Біологія і медицина

Хімія

Фізика

Природничі науки

Класифікація наук

Класична теорія гравітації була створена ще Ньютоном. Аналогічна теорія електрики і магнетизму з'явилася в XIX в. завдяки працям Фарадея, Ома і Максвелла.

На початку ХХ століття у фізиці почалася нова революція. Класична механіка Ньютона виявилася недосконалою, а її застосовність - обмеженою. Для опису явищ мікросвіту Макс Планк і Нільс Бор заклали основи квантової механіки, а для дуже великих відстаней і швидкостей, порівнянних із швидкістю світла, Альберт Ейнштейн запропонував теорію відносності. Вже в 1920-х роках апарат квантової теорії був розвинений Гейзенбергом і Шредінгером так, щоб з математичною точністю описувати спостережувану в експерименті поведінку елементарних частинок, а астрономічні спостереження Едвіна Хаббла підтвердили відповідність поведінки далеких галактик рівнянням Ейнштейна і дозволили згодом створити теорію Великого вибуху, що пояснює походження і спостережуваний нині розвиток Всесвіту.

Друга світова війна стимулювала роботи зі створення атомної бомби, якими почалися фізичні експерименти, що вимагають величезних капіталовкладень, створення великих машин і роботи все більшої кількості вчених. Їх головним роботодавцем стали уряди, які зрозуміли значимість наук і технологій як для армії, так і для промисловості.

Історія сучасної хімії починається з знаменитої книги Роберта Бойля «Хімік-скептик» (1661 р.), з якої в науці почалося твердження критичного методу мислення, а також робіт Каллена, Блека та інших медичних хіміків, що широко застосовували в своїй роботі кількісні методи. Наступний важливий крок був зроблений Антуаном Лавуазьє, який відкинув пануючу в той час теорію флогістону, розробив кисневу теорію горіння і сформулював закон збереження маси (незалежно від нього цей закон був також сформульований М. В. Ломоносовим).

Самим логічним поясненням цього та інших законів хімії (до початку XIX ст. був сформульований цілий ряд законів стехіометрії) стала атомна теорія Джона Дальтона, згідно якої хімічні та фізичні властивості речовини визначаються властивостями її найдрібніших частинок. Одним з найважливіших завдань хімії після цього стало визначення атомних мас, спираючись на яке Д. І. Менделєєв в 1869 р. відкрив один з фундаментальних законів світобудови - періодичний закон.

У 1820-х роках здійснений Велером хімічний синтез сечовини відкрив епоху органічної хімії. Протягом XIX ст. хіміки синтезували сотні органічних сполук, а до кінця сторіччя навчилися використовувати в якості сировини для промислового хімічного синтезу нафту. У ХХ столітті нафта стала не тільки паливом, але і джерелом для виробництва нових синтетичних матеріалів, зокрема, тканин і пластмас.

У 1847 р. угорський лікар Ігнац Філіп Земмельвайс запропонував своїм колегам мити руки, перш ніж входити у відділення для породіль, і ця проста рекомендація допомогла радикально знизити дитячу смертність від інфекційної лихоманки. Однак, оскільки спостереження Земмельвайса були чисто емпіричними, вони були прийняті далеко не всіма і не відразу. Лише після розробки в 1865 р. принципів антисептики Джозефом Лістером в медицині остаточно запанувала теорія інфекційного агента.

Вона була заснована у відкриттях Луї Пастера, який пов'язав гниття, бродіння і хвороби з мікроорганізмами. Йому ж в 1880 р. вдалося створити вакцину від сказу, а також винайти пастеризацію.

Одним з найбільших досягнень науки XIX століття стала теорія еволюції шляхом природного відбору, запропонована Чарльзом Дарвіном в 1859 р. Дарвін припустив, що всі нині існуючі і численні вже відкриті на той час викопні види живих істот були створені за мільйони років природним відбором, подібно до того, як людина за кілька тисяч років створила кілька видів домашніх тварин і рослин за допомогою штучного відбору. Теорія Дарвіна справила велике враження на широкі кола громадськості та призвела до суттєвого перегляду поглядів на місце, яке посідає людина в світі.

На відміну від робіт Дарвіна, скромна публікація ченця з Моравії Грегора Менделя (1866 р.) протягом тривалого часу не привертала жодної уваги. Лише на початку ХХ століття вчені виявили, що ця людина на десятиліття випередив їх у дослідженні закону спадковості. Після цього почався розквіт спочатку класичної, а потім і молекулярної генетики, яка виявилася чи не головною рушійною силою розвитку біології в ХХ столітті. До 1953 р. Джеймс Уотсон і Френсіс Крік, грунтуючись на дослідженнях Розалінди Франклін, запропонували загальноприйняту нині модель структури і функції ДНК. У другій половині ХХ століття розроблялися методи генної інженерії, а до початку XXI ст. вчені мали у своєму розпорядженні повні структури геномів людини і цілого ряду інших організмів, важливих для подальшого розвитку біології, медицини та сільського господарства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Науково-технічний прогрес та його роль у розвитку виробництва	\|	Економіка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.