Форми та типи політичної влади. Принципи організації влади. Гілки влади.

Ще старогрецькі філософи Платон та Арістотель у залежності від того, хто знаходився при владі (одна особа, група осіб чи більшість суспільства) та в чиїх інтересах (особистих, групових, загальносуспільних) вона здійснювалася, виділяли три можливі форми політичної влади: монархію, аристократію, політею (або демократію), які за умови їх деградації могли виродитись відповідно у тиранію, олігархію і охлократію (владу натовпу – охлосу).

Політолог, економіст, українець за походженням Б. Гаврилишин, аналізуючи сучасні політичні системи, прийшов до висновку про існування трьох типів (форм) сучасної влади які визначаються типом побудови владної піраміди згідно з типом культури, характерної для певного суспільства: влади типу противаги, унітарної і колегіальної.

Влада типу противаги характеризується поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову; наявністю правлячої групи і опозиції (еліти і контреліти), що постійно борються одна з одною і змінюють одна одну при владі; розподілом влади на законодавчу, виконавчу і судову; функціонуванням між ними системи стримувань і противаг; наявністю періодичних виборів; прийняттям рішень згідно з принципом більшості. Базується на індивідуалістсько-конкуренційних цінностях, характерна для англосаксонських та англомовних країн, в яких такі цінності переважають.

Колегіальна влада характерна для країн, які відзначаються наявністю високого ступеня згоди (консенсусу) у суспільстві; дисциплінованою прихильністю громадян до прийнятих органами влади політичних курсів і рішень та їх ефективною реалізацією; відсутністю незгод та конфліктів.

Має два різновиди. Перший, заснований на індивідуалістсько-конкуренційних цінностях характерний для Швецарії. При цому формальнеий поділ влади співіснує з формванням коаліцій різних політичних сил та прямою демократією, яка передбачає широку участь населення у прийнятті конкретних політичних рішень.

Другий – колегіальна влада, заснований на групово-кооперативних цінностях, харктерний для Японії. Він існує не завдяки функцінуванню відповідних інститутів, а завдяки тому що японці поділяють єдину систему цінностей, яка формує загальну схильність до уникнення конфліктів та пошуку шляхів до загальної згоди.

Унітарна (недиференційована) влада характерна для тоталітарних країн, а також країн в умовах надзвчайних ситуацій і воєн, відзначається концентрацією влади, відсутністю легальної опозиції чи противаги, правлінням меншості, ідеологічним виправданням будь-яких рішень влади. Саме через такі характеристики ускладнюється процес приходу до влади нової політичної еліти та знижується ефективність розвитку суспільства.

Функціонування будь-якої політичної влади базується на певних принципах.

Основні принципи

легітимність дієвість реальність передбачливість колегіальність самокритичність твердість терпимість

Характерними рисами політичної влади є легальність, вплив, верховенство, всезагальність, моноцентричність, легітимність, ефективність.

Легальність влади – це її законність, юридична правомірність.

Верховенство влади – це обов’язковість виконання сформульованих нею владних рішень усіма членами суспільства.

Вплив влади – це здатність, вміння суб’єкта політики здійснювати вплив з певною метою на поведінку соціальних груп, організацій чи індивідів.

Всезагальність влади визначається її здатністю діяти на основі права від імені всього суспільства.

Моноцентричність влади характеризується існуванням загальнодержавного центру прийняття рішень (таким центром є система владних органів).

Функціонування влади в суспільстві пов’язане з розподілом суспільної праці на управлінську та виконавчу по вертикалі, побудовою владних відносин у формі суспільної піраміди, при якій нижчі верстви піраміди передають на верх якусь частину своєї волі, а владна верхівка повинна враховувати цю волю при прийнятті політичних рішень.

З цією метою створюється механізм функціонування державної влади, яка є базовим елементом політичної системи, її організаційної структури. Цей механізм являє собою складний комплекс спеціальних органів і установ, що виконують як внутрішні, так і зовнішні функції управління справами суспільства. Це – представницькі установи, або законодавча влада; виконавчо-розпорядчі органи; судові інституції; органи громадського порядку та служби безпеки; збройні сили. Підкреслимо: основою діяльності держави є три "гілки" влади: законодавча, виконавча та судова. Поділ влади має відбуватися і по вертикалі: загальнодержавна, регіональна та місцева.

Коли йдеться про поділ влади, то треба мати на увазі: для ефективного функціонування влада не може дрібнитися, а має бути єдиною. Тому точніше говорити про поділ функцій різних гілок влади, їх завдань і повноважень.

Ігнорування владною верхівкою інтересів нижчих верств призводить до відчуження влади від народу, перетворення її в деспотію чи тиранію. Джерелом влади є народ, нація. Ігнорування владою волі та інтересів народу слугує основою для зміни влади. Такі вихідні положення теорії народного суверенітету, які лежать в основі сучасної, представницької демократії.

Важливими засобами проти утвердження тиранії і диктатури є:

- розмежування та незалежність трьох гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової;

- децентралізація влади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Фактори ефективності політичної влади. Централізація та децентралізація влади у політичній системі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.