• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форма держави.

Тема 2. Державний лад.Особа, суспільство, держава.

Функції держави.

У перекладі з латини "функція" означає виконання, звер­шення. Також цей термін використовується і для позначення обов'язку. Отже, функціями державиє головні напрямки її діяльності, в яких відображаються і конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність і зміст, а також соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

Держава як форма організації суспільства має чимало обов'язків (функцій), які поділяють на декілька видів:

а) за соціальним значенням:

— основні (оборона, підтримання зовнішніх відносин, охорона правопорядку, інформаційна, економічна, соціальна, екологічна та ін.);

- неосновні (управління персоналом, матеріально-технічне забезпечення та управління майном, правосуддя, контроль за видатками бюджету, бухгалтерський облік тощо);

б) за територіальною ознакою:

- внутрішні (економічна, культурно-виховна, охорона й за­хист усіх форм власності, соціальне обслуговування населення, екологічна, охорона правопорядку, громадянських прав та прав і .свобод людини);

- зовнішні (організація співробітництва з іншими країнами та зарубіжними організаціями, захист державного сувереніте­ту, підтримка миру в регіоні, мирне співіснування з іншими державами світу);

в) за часом здійснення:

- постійні (здійснюються на всіх етапах розвитку дер­жави);

- тимчасові (здійснюються таке на певних етапах її розвит­ку, наприклад захист від агресії, створення власної банківської системи і т.д.);

г) за сферами суспільного життя:

- гуманітарні (забезпечення належних умов життя для кожної людини) ;

- економічні (розвиток господарства країни);

- політичні (забезпечення умов для формування і здійснення державної влади на засадах демократії) та ін.

Форми здійснення функцій держави- це спеціальні напрямки її діяльності, за допомогою яких держава виконує свої обов'язки. За правовими наслідками ці форми поділяються на:

- правові (такі, що тягнуть за собою правові наслідки: підготовка й прийняття законів, виконання законів, охорона правопорядку, нагляд за дотриманням законності, винесення обов'язкових для виконання рішень і т.д.);

- не правові (організаційні) (такі, що, на відміну від поперед­ніх, не тягнуть за собою правових наслідків: підбір і розста­новка керівних кадрів, організація недержавного контролю, організація виховання).

Лекція – 1 год.

План

1. Форма держави.

2. Форма правління.

3. Державний (територіальний) устрій.

4. Політичний (державний) режим.

Самостійна робота: 2 год.

План

1. Людина – індивід – особистість - особа - громадянин.

2. Поняття громадянства.

3. Поняття та ознаки правової держави і громадянського суспільства.

Основні поняття:держава, державний суверенітет, форма держави,форма держав­ного правління, форма держав­ного устрою, форма державно-правового режиму, функції держави, правова держава, громадянське суспільство, механізм держави, апарат держави, історичний тип держави.

Організація державної влади значною мірою залежить від форм держави.

Форма держави –це порядок формування і здійснення державної влади. Розрізняють складові форми держави: форму правління, форму держав­ного устрою, форму державно-правового режиму.

2. Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

Відомі дві форми правління - монархія і республіка.

Монархія - це така форма правління, за якої верховну владу в Державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор тощо).

Монархія буває абсолютною та обмеженою.

Абсолютна монархія - це форма правління, за якої верховна влада зосереджена в руках одноосібного глави держави (монарха).

За обмеженої (конституційної, парламентської) монархії законодавча влада належить парламентові, виконавча - монар­хові (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються.

Республіка - це така форма правління, за якої верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійсню­ється ними.

У теорії права розглядають аристократичні та демократич­ні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати та бути обраним належить лише вищим верствам (наприклад, рабовласницькі республіки у Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі).

У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними або якщо їхнє право не обмежене на підставах, передбачених законом. Відомі три види демокра­тичних республік: парламентські, президентські та змішані. У парламентських республіках:

- президент обирається парламентом;

- уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;

- уряд підзвітний парламентові;

- парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку.

У президентській республіці:

- президент обирається всенародне або за особливою процедурою;

- президент є главою держави і здійснює виконавчу владу;

- законодавча влада належить представницькому органові (парламентові);

- президент має право вето та інші права (як-то, право розпустити парламент).

- президент має право вето та інші права (як-то, право розпустити парламент).

У змішаній республіціє елементи як президентської, так і парламентської форм правління (як, зокрема, в Україні).

3. Форма територіального устрою - національно-територіаль­на та адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів із державою в цілому та між собою (наприклад, Автономна Республіка Крим, Київська область, Залізничний район та ін.).

Теорія права розрізняє просту й складну форми державного устрою.

Проста (унітарна) держава- це єдина держава, що не містить відокремлених державних утворень, які мають певну самостійність. Для державних органів характерна наявність: єдиної системи державних органів; єдиного законодавства; єдиної території; єдиного громадянства; єдиної загальнодер­жавної символіки тощо.

Складна державаформується з відокремлених державних утворень, що мають певну самостійність. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, а за твердженням деяких авторів - й імперія.

Федерація - це суверенне державне утворення (союз держав) з особливою структурою державного механізму, що криє в собі як загально федеративні державні (суспільні) організації, систему законодавства, так і аналогічні організації та законодавство суб'єктів федерації. Федерація створюється на добровільних засадах, здебільшого згідно з укладеними відповідними угодами (наприклад, Російська Федерація, США).

Конфедерація - це добровільне об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, терито­рії, громадянства. Це нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.

Імперія - примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.

4. Державно-правовий режим- це сукупність засобів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер і зміст з огляду на співвідношення демократичних і недемокра­тичних засад. Розрізняютьдемократичний і недемократичний режими.Основними ознаками демократичного режиму є:

- проведення виборів державних органів у центрі і на місцях та органів місцевого самоврядування,

- плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;

- рівноправність людей, гарантії здійснення ними своїх прав, виконання обов'язків;

- демократизм правосудця, пріоритет методів переконання перед методами примусу тощо.

Отже, демократичний правовий режим - це здійснення державної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рів­ноправність населення, а також гарантування їхніх прав, сво­бод, законних інтересів, виконання кожним своїх обов'язків.

Недемократичні режимиподіляють на тоталітарні та авторитарні.

Тоталітарний режим - це сукупність таких засобів і спо­собів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина (особи) абсолют­но регламентована: влада на всіх рівнях формується однією чи кількома особами з правлячої верхівки, не контролюється населенням; відсутня будь-яка можливість вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; найменші вільності негайно придушуються всіма засобами, аж до прямого на­сильства; існує однопартійна система, звичним є грубе втру­чання в особисте життя людини і громадянина.

Авторитарний режим - така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; допускаються деяке розмежування політичних сил легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання обстоювати інтереси певних верств населення. Але якщо така поляризація політичних сил стає антагоністичною, включається механізм дії реакційного закону чи прямого насильства.

За іншими ознаками демократичні режими класифікуються як. демократично-ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний та ш. Серед недемократичних розрізняють: військово-поліцейський, фашистський, расистсь­кий, терористичний, диктатуру певної партії, класу іншої групи чи прошарку в соціальне неоднорідному суспільстві тощо.

Отже, форма держави характеризується відповідною орга­нізацією та реалізацією публічної влади, взаємозв'язком дер­жави з особою і громадянським суспільством.

Самостійна робота: 2 год.

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. III.4 Форматування тексту.
3. IV. Виклад інформаційного матеріалу
4. IV. Виклад інформаційного матеріалу
5. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
6. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
7. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
8. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
9. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
10. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
11. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.
12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.

Переглядів: 604