ДОКАЗОВА МЕДИЦИНА

Доказова медицина зародилася наприкінці 80-х років як концепція нового клінічного мислення, і її можна визначити як новітню технологію збору, аналізу, синтезу та застосування наукової медичної інформації, яка дозволяє приймати оптимальні клінічні рішення як з погляду допомоги хворому, так і економічної ефективності. Це розділ медицини, який базується на доведеннях, передбачає пошук, порівняння, узагальнення та широке поширення доказів з метою використання в інтересах хворого. Основним гаслом доказової медицини стало впровадження таких принципів, як оптимізація якості надання медичної допомоги з погляду ефективності та з погляду вартості

Думка про необхідність узагальнення результатів декількох досліджень для потреб практичної охорони здоров'я була висловлена англійським епідеміологом Арчі Кохрейном у 1972 році. Розроблений метод такого узагальнення отримав назву мета-аналізу, який дозволив вирішити основну клінічну проблему — проблему порівняння стандарту для оцінки результатів лікування. Одним із досягнень методології контрольованих досліджень стала розробка та послідовне застосування методів рандомізації (випадковий розподіл пацієнтів у групах порівняння). Рандомізація настільки важлива, що стала верхівкою методології, кращим стандартом медичних досліджень.

У практичному аспекті медицина, яка базується на доказах (evidence-based medicine), є інтеграцією індивідуальних клінічних знань та досвіду в галузі лікування та профілактики цілої низки захворювань з найбільш переконливими доказами, отриманими іншими клініцистами в системних дослідженннях, однак останні не можуть повністю заперечувати власний клінічний досвід лікаря. Як без клінічної експертизи різноманітних досліджень, так і без доказів ефективності та безпеки препаратів, особливо у великих дослідженнях, практикуючому лікарю важко уникнути помилок при виборі індивідуального лікування. Однак, навіть найкращі докази, отримані в мега-дослідженнях, можуть не використовуваватися з різних причин у конкретного хворого з певною патологією. Тому лікар у своїй повсякденній роботі повинен виходити з таких принципів щодо наукових доказів, на яких базується медицина сьогодення:

· результати наукових досліджень можуть підлягати сумніву та змінам протягом життя одного покоління лікарів;

· наукові дані не можуть цілком замінити досвід кваліфікованого лікаря, а лише допомагають в обґрунтуванні обраного методу лікування;

· підвищення інформованості лікарів щодо нових даних клінічних досліджень, особливо результатів мега-досліджень, є вкрай необхідним, адже така інформація має надходити до лікаря якомога швидше та в доступній формі

Доказова медицина ще тільки пробиває собі дорогу на етапі післядипломного удосконалення лікарів, але у провідних університетах світу курси "медицини, яка базується на доказах" запроваджуються у вигляді ознайомчих лекцій уже на перших курсах навчання. Це є справедливим та надзвичайно потрібним, оскільки не кожен практикуючий лікар має достатньо досвіду для того, щоб зорієнтуватися в розмаїтті клінічних ситуацій. Можна покладатися на думки експертів, авторитетні довідники, але це не завжди є надійним через так званий ефект "спізнення" — терапевтичні методи впроваджуються до практики через досить тривалий термін після отримання резальтату ефективності. Інформація в підручниках, довідниках стає застарілою ще до їх публікації

Загалом, основні тенденції розвитку біомедичних наук визначаються такими факторами, як глобалізація інформаційних процесів, широкий спектр лікарських засобів на фармацевтичних ринках, збільшення потоку медичної інформації (близько двох мільйонів статей щорічно), проблема раціонального розподілу коштів у системі охорони здоров'я. Така послідовність тенденцій, в свою чергу, породжує потребу практичної медицини в критичній оцінці інформації для керівників в системі охорони здоров'я, у виборі системних підходів до прийняття рішень у медицині. Таким чином, існує необхідність узагальнення біомедичних знань та широкого інформування медичних працівників про результати наукових досліджень.

Потенційні можливості застосування принципів доказової медицини у практичній сфері охорони здоров'я є різноманітними. Насамперед, їх застосування дозволяє використовувати об'єктивні критерії в різних галузях біомедицини. Принципи доказової медицини надають можливість, з урахуванням достовірної інформації, оптимізувати вплив на прийняття рішень інтуїції та кваліфікації лікаря, думок авторитетних експертів, рекомендацій з посібників та довідників. Виходячи з цього, доказова медицина передбачає вдосконалення індивідуального клінічного досвіду лікаря у поєднанні з найдоступнішими незалежними доказами систематизованих досліджень.

Важливим аспектом медицини, яка базується на доказах, є визначення ступеня достовірності результатів досліджень, які беруться за основу при складанні систематизованих даних. На думку Шведської ради з методології оцінки в системі охорони здоров'я, достовірність різних джерел неоднакова та знижується в такому порядку: рандомізовані контрольовані дослідження, нерандомізовані контрольовані дослідження з одночасним контролем, нерандомізовані контрольовані дослідження з історичним контролем, когортні дослідження, дослідження типу "випадок-контроль", перехресні клінічні дослідження, результати спостережень, описи окремих випадків.
Градації та рівні доказів, а також їх обґрунтування для рекомендацій, які були розроблені в Оксфорді, представлені так:

Градація А, яка складається з чотирьох рівнів:

Рівень 1а. Докази базуються на досягненнях великих рандомізованих контрольованих досліджень чи спеціальних оглядах (мета-аналізах) великої кількості рандомізованих досліджень, які в своєму складі мають хоча б одне дослідження, в якому проведений методичний опис отриманих даних.
Рівень 1б. Докази, які базуються на даних хоча б одного дослідження високого ступеня якості з оцінкою наслідків лікування за принципом "все або нічого", в якому: а) в одній групі всі хворі померли чи в них прогресувало захворювання при звичайному лікуванні, порівняно з іншою групою, в якій частина хворих залишилася живою чи спостерігалося поліпшення стану внаслідок новітнього лікування; б) в одній групі більшість хворих померла чи у них прогресувало захворювання при звичайному лікуванні, порівняно з іншою групою, в якій жоден з хворих не помер та не було випадків прогресування захворювання за умови новітнього лікування.

Рівень 1в. Докази, які базуються на даних хоча б одного рандомізованого контрольованого дослідження середнього розміру чи даних мета-аналізу низки малих досліджень, в яких сумарно була помірна кількість хворих.
Рівень 1г. Докази, які базуються на даних хоча б одного рандомізованого клінічного дослідження.

Градація Б, яка складається з трьох рівнів:

Рівень 2. Докази, які базуються на даних одного дослідження з високим ступенем якості, в якому хворі не були рандомізовані в групи, що підлягали та не підлягали новітньому лікуванню.

Рівень 3. Докази, які базуються на даних хоча б одного дослідження з високим ступенем якості, в якому була контрольна група.
Рівень 4. Докази, які базуються на даних дослідження з високим ступенем якості обстеження хворих.

Градація В, яка складається з одного рівня:

Рівень 5. Думка експертів без посилань на певні провідні аргументи з різних сфер знань.

Представлені градації не можуть повністю відтворити всі типи доказів, які базуються на даних рандомізованих контрольованих та нерандомізованих досліджень, епідеміологічних досліджень чи експериментальних даних. Так, рандомізовані клінічні дослідження демонструють зниження смертності при лікуванні b-блокаторами хворих з нестабільною стенокардією, а також після перенесеного інфаркту міокарда. Тому існуючі рекомендації щодо використання такої терапії у пацієнтів зі стабільною стенокардією базуються на екстраполяції результатів досліджень на хворих, які перенесли інфаркт міокарда

Oсновні тенденції розвитку біомедичних наук визначаються такими факторами, як глобалізація інформаційних процесів, широкий спектр лікарських засобів на фармацевтичних ринках, збільшення потоку медичної інформації, проблема раціонального розподілу коштів у системі охорони здоров'я

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модельний експеримент у сучасній медицині.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.