Види правочинів

Правочини та умови його дійсності.

Правочин – це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Умовами чинності правочинів є вимоги:

- щодо змісту. Зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству та моральним принципам суспільства;

- щодо суб’єктів правочину, їх цивільної дієздатності;

- щодо відповідності внутрішньої волі і волевиявлення суб’єктів правочину. Воля повинна формуватися вільно без насильства, погроз, обману та ін.;

- щодо форми правочину. При укладанні правочину обов’язкове дотримання передбаченої законом форми (усної, простої письмової, нотаріального посвідчення, державної реєстрації);

- щодо реальності правочину. Правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- щодо дотримання спеціальних умов. Наприклад, правочин, що вчиняється батьками або усиновлювачами, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, невповнолітніх.

Правочини, що їх вчиняють громадяни та юридичні особи досить різноманітні, а тому потребують класифікації.

Цивільне законодавство (ст. 202 ЦКУ) в залежності від кількості осіб розрізняє односторонні та двосторонні чи багатосторонні правочини (договори).

Одностороннім визнається правочин, якщо для його виникнення, зміни або припинення достатньо волевиявлення однієї сторони (наприклад, складання заповіту).

Двосторонній або багатосторонній правочин є договором. Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Залежно від способу укладання правочини поділяються на консенсуальні та реальні.

Консенсуальним є правочин, з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами.

Реальним вважається правочин, коли потрібна не тільки згода сторін по всих істотних умовах, але і реальна передача речі.

За обставинами мети правочини поділяють на платні та безоплатні.

Для платних правочинів характерна наявність зустрічного майнового еквівалента.

У безоплатних правочинах матеріальні витрати має тільки одна сторона.

Прикладом платного правочиу є договір купівлі-продажу, безоплатного – договір дарування.

Окремі правочини залежно від розсуду сторін можуть бути платними або безоплатними (наприклад, договір доручення, схову).

За значенням підстав (юридичної мети) для дійсності правочинів останні поділяються на каузальні і абстрактні.

Правочини, де вказано на підставу (мету) їхнього укладання, називаються каузальними.

Правочини, де не вказано на підставу (мету) їхнього укладання, називаються абстрактними (наприклад, видача векселя).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організаційно-правові форми юридичних осіб	\|	Поняття, загальна характеристика та умови дійсності договору.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.