Професійні організації з внутрішнього аудиту. Інститут внутрішніх аудиторів.

Інститут внутрішніх аудиторів (The Institute of Internal Auditors, IIA) Був заснований в 1941 році в США невеликою групою однодумців, пов'язаних внутрішнім аудитом.На сьогодні Інститут являється міжнародною професійною асоціацією, яка об’єднує понад 110000 людей, більш як в 150 країнах світу.Всеукраїнський Інститут внутрішніх аудиторів (ВІВА) був заснований в 2001 році. Його членами являються представники українських компаній з різних галузей, таких, як фінанси, банки, підприємвста зв’язку, консалтингові та аудиторські фірми, страхові компанії та інші.

Стандарти внутрішнього аудиту.

Інститут розробив та активно пропагандуе «Міжнародні професійні стандарти внутрішнього аудиту» та «Кодекс етики» -, далі (стандарти),- внутрішнього аудитора, ціль яких є впровадження та підтримання високих професійних та етичних стандартів серед членів Інституту та всіх внутрішніх аудиторів.На сьогоднішній день стандарти перекладені на російську мову Інститутом внутрішніх аудиторів Росії.

Порядок затвердження стандартів внутрішнього аудиту (СВА) на підприємстві.

В Україні розвиток внутрішнього аудиту почався зі створення відділів ВА в комерційних банках (Постанова Правління Національного банку України від 20.03.1998 р. №114 затверджено “Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України”.

Наявність служби ВА в банківських установах визначено як одну з обов’язкових умов отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. Окрім цього, на підставі МСА Національним банком України розроблено і впроваджено Національні стандарти внутрішнього аудиту в банках, які знайшли відображення в “Методичних вказівках щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України” (постанова НБУ №358 від 20. 07. 1999 р.). На основі Національних стандартів кожний комерційний банк може розробляти власні внутрішні стандарти аудиту. Головне призначення внутрішніх стандартів полягає у встановленні єдиних правил проведення аудиторських перевірок у конкретному банку. В Україні у жовтні 2000 р. створено Інститут внутрішніх аудиторів, який вирішує такі важливі завдання як: визначення наукового обґрунтування внутрішнього аудита як соціального явища; законодавче закріплення положення професії внутрішнього аудитора на ринку трудових ресурсів України.

Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три елементи: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підвищення ефективності роботи і дотримання відповідних вимог. У поєднанні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують підприємству зниження небажаного ризику ділової і фінансової діяльності, а також ризик помилок у бухгалтерському обліку.

Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів управління фірми, або відповідно до порядку, встановленого законодавством.

Внутрішній аудит є складовою внутрішнього контролю і здійснюється за рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської діяльності.

Головна мета внутрішнього аудитора — визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві перекручення.

Термін "Внутрішній аудит" означає діяльність внутрішньої аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів підприємства).

Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Можливості й мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають широкий спектр та напрямки і залежать від розміру та структури підприємства, а також потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудитора складаються з контролю за функціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Контроль за організацією системи бухгалтерського обліку — це виконання частини функцій керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Фахівці внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем; проводять експертизи фінансової й оперативної інформації, огляд коштів, які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та інформування; готують огляди ефективної діяльності підприємства, у тому числі нефінансових засобів керівництва; здійснюють контроль за дотриманням українського законодавства і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності.

Проте особливий науковий інтерес викликає проблема юридичної відповідальності аудитора, внутрішнього аудитора в Україні. Однак, чинне законодавство України не передбачає юридичну відповідальність аудиторів перед третіми особами. Проблема визначення рівня відповідальності аудитора перед третіми особами в судовому порядку постійно змінюється і не є до кінця вирішеною. Порівняно недавньої новацією у справах про “недбалість” стала ідея, про те, що ситуація, коли позивач "зайво покладався" на фінансову звітність та висновок аудитора, є "взаємною недбалістю". У справах, де можна встановити факт “взаємної недбалості”, розмір штрафів аудитора, визнаного недбалому, значно зменшується. В зарубіжних країнах в даний час дотримуються концепції “порівняльної недбалості”, згідно з якою потрібно зробити порівняння (на процентної основі) недбалість третьої особи і недбалості аудитора, і відповідальність кожного буде визначена за відносним рівнями провини кожної зі сторін.

Висновки: 1. Внутрішній аудит – це якісно новий вид внутрішнього контролю. В Україні система внутрішнього аудиту обіймає три сфери: законодавчу; нормативну; інструктивну. Законодавчими основами формування системи внутрішнього аудиту в Україні є Господарський та Цивільний кодекси України, закони, внутрішні розпорядчі документи підприємства. В нормативних документах України поняття “внутрішній аудит” розглядається як складова частина управління у двох структурах: у органах Державного казначейства України та у комерційних банках.

2. Теорія внутрішнього аудиту складається з трьох основних елементів: концепції, постулати, аудиторські стандарти (правила).

3. Міжнародні стандарти внутрішнього аудиту придатні для всіх суб’єктів господарювання, у тому числі для комерційних банків і мають рекомендований характер.

4. Юридична відповідальність аудитора, внутрішнього аудитора перед суспільством, державою, власниками, керівництвом суб’єкта господарювання, третіми особами повинна бути максимально повною.

Пропозиції щодо розвитку правового механізму внутрішнього аудиту в СДФК умовах економічної кризи в Україні полягають у наступному: (1) внесення необхідних змін та доповнень і положень в чинне законодавство щодо відповідальності аудиторів за якість аудиту не лише перед АПУ, а, в першу чергу, перед третіми особами; (2) внесення змін до чинних МСА, стандартів ВА та розробка механізму практичного їх застосування в Україні, створення коментарів у повному обсязі, наприклад щодо визначення певних випадків, коли внутрішній аудитор обов’язково повинен нести відповідальність або коментування заходів впливу, які можуть застосовуватися до внутрішніх аудиторів у зв’язку з некваліфікованим проведенням аудиторських перевірок; (3) внесення змін у Цивільний кодекс України щодо відповідальності внутрішнього аудитора за некваліфіковане проведення незалежного експертного оцінювання управлінських функцій суб’єкта господарювання; (4) застосування зарубіжної концепції “порівняльної недбалості” при визначенні рівня відповідальності внутрішнього аудитора перед власником, керівництвом підприємства, третіми особами в судовому порядку; (5) удосконалення механізму юридичної відповідальності внутрішнього аудитора за зміст звітності, повноту внесення коректив щодо результатів перевірки; (6) розвиток системи страхування професійної відповідальності внутрішніх аудиторів.

Таким чином, запровадження та розвиток правового механізму внутрішнього аудиту в СДФК є важливою умовою удосконалення практики та підвищення якості та ефективності здійснення внутрішніх аудиторських перевірок у суб’єктах господарювання, а також, відповідно, і функціонування господарських установ, що у свою чергу, є запорукою стабільності та надійності господарської системи в цілому. Напрямком подальшого наукового дослідження є організація служби внутрішнього аудиту на підприємстві.

В нашій країні організація системи внутрішнього аудиту (СВА) на великих суб’єктах господарювання формуються з урахуванням всесвітньої практики. Загальне дослідження концептуальних засад чинних систем аудиту та ВА в Україні показало, що вони обіймають три сфери: (1) законодавчу; (2) нормативну; (3) інструктивну. Законодавча сфера представлена основним документом, що регламентує, у цілому, правові аспекти аудиту – це Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року (зі змінами і доповненнями). Цей закон визначає, у цілому, місце аудиту в економічному контролі фінансово-господарської діяльності, як необхідного і рівноправного елементу. Однак, не слід забувати, що Міжнародні стандарти аудиту (МСА) та етики призначені для аудиторської перевірки фінансової звітності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концептуальна база професійної практики.	\|	Будова СВА. Стандарти практичного застосування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.