МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Психосоматическая медицина2. 1. Якщо проаналізувати, які регулятивні механізми існують в public relations, то можна виділити два основних напрямки: правове регулювання і саморегулювання. Правове регулювання – це система регулювання поведінки людей в суспільстві за допомогою правових норм, що встановлюються органами державної влади та виконання їх громадянами під контролем уповноважених організацій з можливістю застосування фіксованих санкцій за відхилення від даних норм. Це суворо встановлена, чітко прописана, обов’язкова для всіх членів суспільства система норм. Ні про яке добровільне підкорення даними приписами мова не йде. Саморегулювання – набагато більш рухлива система. Вона вступає в дію, коли неможливе застосування правового регулювання, коли немає «суспільно небезпечно дії» з точки зору права, але є морально-етична колізія, часом більш негативна за своїми наслідками для суспільства, ніж будь-який правовий вчинок. Саморегулювання не може носити обов’язковий і загальний характер, його основною ознакою є добровільність відповідності декларованим нормам. Роль саморегуляторів грають в даному випадку норми і ідеали, які служать етичними критеріями для оцінки як окремо взятих вчинків, так і всієї діяльності в цілому. Як і будь-яке інше динамічне явище суспільного життя, зв’язки з громадськістю вимагають створення самостійної законодавчої бази, що регулює ті чи інші комунікаційні процеси. Вплив зв’язків з громадськістю, ЗМІ, реклами на суспільство відбувається, передусім, за допомогою інформації. Таким чином, нормативно-правові акти, що становлять юридичну основу функціонування PR, відображені в досить нової галузі права – інформаційній. За сучасного розвитку інформаційного простору різко зросла увага до циркулювання інформаційних потоків. І це не випадково: якщо двадцяте століття можна було назвати століттям індустріального суспільства, то двадцять перше, безумовно, буде століттям інформаційним. Інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, в якому інформація набуває провідного значення, і її вплив на розвиток держави стає більш ефективним, ніж політичний, економічний і військовий. Інформаційні ресурси в такому соціумі займають один ряд з природними, трудовими, фінансовими, складаючи основний потенціал країни. Відбувається створення специфічного інформаційно-соціального середовища, яке потребує високого ступеня урегульованості законом. Цим викликано зародження нової самостійної галузі права – інформаційної. У результаті інтенсивного розвитку ринку реклами і зв’язків з громадськістю інформація стала активно використовуватися для створення пабліцитного капіталу, таким чином, економіка почала освоювати інформаційний ресурс як товар, як об’єкт виробництва, як рівноцінний учасник комерційних відносин. Правове регулювання вимагає не тільки сама інформація як відомості про осіб, предмети, факти, події, явища незалежно від форми їх донесення до споживача, а й процеси, пов’язані з її отриманням, створенням, обробкою, поширенням тощо, що і складає суть будь-якого комунікаційного процесу. Таким чином, інформаційне право – це галузь, яка не є ні класичної, ні чистої за належністю до якогось сімейства однієї галузі права за методом регулювання. Інформаційне право є галуззю третього рівня класифікації – галуззю комплексної за методами правового регулювання. Її специфіка – поєднання конституційну регулювання, адміністративних способів забезпечення особливостей інформаційної діяльності, залучення всього арсеналу регулюючих, контрольних, примусових, каральних та стимулюючих заходів в процесі забезпечення дотримання законодавства та реакції держави на правопорушення.
Кодекс професійної поведінки та етики міжнародної асоціації ПР (ІПРА) Цей кодекс професійної поведінки та етики був прийнятий Міжнародною асоціацією ПР (ІПРА) на її Генеральній асамблеї у Венеції в травні 1961 року і є обов’язковим для всіх членів асоціації. Кодекс професійної поведінки ІПРА A. Особиста і професійна чесність Під особистою чесністю прийнято розуміти дотримання високих моральних норм і підтримку хорошої репутації. Під професійною чесністю розуміється дотримання конституції, правил і особливо цього кодексу, прийнятого ІПРА. Б. Стосунки з клієнтами і співробітниками 1. Основний обов’язок кожного члена ІПРА – підтримувати чесні стосунки з клієнтами і співробітниками, колишніми або нинішніми. 2. Член ІПРА не повинен представляти інтереси однієї зі сторін, що конфліктують або суперничають, без згоди на це всіх заінтересованих сторін. 3. Член ІПРА зобов’язаний зберігати в таємниці конфіденційну інформацію, довірену йому нинішніми або колишніми клієнтами чи службовцями. 4. Член ІПРА не повинен користуватися методами, які принижують гідність клієнтів або роботодавців іншого члена ІПРА. 5. При виконанні замовлень клієнта або роботодавця член ІПРА не повинен брати гонорар, комісійні або інші види цінної винагороди за надані послуги від будь-кого, крім клієнта або роботодавця, без згоди його клієнта або роботодавця, даної після повного з’ясування всіх обставин. 6. Член ІПРА не повинен пропонувати потенційному клієнту або роботодавцю, щоб його гонорар або інше відшкодування залежали від досягнення певних результатів; він не буде вступати ні в які угоди з цією метою. B. Відносини з громадськістю і ЗМІ 1. Член ІПРА повинен здійснювати свою професійну діяльність відповідно до інтересів суспільства і з повною повагою до гідності особистості. 2. Член ІПРА не повинен займатися ніякою діяльністю, що має тенденцію до завдання шкоди репутації ЗМІ. 3. Член ІПРА не повинен навмисно поширювати неправдиву інформацію або інформацію, що вводить в оману. 4. Член ІПРА зобов’язаний за будь-яких обставин надавати всебічну і правдиву інформацію про організацію, в якій він працює. 5. Член ІПРА не повинен створювати ніякої організації, покликаної служити будь-якій заявленій меті, але насправді призначеної служити особливим приховуваним або приватним інтересам іншого члена його клієнта або його роботодавця; він не повинен також мати вигоду для себе через такі інтереси або будь-яку таку існуючу організацію Г. Стосункиз колегами 1. Член ІПРА не повинен навмисно завдавати шкоди професійній репутації або роботі іншого члена. Однак, якщо в члена ІПРА є докази того, що інший член винен у неетичній поведінці або в незаконній чи нечесній діяльності, у порушенні цього кодексу, він зобов’язаний подати цю інформацію до Ради ІПРА. 2. Член ІПРА не повинен прагнути замінити іншого члена в роботі з роботодавцем або клієнтом. 3. Член ІПРА повинен співпрацювати з іншими членами задля до тримання і виконання положень цього кодексу.
Читайте також:
|
||||||||
|