Особливості ринкової економіки України та принципи організації і побудови аудиту в Україні.

Розвиток ринкової економіки в нашій країні, однією зі складових якої є існування аудиторського контролю, зрозуміло, має свої особливості, що визначаються не тільки історичним та економічним розвитком країни, а й ментальністю української нації. Тому були і чинники національного характеру, що затримали розвиток аудиторського контролю. Це перш за все те, що менеджери підприємств щиро вважають що платити аудитору за його послуги аморально, якщо він замість бажаного позитивного висновку видає інший вид аудиторського висновку.

Крім того, підприємці з великим бажанням ідуть на те, щоб сторонні особи ретельно знайомились з їхньою діяльністю ще й той факт, що податкові органи знаходять інформаторів серед аудиторів. До того ж, комуністична система, яка довгий час декларувала «рівність» всіх людей, виховала небажання, щоб хтось із колег виділявся із загальної маси, а аудит якраз і передбачає формування бухгалтерської еліти.

Згідно зі ст.. 23 Закону України «Про аудиторську діяльність» діяльність аудиторських фірм обмежена наданням аудиторських послуг та видами робіт, які безпосередньо стосуються надання аудиторських послуг – консультацій, перевірок або експертиз. Аудитори і аудиторська фірми не мають права безпосередньо брати участь у виробничому процесі на підприємстві або впливати на нього. Ця законодавча норма обумовлена існуванням двох форм проведення аудиту, які мають різну мету, - це внутрішній та зовнішній аудит. Внутрішній аудит проводиться в середині самої організації за вимогою керівництва підприємства аудиторами, які працюють в цій організації, і тією чи іншою мірою виконання їхніх функцій залежить від впливу керівництва підприємства. Тому внутрішній аудит не можна вважати незалежним і об’єктивним. Проте це не зменшує значення і важливості внутрішнього аудиту як невід’ємної частини контролю.

На сьогоднішній день неможливо розділити облік і контроль. За допомогою обліку фіксують господарські процеси та явища, що відбулись на підприємстві із господарськими засобами та джерелами утворення., але ще необхідно і контролювати. А контролювати в основному необхідно процес виробництва продукції на промислових підприємствах.

Для керівництва підприємств виробників все більшого значення набуває контроль за витратами виробництва, який стає основним методом досягнення належного рівня рентабельності виробництва.

Контроль [франц. controle] – перевірка, спостереження для встановлення відповідності чого не будь певним вимогам [1,78].

Контроль - це система спостереження і перевірки процесу функціонування об’єкта управління, визначення результатів управлінського впливу на об’єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання управлінських рішень.

Контроль, як економічна категорія являє собою ефективний засіб попередження, виявлення та запобігання порушення і посяганням на національне багатство країни; складову частину господарського управління, його функцію, метод реалізації управлінських рішень; джерело інформації позитивні й негативні явища на всіх ділянках виробничої діяльності; систематичну конструктивну діяльність керівників органів управління, спрямовану на наближення фактичного виконання до поставленої мети.

На сьогоднішній день на підприємствах розрізняють два види контролю – внутрішньосистемний та внутрішньогосподарський. Внутрішньосистемний контроль здійснюється міністерствами, державними комітетами, концернами, асоціаціями, акціонерними виробничими об’єднаннями підприємств одної галузі відповідно до вимог чинного законодавства.

Внутрішньогосподарський контроль – це сукупність заходів, що вживають всередині підприємства, які забезпечують запобігання та виявлення операцій з господарськими засобами та джерелами і дій посадових осіб, що суперечать цілям їхньої діяльності, або вимогам чинного законодавства. В свою чергу з системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві необхідно виділити внутрішній контроль витрат виробництва.

Контроль витрат виробництва – це контроль за процесами та чинниками, що впливають на витрати виробництва та їх рівень, та впливають на формування собівартість реалізованої та виробленої продукції.

Основна мета внутрішнього контролю витрат полягає в наданні інформації про відхилення від норм та нормативів, виявленні «вузьких» місць на виробництві, визначенні невикористаних резервів на підприємстві. Можна виділити основні завдання внутрішнього контролю витрат виробництва:

- зниженні використання основних та допоміжних матеріалів на продукцію;

- зменшенні матеріаломісткості та енергомісткості виробляємої продукції;

- зниженні рівня загальновиробничих витрат;

- недопущенні браку та погіршення якості продукції.

Отже можна зробити висновок, що впровадження на підприємствах системи внутрішньогосподарського контролю, зокрема контролю витрат виробництва забезпечуватиме керівництво інформацією про стан витрат виробництва та собівартість виготовленої продукції і дозволить виявити і мобілізувати резерви у сфері виробництва.

Внутрішній аудит необхідний для підвищення ефективності всієї системи управління підприємствами, він сприяє дотриманню законодавчих вимог до організації бухгалтерського обліку, здійсненню господарських операцій, створенню необхідних умов застосування правових норм захисту майнових інтересів і дотриманню вимог установчих документів, скороченню економічних санкцій раціональної організації та використанню висновків зовнішніх аудиторських перевірок. В умовах функціонування підприємств на принципах підприємництва назріла нагальна потреба створення апарату управління служби внутрішнього аудиту, насамперед для забезпечення безконфліктного співіснування з органами державного контролю та незалежним (зовнішнім) аудитом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Необхідність господарського контролю в Україні.	\|	Регулювання аудиторської діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.