися переважно в західноєвропейському регіоні. Перші такі компанії виникли на початку XX ст., а пік їх розвитку припав на 50-70-ті роки.

Загальним чинником появи ТНК був розвиток процесів інтернаціоналізації, в основі якого - поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації, що дають змогу поліпшити економічне становище господарюючих суб'єктів і країн, які беруть участь у цих процесах.

Як форма міжнародного бізнесу, ТНК мають низку незаперечних переваг перед національними компаніями, їх зарубіжні філії відіграють винятково важливу роль у забезпеченні доступу фірми до іноземних ринків, зниженні витрати виробництва, підвищенні прибутку. Розширення за рахунок іноземних філій сфери обігу та виробництва і зростання їх ефективності сприяє посиленню фінансової стійкості ТНК і допомагає їм пережити періоди економічних криз.

Основними перевагами ТНК є:

1. Можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності.

2. Недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід та інші "невідчутні" активи, насамперед управлінський і маркетинговий досвід. У рамках ТНК такі активи стають мобільними, здатними до перенесення в інші країни і зовнішні ефекти використання цих активів не виходять за межі ТНК.

3.Додаткові можливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності через доступ до ресурсів іноземних держав.

4. Близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни. Філії ТНК отримують важливі переваги перед фірмами приймаючої країни внаслідок використання науково-технічного і управлінського потенціалу материнської фірми.

5. Можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової політики в різних країнах, різниці в курсах валют та ін.

6. Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції.

7. За допомогою прямих іноземних інвестицій фірма дістає можливість уникати бар'єрів при входженні на ринок певної країни через експорт товарів та/або послуг.

Широка мережа виробничих філій, розміщених у різних країнах, дає змогу ТНК збільшувати виробництво там, де його можна здійснювати з максимальною вигодою, і обмежувати там, де воно збиткове.

Транснаціональні корпорації — це акціонерні товариства, діяль­ність яких не обмежена державними кордонами однієї країни. На­приклад, це фірма, корпорація, компанія, які виконують основну части­ну своїх операцій за межами країни, де вона зареєстрована, найчастіше — у кількох країнах, де існує мережа відділень, філій, під­приємств.

Загально - правовими ознаками ТНК є :

1.це економічно єдина система;

2.це група самостійних, юридично виокремлених підприємств;

3.вони діють на території кількох держав;

4.їх структурні підрозділи діють у строкатому правовому довкіллі, оскільки є су­б'єктами національного права;

5.керівництво корпораціями та конт­роль за їх діяльністю здійснюються з єдиного центру;

6.корпорація перебуває поза юрисдикцією окремої держави, якогось об'єднання держав або міжнародної організації.

Характеристику ТНК можна поділити на дві групи:

1. група кількісних характеристик.

2. група якісних характеристик.

Кількісна характеристика ТНК базується на діяльності компанії за кордоном. Вона містить такі показники:

1)число іноземних держав, у яких діють ТНК;

2)відсоток грошової маси, що виплачується за кордоном;

3)відсоток іноземних капіталовкладень;

4)число зайнятих за кордоном;

5)відсоток прибутку, який компанія отримує з інших країн;

6)відсоткове співвідношення продукції та отримуваного прибутку в країнах базування і за кордоном;

7)загальний рівень продажу за кордоном.

Групу якісних параметрів ТНК становлять характеристики, що визначаються як сфера інтересів компанії, глобальність її операцій, що відображає специфіку міжнародних монополій. Суть цих уточнюючих характеристик ТНК полягає в тому, що незалежно від того, в якій країні була спочатку розміщена корпорація, вона розглядає весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності й проникає в усі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технологій, людей, ідей, капіталів та ін.

Також можна виділити кількісно-якісні характеристики ТНК:

1. досить великий розмір фірми, що дає змогу використати весь арсенал коштів ефективної міжнародної діяльності;

2. елементи монопольного становища на ринку;

3. інтернаціональна виробнича структура з розвинутим внутріфірмовим поділом праці;

4. значна частка зарубіжних операцій у загальній діяльності, транснаціональний характер операцій;

5. верховенство центру при прийнятті стратегічних рішень і контроль всіх ланок;

6. єдина глобальна стратегія.

Світові ринки мають для ТНК істотне значення, навіть якщо вони походять з великих економічно розвинутих країн і могли б розглядати зарубіжні операції як другорядне доповнення до основної діяльності всередині країни свого базування.

Якісною відмінною рисою ТНК є не просто перенесення частини виробничої або збутової операції в іншу країну, а розміщення виробництва деталей і напівфабрикатів на підприємствах, які обслуговують регіони і континенти. Збирання готових виробів наближають до конкретних ринків з урахуванням специфічних особливостей і запитів конкретного місцевого споживача.
Таким чином, ТНК - це міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи у двох або більше країнах, управління якими здійснюється з одного або декількох центрів. В основі такого управління - механізм прийняття рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології та відповідальність для досягнення результату - отримання прибутку.

ТНК володіють або контролюють комплекси виробництва та/або обслуговування, що знаходяться за межами країни базування. Вони є лідерами у виробництві та реалізації певного товару.

На відміну від звичайної корпорації, яка функціонує на світових ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва.

Корпоративний характер міжнародного бізнесу та варіативність кон'юнктурних умов, численні конкретні підприємницькі завдання зумовлюють диверсифікацію організаційних форм господарської діяльності великих компаній, які можуть як концентрувати свою діяльність у рамках певної галузі, так і функціонувати як міжгалузеві утворення.

Класифікація корпорацій за типами здійснюється відповідно до ступеня усуспільнення капіталів і об'єднання видів (фаз) господарської діяльності.

Картель - об'єднання підприємців, учасники якого узгоджують між собою обсяги виробництва, поділ ринків збуту, ціни, умови продажів і найму робочої сили, строки та інші умови платежів тощо. При цьому учасники картелів зберігають виробничу і комерційну незалежність. Враховуючи природу та цілі картельних угод, можна вважати природним, що вони, як правило, є одногалузевими.

Найвідоміший приклад міжнародної картельної угоди -об'єднання країн-експортерів нафти - ОПЕК.

Синдикат - форма об'єднання, за якої учасники зберігають виробничу самостійність, але втрачають самостійність комерційну відповідно до взаємних угод. Найбільшого розвитку синдикати набули на початку XX ст., зокрема в Україні, як і на решті території тодішньої Росії за часів царату, а пізніше й НЕПу.

Пули- монопольні об'єднання, за яких прибутки надходять до спільних фондів, відтак здійснюється узгоджений їх розподіл відповідно до результатів експлуатації певної частини ринку, в заздалегідь обумовленій пропорції. Прикладом міжнародного пулу є "золотий пул", створений для торгівлі патентами.

Трест - форма об'єднання, в рамках якого учасники втрачають виробничу, комерційну, можливо - юридичну самостійність. Учасники трестів, які є також власниками акцій, розподіляють прибутки відповідно до розмірів їх пакетів акцій. Реальний контроль за трестом здійснює правління або головна компанія. Типовим для трестів є їх поширення в рамках галузей, які виробляють однорідну продукцію, хоча існують і міжгалузеві трести.

Концерн- складна форма господарської діяльності компанії, яка передбачає об'єднання підприємств промисловості, транспорту, торгівлі та банківської сфери. Учасниками концерну можуть бути корпорації, які об'єднують свої потенціали й зусилля в ринковій стратегії.

Консорціуми- специфічна форма поєднання економічних потенціалів ринкових агентів. Виникають на базі тимчасових угод між кількома банківськими і промисловими корпораціями, фірмами з метою реалізації певних спільних проектів.

Транснаціональні стратегічні альянси (ТСА) - різноманітні форми союзів самих ТНК. ТСА - особлива організаційна форма міжфірмових, міжкорпораційних зв'язків двох або більше компаній, у рамках якої здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків.

З точки зору організаційної структури ТНК функціонують як одно- та багатогалузеві концерни.

Одногалузеві концерни - це, як правило, горизонтально інтегровані корпорації. Вони являють собою підприємства, що випускають велику частину однорідної продукції. Наприклад, так функціонують британська ТНК "Водафон", яка надає телекомунікаційні послуги, мережа підприємств "Fast Food".

Багатогалузеві концерни можуть існувати у формі вертикально інтегрованих корпорацій і диверсифікованих ТНК.

Комплексна стратегія ТНК заснована на глобальному підході, який передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання, тобто для корпорації в цілому, її суть полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур.

Регіональні системи управління сучасної ТНК побудовані у трьох основних видах:

1) головні регіональні управління, які несуть відповідальність за діяльність концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами щодо координації та контролю за діяльністю філій у цьому регіоні;

2) регіональні виробничі управління, які координують діяльність підприємств по лінії руху продукту, тобто відповідному виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, вони підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну.

3) функціональні регіональні управління забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи тощо. Ці управління відповідальні за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному або глобальному масштабі.

Для ТНК характерна трирівнева організація:

а) головна компанія;

б) підконтрольні філії;

в) конкретні підприємства.

Головна компанія, як правило, складається з холдингової та/або оперативної компанії. Холдингова компанія -компанія-власниця контрольного пакета акцій дочірніх товариств ТНК. Оперативна компанія - компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування, наукові дослідження, розробки, статистичний облік, зв'язок з громадськістю.
Підконтрольні підрозділи пов'язані з головною компанією виробничими і технологічними відносинами, зокрема це такі підрозділи:

1) філії та відділення, які не мають юридичної і фінансової самостійності;
2) дочірні акціонерні товариства, що є юридичними особами, які зберігають певну незалежність у фінансово-господарській і дослідницькій діяльності, але частково або повністю належать за капіталом холдингу ТНК;

3) конкретні підприємства - первинні ланки організаційної структури ТНК, що здійснюють виробничу, збутову, обслуговуючу, фінансово-кредитну та науково-дослідну діяльність.

Таким чином, ТНК є домінуючою формою функціонування міжнародного капіталу. Вони являють собою мережу взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни і мають свої складові та філії в інших країнах.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
4. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
5. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
6. Атомно-кристалічна структура металів
7. Базова алгоритмічна структура
8. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
9. Безцехова виробнича структура.
10. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок.
11. Бухгалтерська оцінка капіталу банку. Структура капіталу
12. Бюджетна структура

Переглядів: 5906