Стилі виходу із конфліктних ситуацій. Управління конфліктом

Постконфліктний період

Кульмінація

Ця стадія настає тоді, коли ескалація конфлікту приводить одну або обидві сторони до дій, які завдають серйозної шкоди справі, що їх пов’язує, організації, в якій вони співпрацюють, спільноті в якій вони живуть, або – при внутрішньоособистісному конфлікті – ставлять під загрозу цілісність особистості. Кульмінація – це верхня точка ескалації. Вона, як правило, виражається в якомусь “вибуховому” епізоді або декількох підряд епізодах конфліктної боротьби. Вона безпосередньо підводить до усвідомлення необхідності перервати подальше загострення відносин, так і посилення ворожих дії і шукати вихід із конфлікту на якомусь іншому шляху.

Постконфліктний період включає два етапи: часткову нормалізацію стосунків опонентів і повну нормалізацію їх відносин.

Часткова нормалізація стосунків відбувається в умовах, коли не зникли негативні емоції які супроводжували конфлікт. Етап характеризується переживаннями, осмисленням своєї позиції, відбувається корекція самооцінок, рівнів домагань, відношення до партнера. Загострюється почуття провини за свої дії в конфлікті. Негативні установки по відношенню один до одного не дають можливості зразу нормалізувати відносини.

Повна нормалізація відносин настає при усвідомленні сторонами важливості подальшої конструктивної взаємодії. Цьому сприяють подолання негативних установок, продуктивна участь у спільній діяльності, встановлення довіри. Внаслідок цього:

§ домінує орієнтація на взаємодію, кооперацію;

§ висувається більше ідей і кожен з учасників уважний і прихильний один до одного;

§ менше труднощів у спілкуванні і взаєморозумінні;

§ усвідомлюється цінність критичних зауважень.

Проблема способу реагування на конфліктну ситуацію уже була предметом розгляду. Тут ми поговоримо про дії учасників конфлікту – стратегії і тактики взаємодії.

Нагадаємо, що традиційні стратегії поведінки, які вибирають учасники конфлікту, розрізняються в залежності від їх орієнтації на досягнення своїх власних цілей або орієнтації на цілі партнера. Ці стратегії можна вважати визнаними більшістю конфліктологів, хоч різні автори описують їх в різних термінах:

· домінування (конкуренція, суперництво, боротьба, напористість);

· уникнення, ігнорування;

· поступка (пристосування);

· співробітництво (кооперація, інтеграція);

· компроміс.

Добре відома схема К.Томаса, творця тесту з виявлення властивих людині тенденцій поведінки в конфлікті, ілюструє ці стратегії. Вони розміщені в залежності від ступеня орієнтації учасників ситуаціїна свої власні інтереси й інтереси партнера (див. схему).

Стратегія поведінки у конфлікті
(сітка Томаса-Клімена) в інтерпретації автора

Стратегії поведінки, які вибирають учасники взаємодії, мають вирішальне значення для подальшого розвитку, а також для кінцевого результату, завершення конфлікту. Як вже було зазначено, такі стратегії, як уникнення і поступка, спрямовані науникнення конфліктноївзаємодії, хоча і характеризуються неоднаковим змістом. У цьому відношенні вони менше цікавлять конфліктологів, увага яких, як правило, спрямована на обговорення інших принципових можливостей – “боротьби” як конкурентного способу взаємодії в конфлікті і “співробітництва” як способу кооперативного вирішення конфлікту. Вони можуть обговорюватися в рамках вербальної взаємодії партнерів – ведення суперечок, диспутів, дискусій, або описуватися через дії партнерів, прийоми і “техніки” поведінки.

Отже, повернемося до схеми Томаса–Кілмена, яка ілюструє стратегії поведінки особистості в конфліктній взаємодії.

На початку осі знаходиться нульова точка-ухилення, в якій не відбувається задоволення нічиїх інтересів. Дана стратегія і відповідний їй стиль поведінки реалізовується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співробітничає ні з ким до вирішення проблемабо просто ухиляється від вирішення конфлікту. Така стратегія означає, що людина ігноруєконфліктну ситуацію, побоюючись конфронтації; ухилення від конфлікту може привести до ескалаціїконфлікту, позаяк проблеми не вирішуютьсяі учасники конфлікту залишаються незадоволеними.

Вертикальная вісь виражає прагнення задовільнити свій інтерес, не беручи до уваги інтереси партнера – стратегія суперництва. Межею взаємодії учасників конфлікту стає “перемога”над протилежною стороною, для чого застосовуються різноманітні засоби боротьби з супротивником. Конкуренція пов’язана з досвідом негативної взаємодії, яка включає в себе негативні компоненти: ворожість, неприязнь.Засоби, які використовують учасники конфлікту, спрямовані до однієї мети – перемогти.

Суперництво створює спокусу виграти за будь-якої ціни, навіть із застосуванням негативних і жорстких методів. Частосуперництво не тільки стає стратегією поведінки у конфліктних ситуаціях, а й перетворюється на стиль життя людини, підпорядковуючи собі духовні, фізичні та інтелектуальні сили, що може привести до знесилення, оскільки на певному етапі життя людині дуже важко зупинитися і переосмислити цінність і значимість того, до чого так сильно і вперто вона прагне. Часто буває так, що досягнувши вершини своїх амбіційних прагнень, людина відчуває внутрішню спустошеність, усвідомлюючи факт, що реалізація поставленої мети не принесе справжнього внутрішнього задоволення, оскільки може супроводжуватись втратою власного “Я”, порушенням внутрішньої гармонії, руйнацією стосунків з оточенням,що може привести до катастрофічних наслідків, як у героя знаменитого фільму Ф.Копполи“Апокаліпсис”. Той, хто використовує суперництво, для досягнення мети, повинен мати в наявності надзвичайно розвинуті вольові якості і винахідливий інтелект для створення “запасу міцності” в тих ситуаціях, коли події можуть розвиватися не за тим сценарієм, який він собі накреслив. Суперництво може бути ефективним, якщо особистість володіє певною владою(особистісні якості, властивості) а також певним статусом для втілення даної стратегії в реальній практиці. Поведінка людини конкурентного типу часто породжує відчуження у тих людей, з якими вона взаємодіє, порушує взаємодію з нею, формує коаліції інших особистостей для протистояння з собою, є найкращим засобом для наживання собі ворогів, адже своїми можливими успіхами вона породжує заздрість в інших людях, а в разі невдачі злорадство; люди ревниво ставляться до тих, хто вище за них, і ніколи не прощають тому, хто має переваги над ними. Шлях до вершини не завжди усіяний трояндами: “чим вище, тим холодніше і більше ризику” (Ніцше).

Горизонтальна вісь, спрямована в бік наростання поступливості опоненту, демонструє стратегію пристосування до опонента аж до повної капітуляції перед його вимогами.Часто поступка може стати переможним моментом в напруженій ситуації, яка міняє її перебіг на більш сприятливу, що допомагає зберегти ресурси до більш зручного моменту. Якщо баланс сил складається явно не на нашу користь, капітуляція може виявитись найкращим виходом, що допомагає перегрупувати сили і чекати на слушний момент, коли ситуація визріє і щоб завдати невідворотного ударув найбільш слабку ланку і в найбільш несприятливий момент для опонента.

Однак поступка може сприйнятися опонентом як вияв слабкості і привести до ескалації його тиску і вимог та подальшого наступу на наші інтереси.Врешті-решт, поступаючись, ми не досягаємо бажаного результату і не задовольняємо свої інтереси. З іншого боку, піддаючись власним ілюзіям, ми можемо обманутися, очікуючи відповідних поступок з боку опонента, розраховуючи на те, що в тому прокинеться совість і він піде на поступки, враховуючи наші інтереси.Це та ілюзія, на яку попадаються люди, керуючись етичними і культурними правилами взаємодії.

В центральній частині простору між осями розміщується багато точок можливого компромісу. Ідеальним компромісом можна вважати задоволення інтересів кожної сторони наполовину. Однак компроміс часто служить лишетимчасовим виходом, оскільки жодна сторона не задовольняє свої інтереси повністю і основа для конфлікту зберігається. Окрім того, якщо компроміс був досягнутий без прискіпливого аналізу інших можливих варіантів вирішення, він може бути далеко не оптимальним виходом із конфлікту.

І, нарешті, ще одна стратегія поведінки у конфліктній ситуації виражається точками, які мають одночасно високі значення координат
X і Y. Це стратегія співробітництва, яка передбачає досягнення максимально можливого задоволення як своїх інтересів, так і інтересів партнера. У більшості випадків такий варіант вважається бажаним, але в даній конфліктній ситуації нереальним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ескалація	\|	Кожна із зазначених стратегій може бути оптимальною і забезпечити найкращий ефект в залежності від конкретних умов виникнення і розвитку конфлікту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.