Джерела цивільного права.

Укладення, зміна і розірвання договору

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В процесі укладення договору присутні дві послідовні стадії: пропозиція укласти договір і, прийняття пропозиції (акцепт).

Традиційно в юридичній літературі розрізняють:

- істотні умови є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

- звичайні умови є умови, які передбачаються чинним законодавством (н-д, місце виконання договору);

- випадкові умови є умови, які звичайно в договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін (наприклад, винагорода повіреному в договорі дорученні).

Розбіжності, що виникають між сторонами при укладанні договору на підставі акта органу державної влади, органу влади АРК., органу місцевого самоврядування, вирішуються судом, в остальних випадках судом, але за домовленістю сторін.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Договір може бути змінено або розірвано судом на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір.

Самостійна робота: 3 год.

Система цивільного права Українивизначає розміщення його складових у певній системі, обумовленій взаємозв'язком її елементів юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини — загальну і особливу.

Загальну частину цивільного праваскладають правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб'єкти та об'єкти цивільного права, правочини, представництво й довіреність, строки та терміни, позовна давність.

Особливу частину цивільного праваскладають норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. Вона криє в собі такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи, право власності та інші речові права; зобов'язальне право; право інтелектуальної власності; спадкове право.

Як частина юридичної науки, цивільне право вивчає закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, історію його становлення й розвитку, а також розробляє способи його подальшого вдосконалення.

Нині систему цивільного законодавства складають законодавчі та інші нормативні акти, що містять цивільно-правові норми.

Основні засади цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин визначаються Конституцією України. Зокрема, вперше в Основному Законі нашої держави закріплено право приватної власності: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї творчої, інтелектуальної діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним» (ст. 41).

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та зазначеного Кодексу.

Зокрема, на регулювання й розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р., Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. та ін.

Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-правові норми, є укази Президента України (наприклад, Указ Президента України «Про тимчасове Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18 вересня 1992 р.), постанови й розпорядження Уряду України (скажімо, постанова Кабінету Міністрів України «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» від 18 листопада 1994 р.), а також положення,інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових і особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України.

Частиною національною цивільного законодавства України є також міжнародні договори, які регулюють цивільні відносини, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту (звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин).

Діючий ЦКУ був прийнятий 16 січня 2003 року Верховною Радою України та підписаний Президентом України 27 лютого 2003 року і набрав чинності з 1 січня 2004 року. Створення (кодифікація) нового Цивільного кодексу України тривалого понад 10 років.

Цивільний кодекс Україниє однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, в якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається із Загальної та Особливої частин.

Загальна частинавключає основні положення; статті, що стосуються суб'єктів та об'єктів цивільних прав; правочинів; представництва й довіреності; строків та термінів; позовної давності.

Особлива частинаохоплює такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи (загальні положення; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи та її соціальне буття); право власності та інші речові права (поняття та види права власності, підстави його набуття та припинення, право спільної власності, право власності на землю та помешкання, захист права власності, речові права на чуже майно); право інтелектуальної власності; зобов'язальне право (загальні положення, окремі договори та зобов'язання); спадкове право.

Цивільний кодекс складається з шести книг, Кожна Книга має свою внутрішню структуру, яку складають розділи, підрозділи, глави, а в деяких випадках – параграфи і підпараграфи.що охоплю ють 107 глав.,1308 статей

Книга 1. Загальна частина. Має 4 розділи та 19 глав: основні положення (цивільне законодавство України; підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, здійснення цивільних прав та виконання обов'язків; захист цивільного права); особи (2 підрозділи: фізична особа — загальні положення про фізичну особу; фізична особа як підприємець; опіка та піклування; юридична особа — загальні положення про юридичну особу; підприємницькі товариства; правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством; органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади у цивільних відносинах; відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад); об'єкти цивільних прав (загальні положення про об'єкти цивільних прав; речі, майно; цінні папери; нематеріальні блага); правочини та представництво (правочини; представництво; строки та терміни, позовна давність).

Книга 2. Особисті немайнові права фізичної особи. Охоплює 3 глави: загальні положення; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи; особисті немайнові права, що забезпечують її соціальне буття.

Книга 3.Право власності та інші речові права. Містить 2 розділи та 12 глав: право власності (загальні положення про право власності, набуття права власності; припинення права власності; право спільної власності; право власності на землю (земельну ділянку); право власності на помешкання; захист права власності); речові права на чуже майно (загальні положення; право володіння чужим майном; право обмеженого користування чужим майном; право користу-пання чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Книга 4. Право інтелектуальної власності включає в себе 10 глав, що визначають загальні положення; право інтелектуальної власності на матеріальні та художні твори, Комп'ютерні програми, компіляції даних (авторське право); І пня фонограми, відеограми та програми (передачі) організації мовлення (суміжні права); наукове відкриття; компонування (топографію) інтегральної мікросхеми; раціоналізаторську пропозицію; сорт рослин і породу тварин; комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; конфіденційну інформацію (комерційну таємницю).

Книга 5. Зобов'язальне право. Має 3 розділи та 56 глав: загальні положення (виконання зобов'язань; забезпечення зобов'язань; припинення зобов'язань; правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання); загальні положення про договори (поняття та умови договору; укладання, зміна та розірвання договору); окремі види зобов'язань (купівля — продаж, поставка, міна, дарування, поставка, підряд, рента, найм тощо).

Книга 6. Спадкове право. Охоплює 7 глав: загальні положення про спадкування; спадкування за заповітом; спадкування за законом; спадковий договір; здійснення права на спадкування; виконання заповіту; оформлення права на спадщину.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, загальна характеристика та умови дійсності договору.	\|	Позовна давність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.