Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Склад злочину, його елементи.

Склад злочину – це сукупність передбачених кримінальним законом ознак, що визначають суспільно небезпечне діяння як злочин. Склад злочину ство­рюють чотири елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона.

Об’єктом злочину є те, на що спрямоване злочинне діяння, чому воно завдає шкоди чи створює загрозу спри­чинення шкоди. Такими об’єктами виступають сус­піль­ні відносини, що охороняються кримінальним зако­ном. Від об’єкта потрібно відрізняти предмет злочину. Предметом злочину можуть бути конкретні матері­аль­ні речі, цінності, наркотичні засоби, зброя тощо.

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішня сторо­на злочинної діяльності. Описуючи той чи інший зло­чин, законодавець частіше вказує на ознаки саме об’єк­тив­ної сторони. До них належать: суспільно небез­печне діяння (дія чи бездіяльність), злочинні наслідки й причинний зв’язок між ними. Ці ознаки є основними, тобто обов’язковими для більшості складів злочину. Відсутність хоч би одного з них означає відсутність зло­чину взагалі

Суб’єктом злочину є фiзична осудна особа, яка вчинила злочин у вiцi, з якого вiдповідно до ККУ може наставати кримiнальна вiдповiдальнiсть.

Спецiальним суб’єктом злочину є фiзична осудна особа що вчинила у вiцi, з якого може наставати кримінальна відповiдальнiсть, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.

Осудною визнається особа, яка пiд час вчинення злочину могла усвiдомлювати свої дiї (бездiяльнiсть) i керувати ними.

Не пiдлягає кримiнальнiй вiдвовiдальностi особа, яка на час вчинення суспiльно небезпечного дiяння, передбачене цим Кодексом, перебувала в станi неосудностi, тобто могла усвiдомлювати свої дiї (бездiяльнiсть) або керувати ними внаслiдок хронiчного психiчного захворювання, тимчасового розладу психiчної дiяльностi, недоумства або іншого хворобливого стану психiки. До такої особи за рiшенням суду можуть бути застосованi примусовi заходи медичного характеру.

Не пiдлягає покаранню особа, яка вчинила элочин у станi осудностi, але до постановления вироку захворiла на психiчну хворобу, що позбавляє її можливостi усвiдомлювати свої дiї (бездiяльнiсть) або керувати ними, до такої особи за рiшенням суду можуть застосовуватися примусовi заходи медичного характеру, а пiсля одужання така особа може пiдлягати покаранню.

Пiдлягає кримiнальнiй вiдповiдальностi особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка пiд час вчинення злочину, через наявний у неї психiчний розлад, не була здатна повною мiрою усвiдомлювати свої дiї (бездiяльнiсть) та (або) керувати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначеннi покарання i може бути пiдставою для застосування примусових заходiв медичного характеру.

Обов’язковою умовою кримінальної відпові­даль­ності є досягнення фізичною особою певного віку. Закон встановлює, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповни­лося 16 років, а за скоєння окремих злочинів, у визна­чених Кодексом випадках, кримінальна відпові­даль­ність настає з 14 років. До цих злочинів належать умис­не вбивство, умисне завдання тяжких чи середньої тяжкості тілесних пошкоджень, зґвалтування, грабіж, розбій, хуліганство та деякі інші. Суспільна небезпека та їх протиправність добре відомі неповнолітнім уже з 14 років.

Не підлягають кримінальній відповідальності особи віком від 14 до 16 років за необережні злочини.

Суб’єктивна сторона злочину – це його внутрішня сторона, тобто психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і його наслідків. До обов’язкових ознак суб’єктивної сторони належить ви­на у формі умислу чи необережності. Серед інших не­обо­в’язкових ознак суб’єктивної сторони закон може роз­глядати мотив та мету скоєння злочину, а також емо­ційний стан суб’єкта (так звані факультативні ознаки).

Основною ознакою суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина. Кримінальній відпові­даль­ності та покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, про що прямо вказано у законі.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та її наслідків, виражена у формі умислу або необережності.

Особа вважається невинуватою у вчиненні зло­чину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (презумпція невинуватості).

Злочин може бути вчинений умисно чи з не­обе­режності.

Закон поділяє умисел на прямий і непрямий (евен­туальний).

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Переважна більшість злочинів вчиняється саме умисно, такі злочини є більш суспільно небезпечні порівняно із злочинами необережними.

Необережність, як форма вини, характеризує меншу суспільну небезпечність злочину й особи, яка його скоїла.

Кримінальний кодекс поділяє необережність на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість.

Злочинна самовпевненість має місце тоді, коли особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або безді­яль­ності), але легковажно розраховувала на їх відвер­нення.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяль­ності), хоча повинна була і могла їх передбачити.


Читайте також:

  1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
  2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
  3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
  5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
  6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
  7. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  8. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
  9. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
  12. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.




Переглядів: 578

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поняття та ознаки злочину, класифікація злочинів, склад злочину. | Ст.. 16. Кримiнальна вiдповiдальнiсть за незакiнчений злочин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.