Поняття, загальна характеристика та умови дійсності договору.

Представництво

Однією з форм здійснення фізичними та юридичними особами належних їм цивільних прав та обов’язків є представництво.

Відповідно до діючого цивільного законодавства (ст. 237 ЦКУ) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Отже, представництво є системою, що включає правовідносини:

а) між тим, кого представляють, і представником;

б) між тим, кого представляють, і третьою особою;

в) між представником і третьою особою.

Представниками і того, кого представляють, можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Підставами виникнення представництва є юридичні факти, коло яких визначено в законі. Згідно зі ст. 237 ЦКУ представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Обсяг та характер повноважень представника залежить від тих юридичних фактів, з яких виникає представництво.

Розрізняють такі види представництва:

- представництво, яке ґрунтується на договорі;

- представництво, яке ґрунтується на законі;

- представництво, яке ґрунтується на актах органу юридичної особи;

- представництво, яке ґрунтується на інших актах цивільного законодавства.

Договором – є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є взаємною угодою, тому в договорі окремі положення, які визначають права та обов’язки сторін. Сукупність цих умов, погоджених між сторонами. Сукупність цих умов, погоджених між сторонами і становить зміст договору.

За своєю правовою природою будь – який цивільно – правовий договір є правочин категорії “Правочин” і “договір” співвідносяться між собою, як загальне і окреме: будь – який договір є правочином, але не всякий правочин є договором.

Договір є підставою виникнення зобов’язання.

При характеристиці договорів їх класифікують за різними ознаками (кретеріями, зокрема :

1) Залежно від змісту розрізняють договори купівлі-продажу, позики, майнового найму ,підряду і т. д.;

2) Залежно від форми ( усні, письмово прості і письмово нотаріально посвідчені договори );

3) Залежно від строку (строкові і безстрокові);

4) Залежно від того, чи має одна сторона право на одержання від другої сторони винагороди за надані їй цінності або послуги, розрізняють оплатні і безоплатні договори;

5) Залежно від того,як ропреділені права та обов’язки між сторонами у договорі розрізняють односторонні, двостороннітабагатосторонні договори.

Розрізняють такі види договорів:

- односторонні і двосторонні. Односторонні –це договори, в яких одна із сторін бере на себе обов’язок перед іншою стороною вчинити певні дії або утриматись від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Тобто одна сторона має тільки права, а інша тільки обов’язки (наприклад, договір займу). Двосторонні –договори, в яких кожна із сторін наділена правами та обов’язками (наприклад, договір купівлі – продажу, міни, найму);

- реальні і консенсуальні. Реальні -це договори, які для свого укладення потребують вчинення певної дії (наприклад, передачі речі). Прикладом реального договору є договір позики. Консенсуальні договоривважаються укладеними з моменту досягнення згоди з основних умов договору (наприклад, договори підряду, поставки).

- оплатні і безоплатні.Якщо у договорі кожна із сторін має вигоду, то він є оплатним;якщо у договорі одна сторона має вигоду з договору, то такий договір є безоплатним (наприклад, договір дарування);

- усні і письмові. Письмові –нотаріально посвідчені.

В новому цивільному кодексі передбачені нові види договорів, як:

- публічнийвизнається договір, в якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається.

- попереднійсторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

- договір приєднанняє договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

- договір на користь третьої особиє договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок не користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види правочинів	\|	Джерела цивільного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.