Поняття соціалізації особистості

Сутність і структура світогляду людини

Світогляд – це система переконань, і поглядів на природу, оточуючий світ і уявлення свого місця в цьому світі. Світогляд складає основу відносин особистості, проявляється у вчинках, поведінці, відображається на дії і діяльності в цілому. Від особливостей світогляду залежить специфічна спрямованість особистості і своєрідність характеру(додаток В).Світогляд є особливим явищем, феноменом людського буття, тому виділяють також іншу структуру:

· світовідчуття (основа світогляду), які формуються на основі досвіду (індивідуального, сімейного, групового, національного, класового, суспільного та загальнолюдського);

· світосприйняття, які формуються на основі цінностей (щастя, любові, істини, добра, свободи тощо), і утворюють ідеали та переконання людини;

· світорозуміння, які формуються на основі знання (досвідного, емпіричного та теоретичного);

· світоспоглядання, яке усвідомлюється через універсальні форми діяльності, такі як: нужда – потреба – інтерес – ціль – засоби – результати – наслідки;

· світобачення – на основі принципів (монізм, плюралізм, скептицизм, догматизм та ін.).

Творцями і носіями світогляду, дійсними його суб’єктами в історії людства були окремі особистості, сім’ї, племена, народності, нації і держави.

Світоглядні системи:

1) космоцентрична – спрямована на пошуки єдиної сутності світобудови, вивчення гармонії космосу переноситься на гармонізацію суспільного життя;

2) геоцентрична – в якій панує віра в надприродні сили божественного, здатного на релігійних засадах змінити життя людини;

3) антропоцентрична – пов’язана з усвідомленням людини як центру всесвіту, розкриттям можливостей прогресивного розвитку особистості.

Соціалізація (від лат. sosialis – громадський, суспільний) – процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому функціонувати в якості повноцінного члена суспільства.

Соціалізація включає в себе як соціально контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні. Не дивлячись на широке використання, термін “соціалізація” не має однозначного тлумачення. В одних випадках його пов’язують з вихованням, в інших – з формуванням особистості.

Соціалізацію розуміють як процес діяльності і засвоєння та дієве відтворення людиною соціального досвіду попередніх поколінь. Поняття “соціалізація” стосується тільки людей і означає найвищий щабель розвитку біологічної і психологічної адаптації людини до навколишнього середовища.

Де і як відбувається процес соціалізації людини?

Процес соціалізації людського індивіда відбувається в сім'ї, групі ровесників, школі, трудовому об’єднанні, формальних і неформальних групах, у спілкуванні та ігровій і предметній діяльності. Соціалізація має і стихійний, і цілеспрямований характер. Організований процес соціалізації передбачає різноманітність форм і методів виховання. Самовиховання – провідне й визначальне начало соціалізації. В процесі соціалізації відбувається засвоєння соціальних норм поведінки, соціальних установок, а також норм спілкування й варіантів життєвого стилю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках	\|	Механізми і засоби соціалізації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.