Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Основні фактори, що формують якість видобутої корисної копалини

 

Група факторів Основні фактори
Природні Природна якість корисної копалини Умови залягання рудних тіл Мінливість показників якості руди в межах кар’єрного шахтного поля або окремих покладів Візуальні відмінності руд різної якості, а також руд від гірничих порід Наявність у руді шкідливих домішок Фізико-технічні властивості корисної копалини і гірничих порід
Технологічні (включаючи технічні й організаційні) Експлуатаційні межі покладів Послідовність і порядок відпрацьовування покладів Рівень концентрації гірничих робіт Система розробки і її параметри Спосіб відбиття руди Робочі параметри очисного устаткування Кількість діючих очисних вибоїв Кількість випускних отворів у блоці Порядок очисної виїмки у блоці Режим завантаження і випуску руди з рудоспусків Організація роботи внутрішньорудничного транспорту рудної маси Наявність процесів рудосортування, дроблення і просівання Тип складу руди Порядок завантаження бункерів (штабелів) і вивантаження з них руди Застосування на складі руди усереднювальних технологій Способи контролю якості руди в процесі її видобутку Технологічна можливість ефективного збагачення руд даного типу
Економічні Ціни на кінцеву продукцію і корисні копалини Цінність корисних копалин Собівартість переробки корисної копалини Вимоги кондицій Форма стимулювання за якість добутої руди

Разом з тим, варто мати на увазі, що на практиці, крім природних, технологічних і економічних факторів на рівень якості продукції гірничого підприємства можуть значно впливати й інші причини. Так, нерідко гірничодобувній промисловості доводиться добувати корисні копалини з якістю нижче економічно доцільнї. Звичайно, змушені це робити за відсутності більш багатих родовищ в умовах дефіциту даного виду мінеральної сировини або в період доробки родовищ, а також через соціальну причину – необхідність забезпечити зайнятість населення в даному регіоні.

Загальний алгоритм розв’язання задачі формування якості продукції гірничодобувного підприємства представлено наступним чином.

1. Виходячи з вимог споживачів, оцінки природних умов і загальних економічних критеріїв встановлюються вимоги (стандарти) до якості добутої корисної копалини, що забезпечують найбільшу загальну ефективність гірничого і переробного виробництв.

2. На базі стандарту продукції гірничодобувного підприємства розглядаються технічні і технологічні рішення, здатні забезпечити видобуток корисних копалин необхідної якості.

3. Техніко-економічним розрахунком установлюються найбільш ефективні технологічні рішення.

4. При неможливості забезпечення (в існуючих природних, технологічних і економічних умовах) необхідних показників якості чи при неприйнятності технологічних рішень, припоганих екологічних умовах необхідна модернізація виробництва (гірничого, переробного або обох). Принаймні можливий перегляд стандарту продукції, якщо це не погіршує вирішальним чином її конкурентоспроможність.

Характерна риса продукції гірничих підприємств – її разове і багатоцільове використання. У цьому зв’язку необхідно розрізняти категорії якості корисних копалин: теоретичну, споживчу й інтегральну (рис. 8.1).

Теоретична якістьвикопного продукту визначається сукупністю його об’єктивних властивостей: хімічним складом, фізичними, технічними і технологічними характеристиками. Складовою частиною цієї категорії є промислова якість, щопредставляє собою комплекс таких властивостей копалини, які можуть бути корисно використані на сучасному рівні розвитку суспільства (рис. 8.2).

Рис.8.1. Механізм взаємодії факторів, що впливають на формування якості видобутку корисних копалин

Споживча якістьоднобічно оцінює властивості мінерального продукту, розглядаючи його лише з позицій конкретного споживача (виробництва), ґрунтуючись на його рівні технології й економіки. Кожне підприємство зацікавлене в одержанні сировини високої якості, тому що власні виробничі витрати при цьому скорочуються, бо собівартість продукції в основному складається з вартості сировини і витрат на його переробку. Тому категорія „споживча якість” не відбиває інтереси суспільства в цілому, а вигідна лише конкретному споживачу.

На відміну від споживчої, інтегральна якістьвизначається на основі обліку показників сукупності виробництв, що беруть участь у створенні кінцевого продукту: геологорозвідувального, гірничодобувного, збагачувального, переробного та ін.

В основі інтегрального підходу до оцінки якості мінерального продукту лежить прагнення до одержання сумарного ефекту з усього ланцюга суміжних виробництв, забезпечуючи тим самим мінімум трудових і матеріальних витрат на створення кінцевого продукту, а також раціональне використання ресурсів надр.

При цьому необхідно враховувати, що технологічна функціональність більшості корисних копалин зберігається при значному діапазоні їхньої якості. Досягти досить високого рівня якості багатьох видів продукції (концентрату, металу, цементу, мінеральних добрив й ін.) можна при переробці мінеральної сировини з невеликими відмінностями показників якості. При більш низькій якості сировини збільшується, у кінцевому рахунку, собівартість переробки. Видобуток корисної копалини тільки високої якості, крім нераціонального використання запасів надр, пов’язаний з величезними додатковими витратами на геологічну розвідку, будівництво нових підприємств і гірничі роботи. У цих умовах великий обсяг запасів копалини недовикористовується, і тим самим збільшується собівартість добутого мінерального продукту. Тому межею підвищення вимог до якості корисної копалини повинно бути забезпечення мінімуму суми витрат на виробництво кінцевої продукції, тобто забезпечення умови оптимальної якості.

 

 

Рис. 8.2. Категорії поняття „якість корисної копалини”

Оптимальна якістьвизначає таку сукупність споживчих властивостей корисної копалини, що забезпечує у виробництві кінцевого продукту найбільш вигідні економічні показники за сумою витрат на видобуток (Св), збагачення (Сз), а також переробку (Сп) кінцевого продукту, тобто

при (8.3)

Особливістю мінеральної сировини є те, що її якість виявляється у виробах у меншому ступені в міру зростання ієрархії виробництва (видобуток, збагачення, металургійний переділ і т.д.). Вплив якості мінеральної сировини в продукції вищих стадій може взагалі не виявлятися. Так, хімічний склад мідної руди в значному ступені впливає на сортність мідного концентрату, але набагато менший цей вплив на якісні характеристики чорнової міді і ще менше – на якість рафінованого металу. Тому у випадках, коли вироблюваний продукт є матеріалом для тих видів продукції (метал, цемент, пластмаси, цегла і т.п.), що регламентуються державними стандартами, доцільно за критерій оптимальності якості мінеральної сировини приймати технологічні й економічні показники тільки на стадіях гірничих робіт і переробки мінеральної сировини до одержання цього регламентованого Державним стандартом продукту.

Доречним буде зазначити, що якість корисних копалин звичайно виражається в символізованій чи розширеній формі.

При символізованійформі якість мінерального продукту встановлюється за однією (головною, домінуючою) ознакою. Так, якість руд часто визначається лише вмістом у них основного металу; якість щебеню, що йде на виробництво бетону, – його механічною міцністю; якість магнезиту в умовах досить високого в ньому вмісту окису магнію – вмістом окису кальцію чи кремнезему тощо.

Відповідно розширенаякість визначається декількома найбільш важливими для споживача характеристиками. Тут можуть виділятися не тільки корисні, але і шкідливі властивості мінерального продукту. Тому умови для об’єктивної оцінки мінерального продукту при цій формі більш сприятливі.

Для кількісної оцінки якості продукції гірничого підприємства найбільш часто використовують диференційованийметод,що базується на зіставленні кожного з номенклатури одиничних показників якості з регламентованим. При цьому методі рівень якості мінерального продукту встановлюється з виразів:

(8.4)

де , , …, – значення одиничних показників корисних властивостей оцінюваного продукту;

, , …, – показники шкідливих властивостей того ж продукту;

, …, і , …, – еталонні (регламентовані) значення одиничних показників якості продукту.

У випадку, якщо хоча б один з одиничних показників перевищує межі припустимих значень, мінеральна сировина повинна відноситися до більш низького сорту або взагалі до некондиційного, тобто в принципі повинна відбраковуватися.

Для більшості металевих руд і хімічної сировини одиничні показники виражаються, головним чином, у вигляді сукупності вмістів корисних і шкідливих компонентів.

Для твердих спалимих корисних копалин (вугілля, сланців, торфу) показники якості виражаються теплотворною здатністю, виходом летучих, зольністю й ін., а для будівельних матеріалів – міцністю, крупністю, вологістю тощо.

У практиці гірничих підприємств широко застосовується диференційований метод оцінки якості продукції. Його перевагою є відносна простота. Разом з тим цей метод має істотний недолік - наявність декількох показників, значимість яких різна, ускладнює однозначну та об’єктивну оцінку якості продукту.Збільшення числа одиничних показників з визначеного моменту починає дуже ускладнювати оцінку мінерального продукту, тому що при цьому стає усе важче зіставляти між собою одиничні показники, що мають різну економічну чи технологічну значимість. До того ж деякі значення показників, не відповідні еталонним, можуть бути відносно несуттєвими і навіть компенсуватися іншими одиничними показниками, що у свою чергу можуть бути значно краще регламентованих. Так, якщо в поліметалевій рудній масі вміст одного з металів нижче припустимого, але одночасно відзначено високий вміст іншого, більш коштовного компонента, то така руда, природно, бракуватися не буде, а піде на переробку. Але тим самим порушується загальна логіка методу, оскільки з’являються виключення з правил.

Наслідком недоліків цього методу є прагнення на практиці, незважаючи на наявність цілої групи показників, оцінювати якість руд одним з них, тобто за найбільш важливою для даного споживача характеристикою. Частіше за такий критерій оцінки якості мінеральної сировини приймається головний функціональний показник (наприклад, вміст основного корисного компонента). А в умовах досить високої основної функціональної характеристики за показник якості приймається одна зі шкідливих властивостей, що негативно впливає на переробне виробництво чи на якість кінцевого продукту.

Отже, на підставі вищесказаного, можна дійти наступного висновку: диференційований метод не завжди гарантує об’єктивну оцінку якості копалини, що обов’язково потрібно враховувати при його застосуванні.

Комплексна ж оцінка якості продукції заснована на визначенні його рівня через загальний показник, порівнянний зі значимістю усіх врахованих корисних і шкідливих властивостей. Порівнянність одиничних показників якості при цьому досягається за рахунок обліку ступеня впливу кожного з них на показники діяльності переробного виробництва.

Комплексний (розширений) показник якості корисної копалини являє собою алгебраїчну суму добутків одиничних показників якості і їхніх значимостей й визначається за наступною формулою:

(8.5)

де п і т – кількість врахованих експлуатаційно-споживчих відповідно корисних і шкідливих одиничних якостей;

і – кількісні значення відповідно кожної i-ї корисної та j-ї шкідливої якості;

аi і ajкоефіцієнти значимості відповідно і-ї корисної та j-ї шкідливої якості.

Таким чином,кількісний результат, отриманий за цією формулою, виражається у вартісній формі. Але він може бути виражений і в безрозмірному вигляді, якщо отриманий результат привести до 1 грн. чи до одиниці іншої валюти, за якою розраховується значення комплексної якості руди. У цьому випадку отриманий показник називається індексом якості.

Розрахунки за формулою (8.5) можна вести з урахуванням необмеженого числа корисних і шкідливих властивостей продукту, які впливають на технолого-економічні показники виробництва, що практично мало ускладнює розрахунок, але робить результат більш об’єктивним. Тому, крім вмісту корисних і шкідливих компонентів доцільно враховувати й інші характеристики корисних копалин, наприклад кусковатість, вологість, міцність, зольність, вихід летучих і т.п. Кожний з цих одиничних показників якості може виражатися в будь-яких розмірностях: відсотках, грамах на тонну, міліметрах, кілограмах на квадратний сантиметр, калоріях і т.д. При цьому різнорідність характеристик копалини і її розмірності не є перешкодою для об’єктивної й однозначної оцінки якості.

Коефіцієнти значимості аi та аj мають технолого-економічний сенс, характеризуючи ступінь зміни витрат з урахуванням цінності корисної копалини на переробку мінеральної сировини до одержання продукції регламентованої якості. Вони мають розмірності (грн/%; грн∙т/м; грн/мм; грн∙см/кг тощо) у залежності від розмірності відповідних одиничних показників якості і (%; г/т; мм; кг/см2 тощо). Коефіцієнти аi та аj можуть бути і безрозмірними, якщо вони приймаються як відносні величини.

Установити коефіцієнти значимості аi та аj можна на основі математико-статистичної обробки виробничих даних або шляхом експертних оцінок. При першому способі методами парної чи множинної кореляції встановлюються залежності основних технологічних чи економічних показників переробного виробництва від кожної одиничної характеристики якості мінеральної сировини. У другому випадку проводиться опитування групи фахівців з їхньою оцінкою відносного (у балах) значення всіх одиничних показників якості руди і з наступним узагальненням результатів опитування.

На основі формули (8.5) можна скласти для кожного конкретного гірничого підприємства шкалу індексів якості, якахарактеризує рівень якості корисних копалин при різному співвідношенні одиничних показників, що дозволить об’єктивно й оперативно вирішувати проблему виділення сортів мінеральної сировини.

Таким чином, можна з упевненістю сказати, що якість продукції – це дзеркало роботи підприємств, у якому об’єктивно відображається рівень застосованої техніки, технології й управління, тому підвищення та підтримання високого рівня якості продукції для держави – це прискорення НТП, збільшення експорту, могутність, процвітання, нові ринки збуту.

У свою чергу, підвищення якості продукції дозволяє:

- збільшити підвищення якості товарів та послуг;

- поліпшити структуру експорту;

- здійснити на практиці НТП та ін.

Відповідно державна політика нашої країни повинна бути спрямована на підвищення якості продукції. А для підприємств, особливо гірничо-металургійного комплексу, в умовах ринкових відносин постійне виробництво якісної продукції означає дуже багато. Передусім, формування іміджу підприємства .

Імідж високого рівня – це впевненість та популярність, стійке позитивне відношення покупців до підприємства, його продукції.

Отже, розв’язання проблеми якості продукції на підприємстві – це високий його імідж у покупців, вихід на зовнішній ринок, засада для отримання максимального прибутку від сталої якості продукції.


Читайте також:

  1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  3. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
  4. Артеріальний пульс, основні параметри
  5. Банківська система та її основні функції
  6. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
  7. Будова й основні елементи машини
  8. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
  9. Бюджетування (основні поняття, механізм).
  10. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
  11. Варіатори та їхні основні параметри
  12. Взаєморозрахунки з контрагентами та податковий облік: основні принципи




Переглядів: 1012

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Калькуляція собівартості товарної продукції ВАТ „Суха Балка” за 2005 рік | Управління якістю продукції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.