• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основними суб’єктами МЕВ є фізичні та юридичні особи, держави та міжнародні організації.

· Фізичні особи – це особи, які наділені правоздатністю та дієздатністю, переважно виступають як комерсанти або підприємці;

· Юридичні особи – об’єднання, наділені відокремленим майном, діють від свого імені і в межах свого майна, мають права та обов’язки, від свого імені виступають як сторона громадських відносин.

Відрізняють наступні типи організаційно-правової форми юридичних осіб:

Ø об’єднання людей - відповідальність учасників за результати діяльності поширюється на майно об’єднання та власне майно учасників (повне та командитне товариство)

Ø об’єднання капіталів – відповідальність учасників обмежена розміром вкладу кожного в уставний фонд підприємства (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства)

Законодавство кожної країни може по різному відзначати конкретні організаційно-правові форми юридичних осіб (відповідно законодавства Великобританії повне товариство не є юридичною особою) або давати різні назви однаковим за суттю формам (корпорація – відповідно законодавства США, відкрите акціонерне товариство – відповідно законодавства України).

Законодавство України визначає наступні організаційно-правові форми юр. осіб:

Ø повне товариство

Ø командитне товариство

Ø товариство з додатковою відповідальністю

Ø Т-во з обмеженою відповідальністю

Ø акціонерне товариство

· Держава – як суб’єкт міжнародних економічних відносин: суверене утворення, яке володіє верховною владою на своїй території на незалежністю по відношенню до інших держав. Держава реалізує як пряму участь у МЕВ (через міждержавні стосунки, державні підприємства, державні органи), так і побічну (формування умов для здійснення МЕВ всіма іншими учасниками).

· Міжнародні організації – формування та об’єднання, які приймають участь в МЕВ в залежності від цілей, завдань та напрямків їх діяльності. Міжнародні організації систематизують за наступними ознаками:

Ø юридична природа (міжурядові, позаурядові)

Ø склад учасників (універсальні, регіональні)

Ø масштаби діяльності (загального характеру, спеціальної компетенції)

Ø характер діяльності (координуючі, оперативної дії, консультативні)

Ø термін діяльності (постійної дії, періодичної дії, тимчасові)

Слід відзначити, що специфічними суб’єктами МЕВ є міжнародні підприємства:

· Багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом, управлінням та сферами діяльності);

· Транснаціональні корпорації (національні за каналом управління, міжнародні за сферами діяльності);

· Міжнародні спільні підприємства (підприємства, які об’єднують різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні, розподілі прибутків та ризиків).

Реалізація різноманітних форм МЕВ суб’єктами здійснюється на тому чи іншому рівні, які розрізняються в залежності від ступеню інтенсивності взаємодії:

· Економічні контакти –це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;

· Взаємодія –стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;

· Співробітництво –міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;

· Міжнародна економічна інтеграція –рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік 2 або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами національного регулювання.

Розвиток міжнародних економічних відносин здійснюється за певними принципами, дія яких має загальний та специфічний характер впливу на МЕВ. Можна виділити слідуючи загальні принципи розвитку МЕВ:

· Еволюційність або розвиток МЕВ на основі об’єктивних економічних законів;

· Системність або розвиток МЕВ як системи із взаємопов’язаними елементами, коли зміни в 1 елементі ведуть до обов’язкових змін в іншому та всієї системи в цілому;

· Еквівалентність обміну: що участь у МЕВ здійснюється на основі взаємного узгодження інтересів кожного учасника, які мають не обов’язково грошовий вираз.

Крім того на національному рівні, міжнаціональному та наднаціональному рівнях виробляються, узгоджуються та реалізуються специфічні принципи МЕВ. На глобальному рівні вироблені та продекларовані (у “Хартії економічних прав та обов’язків держав”) такі специфічні принципи МЕВ:

· Суверенітет;

· Суверена рівність всіх держав;

· Територіальна цілісність і політична незалежність держав;

· Ненапад та невтручання;

· Взаємна та справедлива вигода;

· Мирне співіснування;

· Рівноправ’я та самовизначення народів;

· Мирне врегулювання суперечностей;

· Усунення несправедливості внаслідок застосування сили;

· Добросовісне виконання міжнародних зобов’язань;

· Поважання прав і основних свобод людини;

· Відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу;

· Сприяння міжнародної соціальної справедливості;

· Міжнародне співробітництво з метою розвитку;

Принципи ЗЕД України визначенні у ЗУ“Про ЗЕД”, в якому зазначені принципи:

· Суверенітет народу України;

· Верховенство закону;

· Свобода зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів;

· Юридична рівність і недискримінація;

· Рівний захист інтересів українських та зарубіжних суб’єктів;

· Еквівалентність обміну, недопустимість демпінгу.

4. Інтенсивний розвиток МЕВ розпочався у другій половині ХХ ст.

В основі цього процесу знаходиться міжнародний поділ праці (МПП), його поглиблення і розширення.

Схема 1. Функціональна схема МПП

У взаємозв’язку із МПП відбуваються такі процеси:

- інтернаціоналізація виробництва;

- збільшення відкритості національних економік;

- розвиток інтеграційних процесів;

- розвиток і зміцнення регіональних міжнародних структур.

Певний час (а саме кінець ХІХ – середина ХХ століття) переважала тенденція розподілу і перерозподілу ресурсів, сфер політичного впливу між країнами-велетнями, великими монополістичними угрупованнями. В другій половині ХХ і на початку ХХІ століття починає домінувати тенденція до об’єднання в торгівельній, виробничій, кредитно-фінансовій сферах.

Світове господарство (далі СГ) – це глобальний економічний організм. Структурними його елементами є національні економіки. Знаходяться вони у постійному взаємозв’язку і взаємозалежності. Світове господарство підпорядковується об’єктивним ринковим законам.

Сучасна наукова думка виходить із того, що СГ зародилося за часів первісного суспільства. У своєму розвитку воно пройшло 6 етапів:

1 етап - період палеоліту та неоліту, коли відбувався перехід від кочового життя до стійкій осілості. Тоді з’явилася відтворююча система господарств. Відбулася так звана «міжплемінна інтеграція» на основі аграрного виробництва (скотарства і землеробства).

2 етап – охоплює період зовнішньоекономічних відносин у стародавньому світі. Характерним для нього були:

- поява ранньокласових утворень;

- зовнішня торгівля була часто єдиною формою економічних відносин між країнами стародавнього світу;

- колонізація земель і розвиток ремісництва (1 тис. до н.е.) (Фінікійська та грецька колонізація)

3 етап – пов’язаний із зовнішньоекономічними відносинами за феодалізму.

4 етап – МЕВ епохи відкриттів 15-17 ст.

5 етап – МЕВ періоду промислової революції (18-19ст.)

6 етап – МЕВ епохи комп’ютерів і Інтернету (ІІ половина 20-початок 21 ст.)

Як цілісна система СГ сформувалася в кінці 19 ст. Цьому передували умови:

- завершення епохи географічних відкриттів;

- відбулося закріплення всіх територій Землі за одним з національно-державних утворень;

- визнання цього утворення (всіма або майже всіма державами).

На розвиток СГ у новітній час суттєво вплинула НТР. Вона обумовила:

- інтенсифікацію інтеграційних процесів;

- формування ТНК (транснаціональних корпорацій)

- міжнародних кредитно-фінансових інституцій.

Сучасне СГ характеризується інтенсивним рухом товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Якщо до початку 90-х років ХХ ст. СГ розподілялося на дві основні суспільно-економічні системи ( капіталізм і соціалізм, або підприємницька і командно-адміністративна системи), тоді як з 90-х років ХХ ст. розпочався процес формування єдиного світового господарства.

Сьогодні розвиток СГ пов’язують з процесом глобалізації. Глобалізація значною мірою процес суперечливий. З одного боку глобалізація забезпечує реалізацію переваг МПП, нарощує економічний потенціал, підвищує рівень виробництва, покращує якість життя людей. З другого боку глобалізація створює нові складні болючі проблеми:

1) більша частина виграшу дістається багатим країнам, збільшується нерівність, поглиблюються конфлікти;

2) зростає взаємозалежність національних економік, відповідно підвищується рівень регіональної і глобальної нестабільності;

3) контроль над національними економіками поступово переходить від суверенних урядів до ТНК і міжнародних організацій.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
7. Акти з охорони праці в організації.
8. Антиінфляційна політика держави
9. Антимонопольна діяльність держави
10. Антимонопольна діяльність держави.
11. Антимонопольна політика держави.
12. Античні міста-держави на півдні України, їх культурні традиції.

Переглядів: 907