МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття, загальна характеристика та умови дійсності договору.Представництво Однією з форм здійснення фізичними та юридичними особами належних їм цивільних прав та обов’язків є представництво. Відповідно до діючого цивільного законодавства (ст. 237 ЦКУ) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Отже, представництво є системою, що включає правовідносини: а) між тим, кого представляють, і представником; б) між тим, кого представляють, і третьою особою; в) між представником і третьою особою. Представниками і того, кого представляють, можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Підставами виникнення представництва є юридичні факти, коло яких визначено в законі. Згідно зі ст. 237 ЦКУ представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Обсяг та характер повноважень представника залежить від тих юридичних фактів, з яких виникає представництво. Розрізняють такі види представництва: - представництво, яке ґрунтується на договорі; - представництво, яке ґрунтується на законі; - представництво, яке ґрунтується на актах органу юридичної особи; - представництво, яке ґрунтується на інших актах цивільного законодавства.
Договором – є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є взаємною угодою, тому в договорі окремі положення, які визначають права та обов’язки сторін. Сукупність цих умов, погоджених між сторонами. Сукупність цих умов, погоджених між сторонами і становить зміст договору. За своєю правовою природою будь – який цивільно – правовий договір є правочин категорії “Правочин” і “договір” співвідносяться між собою, як загальне і окреме: будь – який договір є правочином, але не всякий правочин є договором. Договір є підставою виникнення зобов’язання. При характеристиці договорів їх класифікують за різними ознаками (кретеріями, зокрема : 1) Залежно від змісту розрізняють договори купівлі-продажу, позики, майнового найму ,підряду і т. д.; 2) Залежно від форми ( усні, письмово прості і письмово нотаріально посвідчені договори ); 3) Залежно від строку (строкові і безстрокові); 4) Залежно від того, чи має одна сторона право на одержання від другої сторони винагороди за надані їй цінності або послуги, розрізняють оплатні і безоплатні договори; 5) Залежно від того,як ропреділені права та обов’язки між сторонами у договорі розрізняють односторонні, двостороннітабагатосторонні договори. Розрізняють такі види договорів: - односторонні і двосторонні. Односторонні –це договори, в яких одна із сторін бере на себе обов’язок перед іншою стороною вчинити певні дії або утриматись від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Тобто одна сторона має тільки права, а інша тільки обов’язки (наприклад, договір займу). Двосторонні –договори, в яких кожна із сторін наділена правами та обов’язками (наприклад, договір купівлі – продажу, міни, найму); - реальні і консенсуальні. Реальні -це договори, які для свого укладення потребують вчинення певної дії (наприклад, передачі речі). Прикладом реального договору є договір позики. Консенсуальні договоривважаються укладеними з моменту досягнення згоди з основних умов договору (наприклад, договори підряду, поставки). - оплатні і безоплатні.Якщо у договорі кожна із сторін має вигоду, то він є оплатним;якщо у договорі одна сторона має вигоду з договору, то такий договір є безоплатним (наприклад, договір дарування); - усні і письмові. Письмові –нотаріально посвідчені. В новому цивільному кодексі передбачені нові види договорів, як: - публічнийвизнається договір, в якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається. - попереднійсторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. - договір приєднанняє договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. - договір на користь третьої особиє договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок не користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. Читайте також:
|
||||||||
|