Поняття і гарантії законності.

Термін «законність» з'явився в період буржуазних революцій і зводився до вимоги підкорення громадян, адміністрації, посадових осіб і суду приписам закону і до заборони виходити за його межі. Зокрема, в ст. 5 Декларації прав людини і громадянина 1789 р. (Франція) записано, що все те, що не заборонено законом, дозволено, і ніхто не може бути примушений до дій, які не передбачені законом.

У нас в одних випадках «законність» розглядали, як метод управління державою і суспільством по точному і неухильному виконанню і дотриманню законів і інших підзаконних актів. У другому випадку розглядали як режим діяльності всіх державних органів, громадських об'єднань і громадян по точному і неухильному дотриманню законодавства. В зв'язку з цим часто траплялось, що чим точніше виконувались закони, тим більше здійснювалось беззаконня. В третіх випадках законність ототожнювали з правопорядком.

У зв'язку з цим потрібно сказати, що законність починається із досконалості самих законів.

Законність— це правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного і суспільного життя. Поняття законності означає явище, яке покликане створювати сприятливі умови для втілення приписів законів і підзаконних актів у повсякденну практику життя держави і суспільства.

Законність - це особливий режим або процес діяльності держави і всіх інших суб'єктів суспільних відносин, суть якого зводиться до трьох основних вимог:

1) наявність добре продуманої системи демократичних правових законів і підзаконних нормативних актів;

2) точне і повне закріплення правового статусу (прав і обов'язків) всіх учасників суспільних відносин, зокрема державних органів і посадових осіб;

3) точне і неухильне дотримання законів і інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами і громадянами.

Такий підхід відповідає вимогам ст. 8 Конституції України, де проголошується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, на якому ґрунтується ця Конституція. Конституція має найвищу юридичну силу. Норми Конституції є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Сьогодні ставиться питання про введення нового поняття - правозаконність.

Громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що не заборонено законом». Державні органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи здійснюють повноваження за принципом «дозволено лише те, що визначене законом». Органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції).

Основними принципами законності, які забезпечують її дієвість на практиці, є:

а) верховенство закону в системі нормативно-правових актів;

6) єдність законності;

в) зв'язок законності і культурності;

г) недопустимість протиставлення законності та доцільності;

д) притягнення до відповідальності за правопорушення лише за наявності вини за його скоєння;

е) невідворотність покарання за скоєне правопорушення.

Законність у суспільстві повинна бути гарантована не тільки державою, а й іншими суб'єктами суспільних відносин. Гарантії законності - це система різноманітних, у тому числі юридичних, засобів, за допомогою яких реалізуються права і обов'язки всіх суб'єктів суспільних відносин, охороняються і відновлюються порушені суб'єктивні права громадян, юридичних осіб і держави в цілому.

Всі гарантії можна поділити на загальносоціальні і юридичні.

До загальносоціальних відносяться: політичні, економічні, ідеологічні та інші.

Юридичні гарантії - передбачена правовим законодавством система юридичних засобів, включаючи практичну діяльність державних органів, по реалізації, охороні і відновленню порушених суб'єктивних прав і обов'язків.

Юридичних гарантій є багато і їх можна класифікувати:

1) за суб'єктами застосування гарантій: парламентські президентські, судові, прокурорські, самоврядні (муніципальні), адміністративні (управлінські), контрольні, громадські (партійні);

2) за видами правових норм, які забезпечують законність: конституційні, процесуальні, матеріальні (норм матеріального права);

3) за характером юридичної діяльності: правотворчі, правозастосувальні, правореалізаційні, ідеологічні (правова пропаганда, правова просвіта, правовий всеобуч).

Можуть існувати й інші юридичні гарантії законності зокрема міжнародно-правові.

Правопорядок — це відповідність суспільних відносин приписам норм права. Оскільки норми права є одним з видів соціальних норм, то правопорядок виступає як складова частина, елемент суспільного порядку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Правопорядок і правопорушення та юридична відповідальність	\|	Наявність причинного зв’язку між протиправними діями і наслідками.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.