МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Розвиток промисловості і транспорту. Господарські реформи 1957 та 1965 р.р.Загальні риси розвитку економіки України у 50-60 р.р. Розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Сільське господарство України. Розвиток промисловості і транспорту. Господарські реформи 1957 та 1965 р.р. Загальні риси розвитку економіки України у 50-60 рр. Тема 3. ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ в 50-60 р.р. ХХ ст. Господарство у роки Великої Вітчизняної війни та повоєнні відбудови (1941– 1950 рр.).
1 вересня 1939 р. українські землі опинились у полум’ї ІІ світової війни, з якого вийшли лише в травні 1945 р. Український народ зробив великий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною. Війна стала тяжким випробуванням не тільки для воїнів Червоної Армії, а й для всього радянського народу, українського зокрема. Перебазування на схід країни величезних матеріальних цінностей, переведення народного господарства на рейки воєнного виробництва за надзвичайних умов і в найкоротші строки стало стало дійсно всенародною трудовою перемогою. Основою економічної і воєнної перемоги над фашизмом в роки другої світової війни була господарська система країни. Визволення України від нацистських окупантів стало наслідком об’єднаних зусиль всіх націй і самого українського народу, воєнного та економічного співробітництва народів СРСР в роки війни. Розвиток економіки в роки війни і в післявоєнний період здійснювався екстенсивним методом, в значній мірі за рахунок якості структурних складових господарської системи. Негативний історіко-економічний досвід минулого не повинен повторюватися в господарському житті незалежної України.
План. 5. Історико-економічна інформація періоду і сучасність.
Розглядаючи це питання, треба звернути увагу на такі основні факти та процеси: а) на темпи економічного розвитку країни впливали значні фінансові витрати в умовах ідеологічної та воєнної конфронтації з країнами Західної Європи та США; б) у структурі промисловості переважали галузі важкої індустрії. Питома вага виробництва предметів народного споживання падала; в) значні фінансові ресурси відволікали допомога країнам соціалістичної співдружності та прорадянським режимам в Африці, , Азії, Латинській Америці. г) з ускладненням структури та умов розвитку економіки ефективність управління (командно-адміністративної системи) падала. Почалась її криза. Господарські реформи 1957, 1965р. направлені на її пересилення, не дали очікуваних результатів.
Розвиток промисловості і транспорту стримувався диспропорціями між галузями топливно-енергетичного, металургійного та машинобудівного комплексів, з одного боку, і легкою, хімічною та харчовою галузями, з іншого боку. Ріст кількості вугледобувних шахт та видобутку вугілля супроводжувався значним підвищенням його собівартості, що викликало підвищення виробничих витрат у підприємств споживачів. Разом з тим у 3-4 рази збільшився обсяг використання більш дешевих видів палива, газу і нафти. Суттєві зрушення мали місце в електроенергетиці. Були побудовані Дніпровська, Кременчуцька, Київська та Каховська ГЕС. Основну частину енергії виробляли потужні теплостанції. Металургія розвивалась шляхом кількісного росту: з 1951 та 1965 було побудовано 28 домен і 48 мартенівських печей. Впроваджувався механізований безперервний розлив сталі, нові технології виробництва якісних сталей. У процесі плавок використовувалось дуття, збагачене киснем, і природний газ. Поширювався киснево-конвертерний спосіб виробництва сталі. Машинобудування розглянутого періоду характеризувалось такими основними рисами: - високою питомою вагою зношеного обладнання (22-30%); - нераціональністю станочного парку (токарні станки складали 29 % потужностей в той час як в США – 10 %); - уповільненим оновленням фізично та морально застарілого обладнання; - найнижчим у промисловості коефіцієнтом змінності. Разом з тим упроваджувались механізація та автоматизація виробничих процесів. На багатьох заводах діяли автоматичні лінії. Значні досягнення мали місця металобудування. У хімічній промисловості вступили в дію Лисичанський хімкомбінат, Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат, Дніпропетровський шинний завод, Черкаський завод штучного волокна. В легкій та харчовій промисловості було побудовано 400 підприємств. У залізничному транспорті паровий транспорт витіснявся тепловозним. Впроваджувалась електрифікація тяги. Ускладнення економічного розвитку та наростання кризових явищ у командно-адміністративній системі викликали необхідність реформи управління економікою (1957). У ході реформи замість галузевих міністерств в основних регіонах країни створювались територіальні ради народного господарства. Та досвід показав, що новостворені ланки управління мали суттєві недоліки: місцеві інтереси часто переважали інтереси держави, підривалась загальнодержавна технічна політика, слабко розвивались міжгалузеві зв'язки, в рішенні господарських проблем панувала необмежена колегіальність. Нова спроба реформування управління мала місце в 1965 р. Ради народного господарства були ліквідовані. Знову впроваджувалась галузева система управління економікою. Серцевиною реформи була ідея переходу підприємств на господарський розрахунок. У зв'язку з цим на перший план висувались показники прибутку та реалізованої (а не валової) продукції. Та госпрозрахунок в умовах відсутності вільного ринку був формальний. Реформа не досягла мети. Криза командно-адміністративної системи продовжувала наростати.
Читайте також:
|
||||||||
|