Приклад.

Стаття нормативно-правового акта і норма права часто збігаються, коли структурні елементи норми права відображені в статті закону (НПА). Проте здебільшого в статті викладаються не всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють прямий, посилальний чи бланкетний (відсилальний) способи викладу норми в статті.

Поняття та структура правової норми.

Галузь законодавства — це сукупність нормативних приписів, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

До основних ознак галузі належить:

сукупність законодавчих актів, що мають єдиний предмет, метод і зміст;

певний рівень єдності форми виразу правових норм, що визначаються узгодженістю нормативних актів;

наявність системних зв'язків між актами однієї та суміжних галузей;

наявність основного акта (як правило, кодексу), що визначає зміст і правову цілісність галузі.

Основою для вирізнення окремої галузі законодавства є предмет і метод правового регулювання.

Нормативний інститут — це система взаємозв'язаних і взаємодоповняльних нормативних приписів, що регламентують певний вид сфери суспільних відносин.

Зовнішньою формою прояву нормативного інституту є, як правило, структурні підрозділи (розділи, глави) кодексів.

Нормативний припис —це логічно завершене положення, що формулюється в тексті нормативного акта й містить обов'язкове рішення державної влади.Як правило, нормативний припис відображається у тексті нормативного акта у формі статті, пункту чи абзаца.

Припис є первинним елементом горизонтальної системи законодавства, який забезпечує конкретизоване, детальне регулювання певної сфери відносин.

Первинною ланкою системи права є нормативно-право-вий припис (норма права). Це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що містить в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.

Ознаки норми права, що відрізняють її від індивідуально-правового припису:

а) узагальнює типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;

б) розрахована на невизначену кількість суспільних відносин;

в) адресована неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяє окреслити межі поведінки усіх суб'єктів, що підпадають під таку ситуацію;

г) діє в часі і просторі, за колом осіб безперервно;

д) чинність дії правової норми припиняється чи скасовується уповноваженими суб'єктами.

Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису -як цілісного, логічно завершеного державно-владного веління нормативного характеру.

Прямий спосіб має місце тоді, коли всі елементи норми права викладені в статті нормативно-правового акта. Посилальний — коли робиться посилання на іншу статтю чи статті. Відсилальний (бланкетний) спосіб має місце тоді, коли стаття відсилає до іншого нормативно-правового акта.

Норма права має свою внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, що зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

У структурі виділяють три елементи правової норми.

Гіпотеза- це така складова правової норми, у якій вказується на обставини та умови, за наявності яких ця норма діятиме. Гіпотеза встановлює й обумовлює сферу і межі регулюючої дії іншої складової правової норми - диспозиції.

Диспозиція - це складова правової норми, в якій записано саме правило поведінки суб'єктів, що виражається в юридичних правах і обов'язках. Вона вказує, що суб'єкти можуть і повинні робити, яка поведінка і діяльність заборонена цією частиною норми. "Гіпотеза" у перекладі з грецької - "основа", тоді як "диспозиція"у перекладі з латини - "влаштовую".

Санкція(у перекл. з лат. - "найсуворіша постанова") - це частина правової норми, яка вказує на міру відповідальності за невиконання обоє 'язків або порушення диспозиції. Санкція настає або може наставати за наявності фактів протиправної, винної і суспільна небезпечної (шкідливої) діяльності (бездіяння) чи поведінки.

У цілому ж, для кращого розуміння, структуру правової норми можна відобразити такою схемою:

ІНАКШЕ...

Проте на практиці більшість статей нормативно-правових актів має лише двочленну структуру правової норми. Через це деякі фахівці права, наприклад, російський професор С. Алексєєв, пропонують окремо розглядати структуру норми-припису. Справа у тому, що тричленна схема не відповідає структурі реальних норм-приписів, не збігається зі статтею закону і, навпаки, в однієї статті може бути 2-3 і навіть більше різних норм права.

Для правових норм-приписів типовою є побудова, що має два основних елементи: гіпотезу і диспозицію або диспозицію і санкцію, які вказують на ті юридичні наслідки, що настають за наявності передбачених нормами умов. У регулятивних (правоустановчих) нормах ця частина називається диспозицією, а в охоронних (заборонних) - санкцією.

У п. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України вказано, що "за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один з таких заходів стягнень: 1) догана; 2) звільнення". Повну логічну структуру цієї норми можна висловити так: якщо працівник порушить трудову дисципліну, то щодо нього може бути застосовано або тільки догану, або звільнення. Цей приклад ілюструє випадок, коли маємо справу з двочленною структурою правової норми.

Наприклад, у Кримінальному кодексі України вказується: "Таємне викрадення індивідуального майна громадян (крадіжка) - карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років". Теоретики права першу частину таких норм називають гіпотезами, оскільки це заборонні норми права. Фахівці з кримінального права цю частину норми називають диспозицією.

Бувають випадки, коли санкція відсутня у правовій нормі, тобто міститься в іншій нормі, або ж це означає, що порушення цієї норми не породжує для порушника юридичних наслідків або має місце "санкція незначущості" - дії не відбулися, не здійснилися. Так, наприклад, ряд статей Конституції України та інших законів не мають посилань на умови їх застосування (тобто, у них відсутня гіпотеза) або на наслідки їх порушення (відсутня санкція). Інколи в законодавстві трапляються відсилкові санкції типу: "відповідальність настає згідно з законом". Як правило, така відповідальність може визначатися Кримінальним кодексом та іншими законодавчими актами.

Усі гіпотези, диспозиції та санкції бувають різних видів:

1) за складом:

а) прості; б) складні;

2) за ступенем визначеності змісту:

а) абсолютно визначені; б) відносно визначені; в) оцінкові;

г) альтернативні.

Крім того, санкції поділяються на:

а) каральні (штрафні);

б) відновлювальні - поновлення в правах чи заохочуючими (або позитивними) і т.д. .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система законодавства України	\|	Функції права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.